ICTV класифікація (1995)

Ряд (-virales)

Родина (-viridae)

Підродина (-virinae)

Рід (-virus)

Вид (-virus)

Як приклад класифікації вірусів – вірус вітряної віспи (VZV) належить до ряду Herpesvirale s, родини Herpesviridae, підродини Alphaherpesvirinae, роду Varicelloviru s, виду V. zoster. VZV входить в групу I классифікації Балтімора, тому що це дволанцюговий ДНК вірус, який не використовує зворотньої тринскриптази.

Разом зі структурою вірусних геномів та типом транскрипції водночас із вищенаведеною класифікацією використовується так звана класифікація Балтімора.

Класифікація вірусів за Балтімором (англ. Baltimore classification) - класифікація вірусів в групи, залежно від типу геномної нуклеїнової кислоти (ДНК, РНК, одноланцюгова, дволанцюгова) і способу її реплікації. Запропонована Балтімором в 1971 році. Класифікація вірусів Балтімора ґрунтується на механізмі формування вірусних іРНК. Для цього у різних типів вірусів можуть бути застосовані різні типи геномів. Вірусні геноми можуть бути одноланцюговими (SS) або дволанцюговими (DS), РНК або ДНК і можуть використовувати зворотню транскри -птазу (RT). Крім того, ssRNA вируси можуть бути (+) або (-), в залежності від того, може чи ні ця РНК використовуватись клітиною як інформаційна.

Тип I: віруси, що містять дволанцюгову ДНК

Віруси, що містять дволанцюгову ДНК для реплікації потрапляють в ядро клітини, оскільки їм потрібна клітинна ДНК-полімераза. Також реплікація ДНК цих вірусів сильно залежить від стадії клітинного циклу. В деяких випадках вірус може викликати поділ клітини, що може призводити до ракового переродження. Прикладами таких вірусів є Herpesviridae, Adenoviridae і Papovaviridae.

У представників родини Poxvirus геномна ДНК реплікується не в ядрі.

Тип II: віруси, що містять одноланцьгову ДНК родин Circoviridae і Parvoviridae, реплікують геномну ДНК в ядрі і в ході реплікації утворюють інтермедіат - дволанцюгову ДНК.

Тип III: віруси, що містять дволанцюгову РНК

Як і більшість РНК-вірусів, представники класу III реплікують геномну РНК в цитоплазмі і використовують полімерази хазяїна у меншій мірі, ніж ДНК-віруси. Клас III включає дві великі родини Reoviridae і Birnaviridae. Реплікація моноцистронна, геном сегментований, кожен ген кодує один білок.

Типи IV і V: віруси, що містять одноланцюгову РНК

Класи IV і V включають віруси двох типів, реплікація яких не залежить від стадії клітинного циклу. Разом з вірусами, що містять дволанцюгову ДНК, ці віруси найбільше вивчені.

Тип IV: віруси, що містять одноланцюгову (+) РНК

Безпосередньо на (+) геномній РНК вірусів IV класу може йти синтез білку на рибосомах клітини хазяїна. Віруси класифікують на дві групи, залежно від особливостей РНК:

- у вірусів з поліцистронною мРНК трансляція призводить до утворення поліпротеіну, який потім розрізається на зрілі білки. З одного ланцюга РНК може синтезуватися декілька різних білків, що зменшує довжину генів.

- віруси із складною транскрипцією містять субгеномні мРНК, синтез білку йде із здвигом рамки зчитування, також використовується протеолітичний процесинг поліпротеінів. Ці механізми забезпечують синтез різних білків з одного ланцюга РНК.

Приклади вірусів цього класу включають представників родин Astroviridae, Caliciviridae, Coronaviridae, Flaviviridae, Picornaviridae, Arteriviridae і Togaviridae.

Тип V: віруси, що містять одноланцюгову (-) РНК

Геномні РНК вірусів класу V не можуть бути трансльовані на рибосомах клітини хо-зяїна, їм заздалегідь потрібно провести транскрипцію вірусними РНК-полимеразами в (+) РНК. Віруси п'ятого класу класифікації за Балтімором класифікують на дві групи:

- віруси, що містять несегментований геном, на першому етапі реплікації відбувається транскрипція (-) РНК вірусною РНК-залежною РНК-полімеразою в моноцистронну мРНК і далі синтезуються додаткові копії (+) РНК, які є матрицями для синтезу геномних (-) РНК. Реплікація геномних РНК таких вірусів здійснюється в цитоплазмі.

- віруси з сегментованими геномами, реплікація геномних РНК яких відбувається в клітинному ядрі. Вірусна РНК-залежна РНК-полімераза синтезує моноцистронні мРНК з кожного сегменту генома. Найбільша відмінність цієї групи вірусів від іншої групи п'ятого класу полягає в тому, що реплікація здійснюється в двох місцях.

Представники цього класу входять до складу родин: Arenaviridae, Orthomyxoviridae, Paramyxoviridae, Bunyaviridae, Filoviridae и Rhabdoviridae.

Тип VI: віруси, що містять одноланцюгову (+) РНК, реплікуються через стадію ДНК

Найкраще вивченою родиною цього класу вірусів є ретровіруси. Віруси класу VI використовують фермент зворотну транскриптазу для перетворення (+) РНК в ДНК. Замість використання РНК як матрицю для синтезу білків, віруси цього класу використовують матрицю ДНК, яка вбудовується в геном хазяїна ферментом інтегразою. Подальша реплікація відбувається за допомогою полімераз клітини хазяїна. Найкраще вивченим представником цієї групи вірусів є ВІЛ.

Тип VII: віруси, що містять дволанцюгову ДНК, реплікуються через стадію одноланцюгової РНК.

Невелика група вірусів, до складу якої входить вірус гепатиту В, представник родини Hepadnaviridae, мають дволанцюгову геномну ДНК, яка ковалентно замкнута у формі кільця і є матрицею для синтезу мРНК вірусу, а також субгеномних РНК. Субгеномна РНК служить матрицею для синтезу ДНК-геному ферментом зворотною транскриптазою вірусу.

Subviral Agents: Підвірусні агенти – віруси-сателіти (наприклад, вірус гепатиту D), віроїди та агенти, що є чинниками спонгіоформних енцефалопатій (пріони).

Таблиця 4

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1401 | Нарушение авторских прав