АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Перелік питань для самопідготовки до практичного заняття

Кафедра нервових хвороб

з курсом нейрохірургії

тел. (+0432) 35 – 40 – 75

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

Методична розробка для самостійної| роботи| студентів| під| час практичного заняття|

по учбових| темах:

Тема № 33. Соматоневрологічні синдроми

Перелік питань для самопідготовки до практичного заняття

1. Основні елементи патогенезу уражень нервової системи при соматичних захворюваннях (рефлекторні, гіпоксичні, токсико-дисметаболічні механізми).

2. Основні неспецифічні сомато-неврологічні синдроми (астено-вегетативний, енцефалопатичний) та топічно локалізовані ураження головного, спинного мозку та периферичної нервової системи.

3. Патогенез та клінічні прояви неврологічних ускладнень печінкової недостатності.

4. Патогенез та клінічні прояви неврологічних ускладнень ниркової недостатності.

5. Неврологічні синдроми, що виникають при захворюваннях серця та судин.

6. Неврологічні ускладнення перебігу вагітності.

7. Неврологічні синдроми гіпо- та гіпертиреозу.

8. Неврологічні синдроми, що виникають на тлі вітамінної недостатності.

9. Характеристика синдрому полінейропатії.

10. Характеристика синдрому енцефалопатії.

11. Синдроми розладів свідомості.

12. Синдром когнітивної недостатності (деменції).

1. Сомато-неврологія – розділ неврології, що присвячений розладам неврологічних функцій внаслідок захворювань та пошкоджень соматичних органів – терапевтичних, хірургічних, загально-інфекційних, ендокринних патологій тощо. Фактично, це поле спільного інтересу як неврологів, так і фахівців внутрішньої медицини. Нервова система може страждати при соматичних захворюваннях за різними механізмами, більшість з яких є доволі схожими та спільними для різних патологічних станів. Одночасно, існують і специфічні для конкретних патологій механізми впливу на нервову систему.

2. В основі дисфункції нервової системи лежить, насамперед, комплекс дисметаболічних порушень – водного, мінерального, білкового, вуглеводного, жирового обміну та вітамінна недостатність, які супроводжують соматичну патологію, з акцентом на одному або іншому специфічному для патології виді обміну речовин. Одночасно, негативну роль відіграють токсичні впливи (при нирковій або печінковій недостатності), феномен загальної інтоксикації (наприклад, при загальних інфекціях). Наступним механізмом є гіпоксія: загальна при захворюваннях легень (пневмонія, обструктивні захворювання, пневмосклероз) та анеміях різного ґенезу, циркуляторна при серцевій недостатності та дифузних ураженнях артерій. Окрему роль відіграють рефлекторні механізми: від рефлекторного спазму судин мозку при емболії легеневої артерії, до відбивання болів та гіперестезій в так званих зонах Захар’їна-Геда – ділянках шкіри, в які «проектуються» окремі органи. Знаходження гіперчутливості в цих ділянках має певне діагностичне значення.

Неврологічні синдроми розвиваються, як правило, на фоні вже виявленого соматичного захворювання. Останнє може випереджати розвиток неврологічних синдромів на декілька років. Значно рідше спостерігаються зворотні співвідношення: невроло­гічні синдроми випереджають соматичні. В цьому випадку інтервал між ними коротший – звичайно 2-3 місяці, рідше 6 – 12 місяців. Відмічена також залежність між важкістю та перебігом основного захворювання, з одного боку, та наявністю неврологічного розладу, з другого, хоча повний паралелізм звичайно відсутній.

Перші симптоми, що вказують на охоплення нервової системи при соматичних та ендокринних захворюваннях – це підвищена втомлюваність, подразливість, порушення сну (псевдо­неврастенічний синдром), парестезії або болі та гіперестезії в зонах Захар’їна — Геда. Такі прояви можуть супроводжуватись і нестабільністю вегетативного регулювання – нестабільність пульсу та артеріального тиску, пітливість тощо, що обумовлює назву цього загального, неспецифічного синдрому – астено-вегетативний.

Якщо дисфункція органу, що захворів або ендокринної залози зростає, з’являються інші неврологічні симптоми та синдроми — поступово розвивається зниження пам’яті, з’являється сльозливість, слабкодухість, вогнищева неврологічна симптоматика (симптоми орального автоматизму, ністагм, тонкі порушення координації та статики, анізорефлексія, поява патологічних стопних рефлексів), яка звичайно може бути поєднана в певний топічний чи характерологічний син­дром, але частіше представляє собою синдром дифузноїенцефалопатії (тобто відображення органічного ураження мозку без чіткої локалізації).

Інколи гострі захворювання внутрішнього органу (гепатит, пан­креатит, гострий інфаркт міокарду, тромбоемболія легеневої арте­рії) дебютують нервово-психічними порушеннями: збудже­нням, руховим неспокоєм, дисфорією, маячінням, оглушенням, менінгеальними симптомами, які теж можуть бути «вкладені» в певний неврологічний синдром, але й, до того ж, складають певні складнощі в плані диференційної діагностики..

Ще одним нерідким проявом ниркової недостатності є полінейропатія, часто больова, яка потенційно є оборотною у випадках діалізу та пересадки нирок.

Звичайний сценарій охоплення нервової системи при соматичній патології складається з послідовного розвитку астено-вегетативного та енцефалопатичного синдромів і на тлі останнього вже розвиваються специфічні неврологічні синдроми – інсультний, полінейропатичний, міопатичний, дементний.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 400 | Нарушение авторских прав