АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дія іонізуючого випромінювання на організм

Енергія, яка випромінюється радіоактивними речовинами, поглинається навколишнім середовищем, в тому числі людиною і тваринами. Іонізуюче випромінювання при впливі на організм людини може викликати два види ефектів, які клінічною медициною відносяться до хвороб: детерміновані порогові ефекти (променева хвороба, променевий дерматит, променева катаракта, променеве безпліддя, аномалії у розвитку плоду і ін.) і стохастичні (ймовірнісні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини, лейкози, спадкові хвороби).

Первинна дія випромінювань на організм полягає у взаємодії заряджених частинок (α- і α-випромінювання) з електронними хмарами атомів сполук, що входять до складу живої клітини.

γ-випромінювання вибиває з атома електрон, який потім веде себе подібно до β-частки. Рентгенівське випромінювання, що відрізняється від γ-випромінювання довжиною хвилі, володіє подібною біологічною дією на живий об'єкт. Ефективність дії випромінювання визначається дозою, проникною та іонізуючою здатностями, які залежать від природи і енергії випромінювання, а також від виду опромінюваного середовища, γ-випромінювання володіє найбільшою проникаючою здатністю.

Для трьох видів випромінювання з енергією 1 МеВ пробіг у повітрі висловлюється наступними відстанями: α-частинки - близько 1 см, β-частинки - приблизно 4 м, γ-випромінювання - кілька сотень метрів.

У воді проникаюча здатність випромінювань в 1000 разів меншa, ніж у повітрі. Коли організм піддається дії випромінювання ззовні, α-частинки затримуються зовнішніми шарами шкіри та одягом; проникаюча здатність β-випромінювання в твердих середовищах також невелика, γ-випромінювання пронизує все тіло. При внутрішньому опроміненні, коли радіонукліди попадають в організм, іонізуюче дію γ-випромінювання залишається таким же, як і при зовнішньому опроміненні, в той час як α- і β-випромінювачі можуть викликати серйозні порушення у внутрішніх органах. Відносна здатність різних видів випромінювань, що викликають іонізацію середовищ, може бути виражена таким зразковим співвідношенням:

α:β:γ = 100:10:1.

Важливим фактором при впливі іонізуючого випромінювання на організм є тривалість опромінення. Зі збільшенням потужності дози пошкоджуюча дія випромінювання зростає. Чим більш дробне опромінення за часом, тим менше його вражаюча дія, тому що в проміжках між опроміненням організм частково відновлюється.

Зовнішнє опромінення α- і β-частками менш небезпечне, ніж γ-квантами. Корпускулярне випромінювання (за винятком, нейтронного) має невеликий пробіг в тканини і не досягає кровотворних і інших внутрішніх органів. При зовнішньому опроміненні необхідно враховувати велику проникаючу здатність γ- і нейтронного випромінювання.

Для розуміння дії випромінювання на живі організми важливе значення має знання його первинного дії на воду. Процеси, які відбуваються під дією випромінювання у воді, називають радіолізом води. Відомо, що в організмі людини міститься 50-60% води. Механізм таких перетворень залежить від характеру опромінюваного середовища, потужності джерела випромінювання, виду випромінювання та інших факторів. Достовірні відомості про продукти радіолізу води отримані Мені, Хаструлдом і Тейтом за допомогою методу масс-спектрометрії в паровій фазі при низьких тисках. Вони ж визначили потенціал появи відповідних іонів (табл. 10.2).

Відносні виходи деяких іонів складають наступні значення: Н₂О⁺ - 100; ОН⁺ - 20; Н⁺ - 20; Н₃О⁺ - 20; О⁺ - 2; Н₂⁺ - 0,5. Загальний висновок: чим менший потенціал появи іона, тим в більшій кількості він утворюється. Відзначимо, що в газовій фазі іон Н₃О⁺ з'являється відносно рідко. У рідкій же фазі він утворюється при дисоціації води і досить стійкий. Ця обставина вказує на залежність механізму утворення активних частинок від виду середовища.

Таблиця 10.2

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 917 | Нарушение авторских прав