АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Системи та способів утримання тварин різних статево-вікових груп, умови догляду за ними

Під системою утримання тварин розуміють комплекс господарсько-економічних, зоотехнічних, зоогігієнічних, встеринарно-санітарних і організаційних заходів, що визначається технологією підприємства і забезпечує одержання найбільшої кількості високоякісної тваринницької продукції при мінімальних витратах матеріальних і трудових ресурсів. Кожна система включає окремі способи утримання різних вікових або продуктивних груп тварин, їх, як правило, два — прив'язний і безприв'язний.

Так, у цеху отелення при потоково-цеховій системі корів утримують прив'язно в стійлах у передродовій секції, у денниках — у секції отелення, але з наданням вигулу — в післяродовій секції, а також у цеху роздою та осіменіння, безприв'язно — в цеху сухостою. Якщо безприв'язний або прив'язний спосіб утримання, наприклад, корів чи вирощування молодняку, визначає всю технологію виробництва продукції на даному підприємстві, його часто називають системою.

Виділяють також підсисний спосіб вирощування телят під матерями в молозивний період, ручний — випоювання молоком, ручний чи механічний способи доїння або чищення тварин. З урахуванням природно-кліматичних і господарських умов для спецгоспів і комплексів, а також фермерських господарств можна рекомендувати стійлово-пасовищну, стійлово-вигульну і потоково-цехову системи утримання тварин.

Стійлово-пасовищна система. Багато років вибору системи утримання великої рогатої худоби не надавали принципового значення, оскільки майже у всіх господарствах застосовували єдину стійлово-пасовишну систему утримання корів, якій властиві як позитивні, так і негативні особливості. Стійлово-пасовищна система відповідає фізіологічному стану тварин, тому що дає змогу підтримувати високу природну продуктивність і репродуктивні функції. При цій системі завдяки пасовищному утриманню та активному моціону досягається порівняно повноцінна годівля — пасовищні (й зелені), багаті на вітаміни та мікроелементи корми, менше виражена гіподинамія. У пасовищний період тварини зміцнюють своє здоров'я, підвищують продуктивність, у них відрегульовуються відтворні функції, часто проходить самовиліковування ряду функціональних розладів, що виникли в період зимовостійлового утримання, особливо при недостатньому рівні годівлі і поганих умовах утримання. Крім того, ця система певною мірою сприяє довговічності тваринницьких приміщень, їхній природній санації у період відсутності тварин — «біологічного відпочинку». В цей час легше провести ремонт, очищення, дезінфекцію тощо.

Проте стійлово-пасовищна система потребує багато площі для забезпечення тварин пасовищем. Так, при нормі 0,3 га на корову для ферми на 400 корів потрібно 120 га пасовищ. Якщо організувати два стада по 200 корів, то на кожне треба виділити по 60 га. Кожне пасовище (згідно з ветеринарно-санітарними правилами) необхідно розбити не менш як на 20 загонів. При цьому слід враховувати, що відстань до крайніх ділянок пасовища не повинна перевищувати 3 км. Кращий вихід у цьому разі — організація культурних пасовищ.

Стійлово-вигульна система поширена на фермах і на комплексах по виробництву молока, яловичини, вирощуванню корів-первісток, де концентрація поголів'я порівняно висока, а високопродуктивні стада використовують інтенсивно. В таких господарствах у зв'язку із великою кількістю тварин або із значною розораністю земель неможливо та й недоцільно використовувати пасовища. Вже при зосередженні на одній фермі 3000—5000 тварин для забезпечення їх пасовищем (культурним) потрібно від 1500 до 2000 га. Якщо навіть створити таке пасовище, то організувати випасання худоби із приходом щоденно (хоч би два рази для доїння корів) на ферму здійснити практично неможливо, адже окремі загони будуть віддалені від ферми на 10 км і більше. Як варіанти цієї системи, особливо при підвищеній концентрації поголів'я та інтенсивному використанні високопродуктивних стад із повною механізацією й автоматизацією всіх виробничих процесів, застосовують цілорічне стійлове утримання тварин у приміщеннях закритого і напіввідкритого типів (залежно від кліматичної зони) з прив'язним (але автоматизованою прив'яззю) або боксовим утриманням корів.

У першому (вигульному) варіанті дотримують основних гігієнічних вимог (аж до проведення регулярного дозованого активного моціону), тварини одержують зелені корми в літній період за рахунок організації зеленого конвеєра. Продукція тут дорожча, але вдається зберегти відповідний функціональний стан і здоров'я тварин. У другому безвигульному варіанті, тобто при цілорічному стійловому утриманні, практично неможливо позбутися згубних наслідків гіподинамії, і високопродуктивні тварини порівняно швидко «виходять із ладу». Тривалість інтенсивного використання основного поголів'я при такій системі утримання рідко перевищує три роки. Тому її можна впроваджувати лише в господарствах із промисловою технологією або на фермах по виробництву яловичини.

Застосовують також безприв'язну систему утримання великої рогатої худоби з різними її варіантами (на глибокій підстилці, в боксах, комбібоксах, на щілинних підлогах тощо). Ця система позбавлена недоліків, які має цілорічна стійлова, проте потребує дотримання ряду обов'язкових умов, у тому числі повного забезпечення тварин кормами і підстилкою, підготовки молодняку, застосування відповідної технології його вирощування, старанного підбору за ранжиром груп тварин, якими комплектують одну секцію.

Потоково-цехова система ґрунтується на фізіологічному підході до утримання всіх вікових і продуктивних груп, дозволяє раціонально вести відтворення стада, сприяє кращій організації праці, економному витрачанню кормів, обладнанню приміщень. Відповідно до фізіологічного стану корів утримують у чотирьох цехах — сухостою, отелення, роздою та осіменіння, виробництва молока. В кожному із них застосовують такий спосіб утримання, який найбільше відповідає фізіологічному стану тварин: у цеху сухостою — безприв'язний; отелення — прив'язний без надання вигулу і моціону; роздою та осіменіння — прив'язний із забезпеченням улітку пасовищем, а взимку вигулом і моціоном; виробництва молока — будь-який відпрацьований у господарстві.

Таким чином, при потоково-цеховій системі вдається усунути ряд істотних недоліків, властивих прив'язній (цілорічно-стійловій) чи безприв'язній системам.

Типи і варіанти прийнятих у господарствах технологій залежать від їхніх виробничо-економічних можливостей, кліматичних особливостей зон розташування, породних властивостей вирощуваної худоби, прийнятої системи її утримання, ветеринарно-санітарного стану стада, наявності та якості будівель, їх обладнання, тощо.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2738 | Нарушение авторских прав