АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Грип тварин та людини

Прочитайте:
  1. Аналіз стану догляду за шкірою, кінцівками, копитами тварин, стан догляду за вим'ям у корів, санітарний стан процесу підготовки до доїння і під час доїння
  2. Біологічні ритми та стан здоров’я людини. Поняття про біологічні ритми.
  3. Вид тварин На одну голову,
  4. Вилучення вірусів з організму людини та тварин
  5. Відділи та топографія аорти людини
  6. Вірус імунодефіциту людини
  7. Віруси грипу людини
  8. Групи токсичності ксенобіотиків для хребетних тварин
  9. Добова витрата енергії людини, її основні складові частини.

Поширення інфекційної хвороби, що вражає тварин, і в звачний мірі що перевищує рівень звичайної захворюваності на даній території, називається епізоотією (від грец. ἐπι - понад і zoon - тварина). Таке ж поширення якої-небудь інфекційної хвороби серед людей називається епідемією (від грец. ἐπιδημία – повальна хвороба). Якщо епідемія поширюється на цілі країни і материки, то говорять про пандемію (від грец. πανδημία - увесь народ), а для тварин відповідно, про панзоотії.

Осінню 2005 р. пташиний грип був у усіх на слуху. З екранів телевізорів не сходив один і той же сюжет - мертві і вмираючі кури, качки і гуси. Диктори успо-каивали телеглядачів безпекою пташиного грипу для людей. Але крізь цей різноголосий хор проривалися голоси учених застережливих про те, що усе не так просто і що грип тварин може стати небезпечним для людини. При цьому вони все частіше згадували давно минулі події, коли так звана "іспанка" (пандемія грипу 1918-1919 рр.) забрала більше 20 млн життів.

"Іспанка" була викликана вірусом, близьким до вірусу А/свиня/Айова/30. Саме цей вірус пізніше, в 1930 р., був виявлений у свиней. Тоді ж було встановлено, що сви-ньи заражаються вірусом при поїданні земляних черв'яків Heladrilus foetidus, H.Caliginosus, Limbricus tetrestris, Octolasium lacteum, а ті, у свою чергу отримують вірус від круглих черв'яків Choerostrongylus pudenbotectus і Metastrongylus elongates, що мешкають в легенях свині. Надалі ці віруси циркулювали у свинячому поголів'ї., час від часу заражаючи людей, що контактують з хворими тваринами, час від часу заражаючи людей, що контактують з хворими тваринами.

У 1976 р. стався спалах грипу в США, викликаний вірусом грипу свиней А/Нью-Джерсі/76 і вірусом А/Вікторія/75, причому вірус грипу свиней передавався від хворих людей здоровим. Тоді влада прийняла рішення про вакцинацію усього населення країни саме проти вірусу грипу свиней.

Коли в 1963, 1966 і 1969 рр. економічний збиток в США, викликаний епідеміями грипу, досяг 3,9 млрд доларів в рік, учені визнали, що людство знаходиться на межі масових пандемій, викликаних вірусом грипу А. До цього часу віруси грипу вже вивчалися в спеціальних інститутах і лабораторіях США, Великобританії, Франції і інших країн. У СРСР ці дослідження активно проводилися з 1970 р.

Було встановлено, що грипозні і грипоподібні інфекції з поразкою респи-раторного і шлунково-кишкового тракту, а також центральної нервової системи викликаються ортомиксовирусами, родина яких включає віруси грипу А, В і С, що мають статус окремих родів.

Прийнято вважати, що вірус грипу С викликає невеликі епідемічні спалахи, а вірус грипу В - епідемії, що повільно поширюються, з'являються раз в три-чотири роки. Зате вірус грипу А є причиною масових спалахів кожні 10-15 років при цьому складність боротьби з грипом А викликана ще і тим, що антигенні властивості поверхневих антигенів вірусу поступово змінюються.

Вважається, що це відбувається за рахунок мутації і селекції мутантів, широкої екологічної пластичності, під впливом імунітету населення. Вивчаючи літніх людей, вірусологи припустили, що пандемія грипу 1989-1990 рр. була спричинена вірусом близьким А/Гонконг/68 або вірусом, антигенному спорідненим вірусу А/кінь/Майамі/63, або спорідненими з пташиним вірусом з геммаглютинином пташиного типу. Важливим результатом цих досліджень був висновок про те що поверхневі антигени вірусів грипу людини і птахів у ряді випадків мають більш менш виражену спорідненість, що підтверджує екологічні зв'язки між ними.

З приводу походження нових варіантів вірусів грипу людини висловлюється декілька гіпотез. Наприклад, гіпотеза, популярна серед вірусологів, припускає, що нові антигенні варіанти вірусу грипу з'являються як результат гібридизації (рекомбінації) між вірусами людини і тварин.

Антигенні рекомбінанти, що мають властивості вірусів людини і тварин, отримували неодноразово in vitro. Це відбувалося, наприклад, при одночасному зараженні курячих ембріонів вірусами типу А2 і курячої чуми, а також вірусами отриманими від людини і курей. Антигенні рекомбінанти вірусів курячої чуми і свинячого грипу були отримані in vivo від свиней, а також від індиків, одночасно заражених вірусами чуми птахів і грипу індичок. Антигенні гібриди з широким спектром біологічної активності з'являлися в легенях деяких птахів майже відразу ж після зараження. При цьому спостерігалася передача рекомбинантов від хворих птахів здоровим.

Ці експерименти дозволили припустити, що виникнення вірусів з новим набором поверхневих антигенів завдяки обміну генофондом між вірусами людини і тварин можливо і в природних умовах. У світлі цих припущень походження пандемічного гонконзького вірусу можна пояснити гібридизацією між "старим" пандемічним азіатським вірусом і вірусом, схожим по гемаглютинину з вірусами качок або коней.

Інша популярна гіпотеза припускає прямий мутаційний процес, при якому антигенні властивості вірусу міняються з часом, створюючи велику антигенну різноманітність.

Третя гіпотеза припускає здатність вірусів тварин переходити в популяції людини. Особливе значення при цьому надається можливому існуванню резервуарів вірусів грипу тварин на території Китаю і Центральної Азії.

Незважаючи на наукову обгрунтованість усіх трьох гіпотез, жодна з них не може розглядатися як остаточно підтверджена, тому в цьому напрямі поза сумнівом потрібно подальші дослідження. Не виключена і така ситуація, коли буде підтверджена не одна а дві або навіть три гіпотези, залежно від територіальної локалізації і екологічних умов. Усе це повинно стимулювати вивчення генофонду вірусів грипу в природі.

Нині встановлено, що на грип хворіють кури, індички, японські перепели, куріпки, голуби, чайки, крячки, качки і інші птахи. Захворювання протікає і як одиничні випадки, і як виражені епізоотії з високою смертністю.

Важливе місце в грипозних спалахах займають домашні тварини. У період між епідеміями вони можуть грати роль резервуарів вірусу. Уперше вірус грипу А був виділений у курей в Італії ще в 1902 р., за 35 років до виділення вірусу людини. Окрім птахів віруси епідемічних штамів можуть заражати собак, свиней, корів і так далі і в деяких випадках автономно циркулювати в популяціях цих тварин.

Можна тільки припускати величезне багатство генофонду вірусу грипу в природних біоценозах. Різноманітність географічних і екологічних умов дозволяє чекати, що "старі" епідемічні штами в природних умовах циркулюють разом з новими, які з'являються в результаті мутації і гібридизації вірусів з високою екологічною пластичністю.

Особливу роль в поширенні грипозних інфекцій грають птахи. Під час міграцій птаха обмінюються вірусами, їх гібридами і рекомбинантами, представленими в різних екосистемах. У Східній і Південно-Східній Азії під час міграцій і гніздування скупчуються маси перелітних птахів, забезпечуючи швидке перенесення вірусів між північним і південним півкулями. Тут же, як правило, в контакти залучаються і люди які тим самим стають учасниками епідемічних і епізоотичних процесів.

Процеси поширення вірусів у взаємодіючих популяціях птахів, інших тварин і людей інтенсивно вивчалися і вивчаються вірусологами, екологами орнітологами і вченими інших спеціальностей.

4.6. Віруси що містять одноланцюгову молекулу РНК та мають у своєму життєвому циклі стадію синтезу ДНК на матриці РНК – стадію зворотної транскріпції (в групу ыходять представники родин Metaviridae, Pseudoviridae, Retroviridae).

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 767 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)