Еталони відповідей на первинний рівень знань. 1. Основні механізми розвитку недостатності дихання полягають у порушенні як власне процесів вентиляції
1. Основні механізми розвитку недостатності дихання полягають у порушенні як власне процесів вентиляції, дифузії, перфузії, так і кількісного їх співвідношення.
2. Альвеолярна вентиляція полягає в регулярному оновлюванні альвеолярних газів відповідно до потреб організму.
Кожної хвилини в альвеолярний простір у людини в стані спокою потрапляє 4,5-5 л повітря, завдяки чому й оновлюється газовий склад альвеол. У цьому процесі беруть участь центральна нервова система (дихальний центр головного мозку, мотонейрони спинного мозку), периферичні нерви (рухові та чутливі), верхні дихальні шляхи, грудна клітка та легені.
Розлад функції в одній з перелічених ланок може спричинити порушення альвеолярної вентиляції.
Причинами звуження просвіту верхніх дихальних шляхів або навіть повного закриття їх можуть бути:
1) потрапляння сторонніх тіл у просвіт верхніх дихальних шляхів;
2) потовщення стінок дихальних шляхів (запальний набряк слизової оболонки носа, гортані, трахеї чи розвиток пухлини в цих місцях);
3) спазм м'язів гортані (ларингоспазм);
4) стиснення дихальних шляхів ззовні (розвиток пухлини у тканинах, які оточують дихальні шляхи, заглотковий абсцес, збільшення сусідніх органів, наприклад, щитоподібної залози тощо)
3. Дифузійна здатність легень залежить переважно від товщини альвеоло-капілярної мембрани, а також від ступеня її проникності для газів.
Крім того, для нормальної дифузії має значення сумарна площа дифузії. Зміна одного з цих факторів може спричинити недостатність дихання.
4. Зменшення перфузії легень можуть зумовити такі патологічні стани:
1) порушення скорочувальної здатності правого шлуночка (інфаркт міокарда, міокардит, кардіосклероз, ексудативний перикардит тощо);
2) порушення скорочувальної здатності лівого шлуночка, яке спричинює розвиток застійних явищ у легенях;
3) вроджені й набуті пороки серця (стеноз або атрезія легеневого стовбура, стеноз правого передсердно-шлуночкового отвору, атрезія правого передсердно-шлуночкового клапану);
4) судинна недостатність (шок, колапс);
5) емболія легеневої артерії.
5. ВОТЧАЛ запропонував наступну класифікацію недостатності зовнішнього дихання:
1. центрогенна
2. нервово-м’язова
3. торако-діафрагмальна
4. бронхолегенева:
- обструктивна
- рестриктивна
- дифузійна
Центрогенна:
· при порушенні роботи дихального центра
(крововилив, пухлина, гальмування ЦНС при шоку та ін.)
· пригнічення центральної регуляції дихання внаслідок отруєння наркотиками, барбітуратами та ін.
Нервово-м’язова: порушення діяльності дихальних м’язів при пошкодженні спинного мозку (травма, поліомієліт).
Торако-діафрагмальна: порушення біомеханіки дихання пов’язане з:
- патологією грудної клітки (перелом ребер, кіфосколіоз);
- високим стоянням діафрагми (парез шлунка, кишечника, асцит, ожиріння);
- гемоторакс, пневмоторакс.
Бронхолегенева – патологічні процеси в легенях та дихальних шляхах:
а). обструктивна форма (бронхоспазм, стиснення їх пухлиною,набряк)
б). рестриктивна форма - при зменшенні дихальної поверхні альвеол:
- недостатність сурфактанта,
- пневмонія
- пневмосклероз
- емфізема
- резекція легені та ін.
в). дифузійна форма - при потовщенні альвеоло-капілярної мембрани
(пневмоконіоз, фіброз легені)
Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 809 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
|