АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вид тварин На одну голову,

Л/добу

Корови 80

Бугаї та нетелі 50

Молодняк до двох років 30

Телята до 6-місячного віку 20

Свиноматки із приплодом 60

Молодняк свиней старше 4-місячного віку і свині на відгодівлі 15

Поросята після відлучення 5

Коні робочі, верхові, лошата старше 1,5-річного віку 60

Лошата до 1,5 року 45

Жеребці-плідники 70

Вівці дорослі 10

Ягнята до одного року З

Кури, індики 1

Качки, гуси 1,25

Кролі __________________________________________________________3____

Певна частина води витрачається і на так звані технологічні цілі, особливо при промисловій технології виробництва тваринницької продукції. Ці витрати складаються із потреб на підготовку кормів для згодовування, видалення й транспортування гною тощо. Витрати води на підготовку кормів залежать від виду корму і технології його обробки. В кормоцехах вони у середньому приймаються з розрахунку 1,5—2 л на 1 кг сухого корму, на миття кормоприготувального обладнання — 50 л на одну машину та одне її миття. При гноєвидаленні гідрозмивом до маси потрібно додавати воду. Для розбавлення гною вносять від 5 до 35% води залежно від системи видалення і вмісту сухих речовин у його масі. Добова норма води на одну умовну голову великої рогатої худоби при цьому становить 3—18 л.

З метою проведення санітарно-гігієнічних заходів вода потрібна для підмивання вим'я у корів: із відра її витрачається до 4,5 л на кожні п'ять голів, а при здійсненні цього процесу за допомогою пересувної установки — 1,5 л на одну корову. Для догляду за доїльними апаратами, молокопроводами, молочним посудом витрати визначають із розрахунку 5 л холодної й 10 л гарячої води на один доїльний апарат. Загальна норма витрат води на обробку і зберігання молока на фермі становить 4—5 л на 1 л молока, а на первинну його переробку ще додатково потрібно 5—7 л. Передбачаються також витрати води на догляд за шкірою тварин (обмивання, купання). Орієнтовно на купання однієї вівці треба витратити 3—10 л води залежно від її породи та віку.

Обов'язково згідно із нормами передбачаються витрати води на протипожежні заходи.

У подальшому сумарно зведені витрати води по фермі потрібно збільшувати на максимальні значення так званих сезонних, добових і годинних коефіцієнтів нерівномірності у водопостачанні. Ці коефіцієнти становлять для весни та осені 1, літа— 1,5 і зими — 0,5. Максимальний показник коефіцієнта нерівномірності за добу досягає 1,3, а протягом однієї години— 2,5. Визначивши потрібний дебіт води, вирішують питання про найраціональніше її постачання на ферму.

Водопостачання — це ряд заходів щодо забезпечення одер­жання, поліпшення якості і надходження води для потреб тварин­ництва. Розрізняють кілька систем водопостачання, оптимальність вибору яких визначається господарсько-економічними умовами виробництва.

Слід віддавати перевагу механізації та автоматизації водопостачання, за рахунок чого різко знижуються затрати праці. Якщо на немеханізоване підняття і доставку 1 м³ води затрачається понад 300 люд./год, то при механізованому водопостачанні цей показник знижується до 2 люд./год.

В умовах пасовищ напувати тварин слід лише на водонапувальних пунктах. Для цієї мети використовують усі придатні поверхневі або підземні води. Водонапувальні пункти будують за типовими проектами. Це майданчик із твердим покриттям, де зосереджуються резервуар для зберігання запасу води і водонапувальні корита, які розміщують Г- або П-подібно, а також у вигляді трикутника (при однобічному підході до них). Воду на майданчик подають насосом із найближчого джерела, використовуючи при цьому як електричну, так і вітрову енергію. Майданчик вибирають на підвищеному сухому місці на відстані від вододжерела не ближче 20—25 м і зі схилом від нього. За периметром його обладнують канавками для стоку нечистот, а до корит передбачають зручні підходи. Вододжерело й резервуар із водою захищають огорожею. Водонапувальні пункти у степовій і лісостеповій зонах рекомендується розміщувати від місць випасу не далі як на 2—4 км для великої рогатої худоби; 2,5—3 — для овець і кіз; 0,5 — для свиней і 5— 8 км для коней. На один колодязь повинно припадати 1,5—2 га пасовища. Напувати тварин на пасовищі можна за допомогою пересувних або стаціонарних автонапувалок, до яких підвозять воду в цистернах.

Винятково важливу роль у збереженні здоров'я й підвищенні продуктивності відіграють кількість спожитої води, частота напувань, чергування годівлі та напування тварин.

Різні види, і групи тварин мають певні особливості у споживанні води. Це залежить від виду, віку, продуктивності та використання тварин, а також від типу годівлі, фізичного стану згодовуваних кормів, метеорологічних умов, якості самої води. Основним принципом водозабезпечення є те, що тварина повинна одержувати воду досхочу, без порушень звичного для неї режиму напування. Особливо чутливі до безперебійного водопостачання високопродуктивні тварини і молодняк. Установлено, що при навіть незначних порушеннях забезпечення організму водою різко знижується продуктивність, сповільнюються ріст і розвиток молодого організму. Так, високомолочна корова за добу випиває води у 3—4 рази більше, ніж низькомолочна. Молодому організму на 1 кг живої маси необхідно в два рази більше води, ніж у дорослому віці. Потреба тварин у питній воді зростає також у разі інтенсивного їх використання на фізичній роботі, особливо в умовах підвищеної зовнішньої температури. У коней при важкій роботі у спеку спрага посилюється в 1,5—2 рази.

Сухі корми також збільшують спрагу. При годівлі тварин переважно сухими і концентрованими кормами споживання ними води буде значно більшим, ніж при годівлі соковитими (водянистими).

Посилюють спрагу сухі тривалі вітри (суховії"), особливо у жарку погоду. Частіше і в значній кількості споживають воду худі та хворі тварини. Об'єм випитої води залежить і від її якості. Неприємну за мінеральним складом, забруднену, надмірно теплу або холодну воду тварини п'ють неохоче й мало. Позначаються на потребі у воді також породні особливості. Аборигенні (місцеві) породи тварин менш вибагливі до споживання води, перебуваючи тривалий час без неї навіть при дуже жарких погодних умовах (курдючні вівці).

Експериментально встановлено середнє споживання води на кожний кілограм сухої речовини корму: для великої рогатої худоби — 4—6 л, свиней — 6—8, коней — 2—3 і овець — 2 л. Молодняку всіх видів тварин води на 1 кг сухого корму потрібно значно більше—від 7 до 9 л.

Не слід лякатися «перепою» у тварин. Посилене споживання води, яке не перевищує фізіологічних норм, не завдає шкоди організму. Перенаповнення останнього водою частіше спостерігається у тварин, які поїдають велику кількість соковитих (водянистих) кормів, що може призвести до послаблення травлення, діяльності сердця і нирок.

У режимі напування тварин окремих видів і груп відмічають деякі відмінності, які мають важливе практичне значення.

В умовах пасовищного утримання на водонапувальних пунктах частіше застосовують водонапувальні корита, загальна довжина яких визначається кількістю тварин за фронтом їхнього напування залежно від виду і віку (табл. 10). Фронт напування — це необхідна довжина корита на одну тварину. Час одного напування отари, гурту чи табуна триває не більше 1 - 1,5 год.

Загальна довжина водонапувальних корит визначається за формулою:

Z_к= n×l_к×t₁

t₂, де

n – кількість тварин, пригнаних на водо напування;

l – довжина ділянки корита, яку займає одна тварина, м;

t₁ – тривалість водопою однієї тварини, хв;

t₂ – тривалість водопою всіх тварин, які пригнані на водопій, хв.

Таблиця І0. Довжина ділянки водонапувального корита на одну тварину

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2044 | Нарушение авторских прав