АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Умови гемаглютинації деяких вірусів

Прочитайте:
  1. Алгоритм діагностики деяких прояв очного травматизму
  2. АНАТОМІЧНА ПОСТАНОВКА ЗУБІВ ЗА УМОВИ ПРОГЕНІЧНОГО ТА ПРОГНАТИЧНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ ЩЕЛЕП
  3. Біоакумуляція деяких полютантів в організмі риб
  4. Види радіаційного впливу (зовнішнє та внутрішнє опромінення) на організм, умови від яких вони залежать.
  5. Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
  6. Вилучення вірусів з організму людини та тварин
  7. Відношення комах до вірусів
  8. Геометрична структура вірусів
  9. Дія вірусів на інфіковану клітину
  10. Для виділення вірусів

 

Вірус Джерело еритроцитів та умови
Родина Тип (вид)
Parvoviridae Підрід А: декілька видів Людина, морська свинка, миша, 4оС
Підрід В: адено-асоційований вірус тип 4
Papovaviridae Вірус поліоми Морська свинка, 4оС
Adenoviridae Більшість типів Мавпа, пацюк, 37оС
Herpesviridae   Немає
Poxviridae Віруси віспи та вісповакцини Курка, 37оС
Picornaviridae Віруси Коксакі (деякі серотипи) Людина
Віруси ЕСНО (деякі серотипи)
Togaviridae   Гусак, голуб, суворий контроль рН і температури
Orthomyxoviridae Віруси грипу типу А і В Домашній птах, людина, морська свинка, 4оС
Paramyxoviridae Віруси парагрипу, паротиту Домашній птах, людина, морська свинка, 4оС
Rhabdovirus Вірус сказу Гусак, 4оС
Coronavirus Коронавіруси Пацюк, миша, домашній птах, 37оС
Arenavirus   Немає
Reovirus Типи 1 – 3 Людина

 

Як правило, гемаглютинуючі властивості збудників вірусних інфекцій забезпечуються їхнім структурним білком, що у простих вірусів (без зовнішньої оболонки) входить до складу капсиду, а у вірусів, які мають суперкапсид, є гліко- або ліпопротеїдом оболонки. Цей білок називають гемаглютиніном. Наявність гемаглютинуючої активності не є показником інфекційних властивостей вірусу.

Наприклад, гемаглютинін вірусу грипу являє собою глікопротеїд, розташований на поверхні віріону у вигляді чисельних коротких виступів. Вірус може прикріплюватися до еритроцитів, що володіють комплементарними рецепторами, створюючи тривимірні структури, що складаються з «склеєних» між собою еритроцитів. Можливо, віруси, адсорбовані на поверхні еритроцитів, змінюють їхній заряд, унаслідок чого еритроцити набувають здатності склеюватися, осідаючи на дно пробірки або лунки планшета тонкою плівкою у вигляді перевернутої парасольки (картина повної гемаглютинації).

Гемаглютинація вірусів грипу, параміксовірусів, ускладнюється тим, що крім гемаглютиніну віріони містять також фермент нейрамінідазу, що руйнує глікопротеїдні рецептори на поверхні еритроцитів, що приводить до десорбції вірусу з поверхні еритроцита. Якщо реакцію проводити при +4оС (температурі занадто низкій для дії ферменту), то десорбції не відбувається. Для видимої аглютинації курячих еритроцитів (звичайно 0,25 мл 1%-вої суспензії) потрібно близько 107 віріонів вірусу грипу. Отже, реакція гемаглютинації не настільки чутлива, щоб уловити невеликі кількості вірусу, однак вона дуже проста, що робить її зручної при наявності великих кількостей вірусу.

Гемаглютинуючий титр вірусу – це його найбільше розведення, що дає картину повної гемаглютинації. Видову належність аглютинованих еритроцитів нерідко використовують для індикації вірусів. Так, віруси грипу типів А і В аглютинують еритроцити курей, морських свинок, людини з 0 групою крові, а віруси грипу типу С – лише еритроцити курей та людини. Більшість параміксовірусів також аглютинують еритроцити курей, людини і морських свинок, але вірус кору, що до них належить, - лише еритроцити мавп.

Під час постановки РГА доцільніше використовувати еритроцити птахів, а не ссавців, оскільки пташині дають чіткіший результат, швидше осідають і рідко аглютинують спонтанно.

Про специфічність вірусної гемаглютинації роблять висновок за ефектом гальмування або пригнічення її відповідними противірусними антитілами. Це явище знаходиться у основі реакції гальмування гемаглютинації (РГГА). Механізм РГГА полягає в тому, що специфічні противірусні антигемаглютиніни перешкоджають вірусам аглютинувати еритроцити чутливих видів тварин.

РГГА застосовується у вірусології для ідентифікації гемаглютинуючих вірусів, серологічної діагностики вірусних інфекцій (за приростом титру антитіл або за роздільним визначенням Ig), контролю рівня імунітету та масових екологічних досліджень.



РГГА – трикомпонентна серологічна реакція, що крім специфічно взаємодіючих антигену та антитіла має індикатор імунологічної реакції – еритроцити. Реакцію проводять у тих же самих умовах (електролітне середовище, його рН, температура), у тому самому об'ємі і з еритроцитами того самого виду, що й РГА цього вірусного антигену.

Позитивним у РГГА є простота і доступність методики, економічність, можливість визначення в умовах декількох інфекцій (наприклад, при грипі) штамову специфічність гемаглютининів і антитіл до них.

Основним недоліком РГГА є вплив на результат неспецифічних інгібіторів гемаглютинації, що містяться у нормальних сироватках крові людини й тварин.

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 382 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)