АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Метаболічні, токсичні та ендокринні порушення

Прочитайте:
  1. Ендокринні (безпроточні) залози
  2. Ендокринні захворювання.
  3. Порівняльна токсичність оксидів деяких металів в різних ступенях окислення (при підшкірному введенні в організм миші)
  4. Токсичні речовини і відповідні антидоти

Печінкова недостатність. Може розвиватись раптово, як наслідок гострого гепатиту чи реакції на парацетамол (фульмінантні форми) або підгостро чи хронічно, як наслідок декомпенсації цирозу печінки. Патофізіологія ураження мозку пов’язана з основним порушенням азотного метаболізму: амоній формується в кишківнику під дією уреаза-продукуючих мікробів, що розщеплюють харчовий білок; амоній досягає печінки через портальний кровотік; внаслідок целюлярної недостатності печінка не спроможна деактивувати амоній в сечовину або скидає його в загальний кровотік через портально-системний шунт; амоній починає взаємодіяти з метаболізмом мозку по механізмам прямої токсичності та порушень обміну медіаторів. Неврологічні прояви печінкової недостатності супроводжують інші клінічні симптоми печінкового захворювання і важкість ураження класифікується наступним чином:

I – зміни настою, особистості, поведінки

II – дезорієнтація, делірій, сонливість, дизартрія

III – сплутана мова, збудження, руховий неспокій або ступор

IV – кома

З поглибленням коматозного стану може появитись м’язова ригідність, рефлекси орального автоматизму та патологічні підошовні рефлекси, епілептичні напади (на ЕЕГ типовою є поява характерних трифазних хвиль високої амплітуди). Вельми характерним симптомом є астеріксис – розмашистий, «б’ючий» тремор рук («літають, як крила пташки, порхають»). Такий тремор може бути і при інших ендогенних інтоксикаціях. Зростає артеріальна гіпотонія, з рота неприємний «печінковий» запах, кінцівки бліді, набряклі. Хронічний перебіг печінкової енцефалопатії призводить до «не-Вільсоновської дегенерації», яка в проявах комбінує деменцію, атаксію, дизартрію, екстрапірамідні прояви та мієлопатію.

Печінкову енцефалопатію провокують низка додаткових факторів: закрепи, дієта з високим вмістом протеїнів, інфекції, седативні медикаменти, гіпоксія, гіпокаліемія, інфекції, гіпер- або гіпоглікемія. Лікування енцефалопатії спрямоване насамперед на зниження вмісту амонію в крові. Воно включає низько-протеїнову дієту, зусилля, спрямовані на очищення кишківника (левульоза, лактульоза по 30-50 мл тричі на день – закислення товстої кишки, утримання амонію в просвіті кишки в його іонізованій формі, що не всмоктується, а також досягнення частої рідкої дефекації). В резистентних формах дають антибіотик неоміцин, що погано всмоктується і пригнічує діяльність уреаза-продукуючих мікроорганізмів (є ризик ото-токсичності).

Більш рідкими проявами патології печінки є полінейропатії (сенсорно-вегетативні), що починаються як множинні моно-нейропатії з наступною генералізацією.

Ниркова недостатність. Пізня стадія хронічної ниркової недостатності характеризується прогресуючою сонливістю, сплутаністю, посмикуваннями, міоклонусом в кінцівках, астеріксисом і, далі – судомними нападами та комою. В основі зростаючої енцефалопатії лежить не тільки уремія (азотемія) внаслідок різкого зменшення фільтруючої здатності нирок, але й вторинні розлади – гіпонатріемія, гіперкаліемія, гіпоальбумінемія, що призводять до дифузних набрякових реакцій, в тому числі в мозку, периферичних нервах. Суттєве значення має і артеріальна гіпертензія, зумовлена активацією ренін-ангіотензинової системи.

Важка гіпонатріемія (<120 ммоль\л) при поступовому розвитку може залишатись асимптомною, але якщо розвивається швидко, то проявляється головним болем, нудотою, м’язовими судомами (крампі), слабкістю, сплутаністю, судомами та комою. В цьому контексті слід пам’ятати, що синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону асоціюється з багатьма і неврологічними захворюваннями – менінгітами, енцефалітами, травмою мозку, інсультом, субарахноїдальним крововиливом, синдромом Гійена-Барре. Однак в таких випадках може виникати гіпонатріемія внаслідок так званого «церебрального виснаження натрію», коли обсяг циркулюючої крові знижений, а не підвищений, як при неадекватній секреції антидіуретичного гормону, а сеча є несподівано концентрованою. Стандартне лікування останнього (обмеження рідини) може бути шкідливим у випадках мозкового сольового виснаження і призводити до ішемії мозку. Лікування гіпонатріемії повинно бути поступовим та обережним, бо швидке відновлення концентрації натрію може призвести (особливо у випадках алкоголізму) до центрального понтинного мієлінолізу – з псевдобульбарним паралічем та тетраплегією.

В кінцевих стадіях ниркової недостатності нерідким неврологічним проявом є нейропатія, у вигляді множинних мононейропатій та полінейропатії, часто больової. Інші ускладнення зумовлені основним патологічним процесом, що призвів до ураження нирок – цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, системним червоним вовчаком, тощо.


Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 394 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)