АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Токсичні речовини і відповідні антидоти

Прочитайте:
  1. Додаткова інформація про хімічні речовини для прибирання житла.
  2. Основні антидоти при лікуванні гострих екзогенних отруєнь
  3. Порівняльна токсичність оксидів деяких металів в різних ступенях окислення (при підшкірному введенні в організм миші)
  4. Речовини, що використовуються для інактивації отрути в шлунку
  5. Химическое и физико-химическое взаимодействие (антидотизм)
Види токсичних речовин Антидоти
Метанол, етиленгліколь Алкоголь етиловий (30%-ний розчин всередину, 5%-ний - в вену)
Грибна отрута блідої поганки Ліпоєва кислота (20-30 мг/кг на добу)
Синильна кислота, ціаніди Амілнітрит, метиленовий синій і ін.
Метгемоглобіноутворювачі (анілін, нітрати, нітрити та ін) Метиленовий синій (1%-ний розчин)
ФОС (фосфамід, метилмеркаптофос, карбофос, хлорофос, метафос та ін.) діпіроксим (15%-ний розчин), діетіксим (10%-ний розчин), атропіну сульфат та ін
Чадний газ, спирти, бензин, ацетон, хлороформ, трихлоретилен, розчинники для фарб і ін. Гіпербарична оксигенація, гіпервентиляція
Препарати опію (морфін, промедол, кодеїн) Налорфин (0,5%-ний розчин)

 

Наведемо коротку характеристику найбільш поширених антидотів.

Амілнітрит (ізоаміловий ефір азотистої кислоти) - є ефективним антидотом синильної кислоти НСN, токсична дія якого полягає в придушенні залізовмісних дихальних ферментів клітин за рахунок зв'язування тривалентного атома заліза цих ферментів. Амілнітрит перетворює частину гемоглобіну крові в метгемоглобін, здатний «знімати» НСN з блокованих нею залізовмісних ферментів з утворенням ціанметгемоглобіну, в результаті чого синильна кислота виводиться у вигляді нешкідливих роданідів. Амілнітрит являється судиннорозчинним засобом.

Антидот ТУМ - змішана протиотрута, що складається з 25 г таніну, 50 г активованого вугілля і 25 г паленої магнезії (оксиду магнію). Застосовується при отруєнні алкалоїдами (нікотин, атропін тощо). Однак цей так званий універсальний антидот виявився малоефективним, оскільки його компоненти частково нейтралізують один одного.

Антидот метиленовий синій (1%-ний розчин) застосовують при отруєннях метгемоглобіноутворювачами (аніліном і його похідними, нітратами, нітритами, ціанідами, в тому числі синильною кислотою, оксидом вуглецю(II), сірководнем). Широко застосовується як антисептик у вигляді 1-3%-ного спиртового розчину при опіках, фолікуліту та ін. Володіє окислювально-відновними властивостями, в організмі може перетворювати гемоглобін в метгемоглобін і назад. На цьому засноване застосування метиленового синього в якості антидоту при отруєнні зазначеними вище отруйними речовинами. У малих дозах метиловий синій антидот відновлює порушену дихальну функцію тканин, відіграє роль каталізатора при перетворенні метгемоглобіну в гемоглобін, послаблює утворення тиреотропного гормону (що викликає каліцтва організмів) гіпофіза. Метиленовий синій антидот у великих дозах - гемолітична («кров'яна») отрута.

Атропін та деякі похідні гідроксиламіну NH2OH є антидотами проти отруйних ФОС. Останні придушують фермент холінестеразу, регулюючу вміст ацетилхоліну, який, накопичуючись в організмі, призводить до отруєння. Ацетилхолін грає важливу роль в процесі нервової діяльності людини і тварин, будучи передатчиком (медіатором) нервових імпульсів. Дія похідних гідроксиламіну і йому подібних речовин виражається в основному у відновленні активності самої холінестерази.

Вітамін В6 (пірідоксол) є антидотом тубазіда і фтивазида (останній за хімеотерапевтичній дії близький до тубазіда, але менш токсичний). Вітамін В6 є і антидотом пара-аміносаліцилової кислоти (ПАСК), застосовуваної при лікуванні туберкульозу. Вітамін В6 володіє високою бактеріологічною активністю по відношенню до бактерій туберкульозу. Це перший з похідних ізонікотинової кислоти, який знайшов застосування як протитуберкульозний засіб. На виробництві вітамін В6 викликав контактні дерматити (шкірні захворювання) і сенсібілізацію шкіри (підвищення чутливості до шкідливих речовин).

Ліпоєва кислота - антидот отрути блідої поганки. Відіграє важливу роль в біохімічних перетвореннях, що протікають в живій клітині, функціонуючи в якості коферменту систем, що здійснюють окисне декарбоксилювання α-кетокислот. Роль ліпоєвої кислоти в цих системах полягає в проміжному перенесенні водню та ацильних залишків. Виокремлюють ліпоєву кислоту з печінки великої рогатої худоби шляхом гідролізу розбавленою сірчаною кислотою з наступною екстракцією і очищенням на оксиді алюмінію. З 10 т вихідної сировини отримують близько 30 мг кристалічного продукту.



Натрію тіосульфат застосовується як антидот при отруєннях сполуками важких металів і як антихлорний засіб. Тіосульфат-іон легко окислюється і іншими галогенами до тетратионат-іона:

2Na2S2О3 + С12 = Na2S4О6 + 2NaCl.

Взаємодія хлору з тіосульфатом натрію може бути використана для нейтралізації великих кількостей рідкого хлору в аварійних ситуаціях:

Na2S2О3 + 4С12 + 5Н2О = 2Na24 + H24 + 8 HCl.

У результаті цієї реакції виникає кисле середовище, що вимагає подальшій обробці місця аварійного викиду (розливу) хлору.

Унітіол, 5%-ний розчин (2,3-димеркаптопропансульфонат натрію) - антидот сполук важких металів: ртуті, міді, хрому, а також миш'яку, вісмуту і інших речовин (але не свинцю!). Близький до 2,3-дімеркаптопропанолу (БАЛ), але менш токсичний, ніж останній, і завдяки гарній розчинності у воді швидше всмоктується в організм. Унітіол належить до групи меркаптосполук. Він містить у молекулі дві сульфгідрильні SH-групи, здатні взаємодіяти з іонами багатьох металів з утворенням міцних сполук. Унітіол використовують також при лікуванні гепатолентикулярної дегенерації (захворювання, пов'язаного з порушенням обміну міді в організмі). Унітіол та інші тіолові з'єднання застосовують при ураженнях галогенарсинами, люізітом та іншими речовинами, блокуючими сульфгідрильні SH-групи деяких ферментативних систем, а тіолові сполуки регенерують ці групи, відновлюючи тим самим їх нормальну біохімічну діяльність.

Унітіол взаємодіє не тільки з сполуками миш'яку та іонами важких металів, що знаходяться в крові, але і з тими, що вже вступили у взаємодію з ферментами та іншими білковими речовинами в організмі. При цьому звільняються раніше пов'язані з іонами металів SH-групи білків і відновлюються їх функції. Такий механізм пояснюється тим, що зв'язок унітіолу з іонами важких металів більш міцний, ніж зв'язок тих же металів з SH-групами білків. Сполуки унітіолу з іонами важких металів є малотоксичними, водорозчинними і тому легко виводяться з організму з сечею.

Димеркаптоянтарна кислота (так званий сукцімер) містить в молекулі дві SH-групи та діє аналогічно унітіолу.

Пеніциламін (диметилцистеин) також відноситься до антидотів, які містять SH-групи. Крім того, в молекулу пеніцилламіна включені аміногрупи і карбоксильна група. У зв'язку з наявністю зазначених функціональних груп пеніциламін легко утворює міцні сполуки з металами, що володіють токсичними властивостями. Пеніциламін використовується як антидот при отруєннях сполуками свинцю та ртуті.

Цистеїн - сірковмісна амінокислота. Є ефективним антидотом при отруєнні однозаміщений галоідопроізводние алі фатіческій вуглеводнів (бромистий і іодістий метил, хлористий етил та ін.) Ці речовини утворюють з цистеїном з'єднання, у вигляді яких вони і виводяться з організму з сечею. Зі збільшенням кількості атомів галоида в молекулах галоїдопохідних вуглеводнів ефективність дії цистеїну як антидоту знижується.

Ацетилцистеїн є ефективним антидотом при отруєннях дігалоідопроізводнимі аліфатичних вуглеводнів.

Крім зазначених вище, в якості антидотів широко використовуються речовини, що містять групи ОН, СООН, SН, NН2, здатні утворювати з іонами важких металів внутрішньокомплексні сполуки (хелати).

Тетацин-кальцій (ЕДТА) відноситься до антидотів, які утворюють хелати з іонами важких металів. Тетацин-кальцій добре розчинний у воді, розчині глюкози, тому його вводять в організм внутрішньовенно (крапельно) або призначають внутрішньо у вигляді таблеток.

Відомо багато й інших антидотів, відомості про яких можна знайти в спеціальній і довідковій літературі.

Заходи першої допомоги при отруєннях найбільш поширеними токсичними речовинами наведено в додатку 2.


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 2381 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)