АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення та класифікація харчового статусу організму

Харчовий статус – це результуюча характеристика стану харчування, складу тіла, інтенсивності процесів обміну на рівні цілісного організму [3]. Для оцінки харчового статусу раніше використовували багатофакторний методичний підхід, який умовно можна поділити на кілька етапів.

Перший етап зумовлював вивчення стану фактичного харчування. Для його вивчення використовують кілька методів: опитувально-ваговий, анкетно-опитувальний та метод 24-годинного відтворення харчування. Тепер для оцінки стану фактичного харчування використовують сучасні комп'ютерні програми. Далі, в процесі обстеження, оцінюють стан пацієнта, зокрема, симптоми, які можуть бути зв'язані з дефіцитом або надлишком окремих поживних речовин.

Другий етап обумовлював загальну оцінку складу тіла за критеріями стану харчування. Виконували антропометричні дослідження (ріст, маса тіла, окружність грудної клітки), а також дослідження з використанням таких сучасних методів, як імпедансметрія і остеоденситометрія.

Третій етап обумовлював оцінку енергетичного обміну (методами прямої і непрямої калориметрії), основного обміну або есенційного термогенезу, який являє собою енергію, що виділяється в процесі підтримання динамічного балансу між катаболізмом і анаболізмом та забезпечує збереження структур клітини й мінімальне функціонування органів і систем у стані спокою.

Четвертий етап включає в себе дослідження біохімічних маркерів харчового статусу, які дозволяють виявити доклінічні форми порушення харчування і забезпеченості організму харчовими речовинами і енергією, що не проявляються зовнішніми клінічними симптомами. Методи визначення біохімічних маркерів харчового статусу поділяють на статичні і функціональні. Статичні методи включали аналіз вмісту харчових речовин або їх метаболітів в біологічному матеріалі. Вони більш-менш адекватно відображали вміст харчової речовини в цілому організмі або у тій його частині, в якій оновлення запасів харчової речовини виникало найшвидше в разі недостатнього або надлишкового надходження з їжею. Як з'ясувалось, на результати і інтерпретацію статичних біохімічних тестів впливало багато факторів, зокрема, добові коливання концентрації, гормональний статус, інфекційні і запальні процеси, використання ліків тощо. Функціональні методи включали визначення активності специфічних ферментів або концентрації специфічних компонентів, активність або утворення яких залежить від біологічних функцій харчових речовин; аналіз метаболітів-ксенобіотиків, які накопичились в разі дефіциту харчових речовин, навантажувальні проби, балансові дослідження, зокрема методи з використанням стабільних ізотопів. У цілому для характеристики харчового статусу визначалось до 40 незамінних нутрієнтів, включаючи 13 вітамінів, 14 мікроелементів і велику кількість метаболітів, ферментів, гормонів.

Для адекватної оцінки багатофакторних змін метаболізму необхідно було використати існуючі та розробити нові сумарні принципи оцінки імунного статусу, протиокисного балансу, ліпідного, білкового, вуглеводного обмінів.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 2617 | Нарушение авторских прав