АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дія вірусів на інфіковану клітину

Прочитайте:
  1. Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
  2. Вилучення вірусів з організму людини та тварин
  3. Відношення комах до вірусів
  4. Геометрична структура вірусів
  5. Для виділення вірусів
  6. Загальні методи вивчення вірусів
  7. Особливості організації генома вірусів
  8. Підродина некласифікованих вірусів.
  9. Розділ 4. Характеристика типових представників окремих груп вірусів

 

Цитолітичний (цитоцидний) - руйнівний ефект, при якому клітина отримує множинні ураження і часто руйнується.

Трансформуючий ефект – це той, при якому клітина набуває здатність до необмеженого поділу.

Персистентна інфекція, що займає проміжне місце між цитолітичною і трансформуючою дією. Заражені клітини продовжують рости і ділитися, одночасно продукуючи вірус.

У ранні періоди розвитку вірусології в заражених вірусами клітинах були виявлені включення, місцями локалізації яких були ядро або цитоплазма (рис. 8). Деякі включення, наприклад тільця Негри в цитоплазмі нейронів, заражених вірусом сказу, завжди супроводжують цю інфекцію і є діагностичною ознакою захворювання тварин. Внутрішньоклітинні включення можуть бути різної природи: включення в цитоплазмі клітин, заражених вірусом осповакцини (тельця Гварниери), - місце збірки або накопичення віріонів; ядерні включення при аденовірусній інфекції - скупчення зрілих віріонів або вірусних білків.

Продуктивна вірусна інфекція, як правило, супроводжується пригніченням синтезу клітинних білків, РНК і ДНК, порушенням структури клітинної мембрани. Багато вірусів викликають ушкодження клітинних хромосом (герпес, кір) або різке припинення мітозів (реовіруси).

Реакцією у відповідь клітин на вірусну інфекцію є синтез інтерферонів - білків, що пригнічують розвиток внутрішньоклітинного вірусу. Інтерферони нині відносять до класу індуцибельних білків клітин хребетних; як цитокіни в організмі, вони виконують контрольно-регуляторні функції, спрямовані на збереження клітинного гомеостазу.

Окрім противірусної дії інтерферонам властиві протипухлинні і радіопротекторні ефекти, а останнім часом виявлена і їх антибактеріальна і антитоксична активність широкого спектру специфічності.

Інтерферони синтезуються клітинами різних типів: лейкоцитами (γ-інтерферони), фібробластами (β-інтерферони) і лімфоцитами (α-інтерферони) різних видів тварин. Інтерферони видоспецифічні; кожен біологічний вид, здатний до їх утворення, продукує свої унікальні продукти, дуже схожі по структурі і властивостям, але не здатні проявляти антивірусну дію в умовах організму іншого виду.

Інтерферон має дуже високу противірусну активність: в стійкий проти вірусного зараження стан клітину можуть привести менш ніж 50 молекул інтерферону, і механізм його дії полягає в пригніченні трансляції ранніх вірусних РНК. З початку, у присутності дволанцюжкової вірусної РНК, протеїназа аутофосфорилюєтся, а потім фосфорилює 2 чинника елонгації, порушуючи збірку білкової молекули.

2'-5'-олигоаденілат активується у присутності двониткової РНК, і дві молекули ферменту утворюють аденін-тринуклеотид з унікальними 2'-5'-фосфодіефірними зв'язками, що активує латентну ендонуклеазу, що руйнує вірусні іРНК.

Механізм антивірусної дії γ -інтерферонів дещо відмінний: індукція нітроксид синтетази призводить до підвищення внутрішньоклітинного вмісту оксиду азоту, що інгібує реплікативний цикл вірусів.

В деяких випадках інтерферони блокують депротеїнізацію інфекційних вірусних часток, або вивільнення дозрілих вірусів.

Окрім РНК або ДНК- вірусів індукторами інтерферонів можуть бути бактеріальні ендотоксини з Staphilococcus, Brucella abortus і Listeria monocytogenes, мікоплазми, рикетсії, прості синтетичні полімери, лектини багатьох рослин (квасолі, сої, сочевиці) та ін.

Природні і рекомбінантні інтерферони застосовуються в багатьох областях медицини і ветеринарії хоча відома низька ефективність рекомбінантних інтерферонів при терапії багатьох захворювань з порушеннями імунного гомеостазу, особливо інфекційних. На жаль, рекомбінантні інтерферони до того ж можуть викликати деякі побічні ефекти (лихоманка, гіпотонія, тахікардія, порушення функцій печінки). Мабуть, перспективнішим є використання природних інтерферонів, позбавлених багатьох перерахованих недоліків.

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 811 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)