АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тваринницького приміщення

Обстеження проведено________________________________________________

Назва господарства____________________________________________________

Район ________________________________________________________________

Область ______________________________________________________________

Обстежувався об'єкт_________________________________________________

(корівник, свинарник, конюшня, пташник)

на________голів.

Побудовано за типовим проектом №. _____________________________

 

Загальна характеристика і розміри приміщення: довжина__________________________м;

ширина___________________________м;

висота____________________________м.

Площа:

загальна__________________м;

корисна__________________м;

на 1 голову _______________м2.

Кубатура приміщення:

загальна__________м3;

корисна___________м3;

на 1 голову________м3.

Конструктивні рішення будови:

Фундамент__________________________________________________________

(тип, матеріал, глибина закладання)

Стіни ______________________________________________________________

(матеріал, конструкція, товщина, гідроізоляція, наявність конденсату, стан)

Перекриття _________________________________________________________

(тип, горищне, безгорищне, суміщене, конструкція, утеплення, стан, наявність конденсату)

Підлога у стійловому приміщенні ______________________________________

(матеріал, конструкція, стан, частота ремонту)

Підлога у проходах кормових________________гнойових___________________

 

Характеристика внутрішнього планування будови:

_______________________________________________________________

(компоновка основних і підсобних приміщень, внутрішні розміри приміщення і розташування тварин,

_____________________________________________________________________

кількість і розміри рядів, секцій, стійл. станків, боксів, ширина і довжина стійла. станка, секції,

_____________________________________________________________________

спосіб доїння і тип доїльної установки, щільність розташування тварин у станках, секціях)

 

Годівниці__________________________________________

(матеріал, розміри, фронт годівлі на 1 голову, фронт напування спосіб роздачі і доставки кормів, кратність годівлі)

Прив'язі___________________________________________

(тип, конструкція, недоліки)

Вікна______________________________________________

(кількість, їх розміри, форма, вид застеклення (одинарне, подвійне)

________________________________________________________________

висота від підлоги, фрамуга, стан.СК)

Штучне освітлення ________________________________________

(кількість ламп, вид світильників, кількість рядів, загальна потужність(Вт), інтенсивність освітлення (Вт/м2, лк)

Ворота і двері_____________________________________________

(кількість, розміри, тип, утеплювач, повітряні завіси)

Водопостачання____________________________________________

(джерело, система водопостачання, тип напувалок, кількість, навантаження на 1 напувалку, кратність напування)

Системи прибирання гною: каналізація _____________________

(спосіб прибирання і транспортування гною

______________________________________________________________________

до місця зберігання, кратність прибираюся, стан гнойових канавок, и розміри, наявність підстилки)

Підстилка________________________________________________

(наявність, вид. витрати, місце зберігання)

Система вентиляції _______________________________________

(тип, зона подачі повітря, обладнання, тип вентиляторів, номер, потужність,

______________________________________________________________________

кількість припливних каналів, повітрообмін на 1 ц. живої маси, повітро води, конструкція, перетин, форма, довжина, стан)



Організація витяжки_______________________________________

(шахти, кількість, розміри, місце розташування, перетин, висота, стан)

 

Дезбар'ер_________________________________________________

Санпропускник____________________________________________

Дезкилими___________________________________________________________

Відповідність будови проекту___________________________________________

Відповідність будови вимогам норм технологічного проектування, СНіП, ветеринарно-санітарним вимогам _________________________________________

Висновки ________________________________________________________

Пропозиції_____________________________________________________________________________________________________________________________

 

Обстеження провели:

1._________________________

(П І Б, підпис)

2._________________________

(П І Б. попік)

3._________________________

(П І Б. підпис)

Методичні вказівки:

1. Дати гігієнічну оцінку приміщень та внутрішнього обладнання для утримання коней. Визначити відповідність нормативним вимогам.

2. Дати гігієнічну оцінку приміщень та внутрішнього обладнання для утримання овець. Визначити відповідність нормативним вимогам.

3. Порівняти одержані результати з нормативними, проаналізувати відповідність їх зоогігієнічним вимогам.

4. Зробити відповідні записи в щоденник практики.

5. Скласти санітарний паспорт на тваринницьке приміщення за наведеною вище схемою.

 

 

Й день

План:

1. Проведення санітарно-гігієнічного оцінювання кормів і годівлі.

2. Вивчення методів заготівлі і зберігання різних видів кормів, їх оцінювання за органолептичними і лабораторними показниками.

Теоретичні дані:

 

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею й зберіганням кормів — важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі уваги зооветеринарних працівників.

Під час заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найстисліші строки. Для одержання сіна й трав'яного борошна бобові рослини скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових — при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10—12 днів.

При польовому сушінні під дією сонячних променів, опадів і ферментаційних процесів у скошеній траві втрачається від 30 до 50 % найцінніших поживних речовин (органо-мінеральних комплексів) і до 90 % каротину. Запобігти зменшенню втрат можна впровадженням сучасних технологій заготівлі, коли зелену масу в покосах лише прив'ялюють до вологості 35—45 %, а потім досушують у скиртах або сховищах до вологості 15— 18 % за допомогою активного вентилювання.

Для одержання високопоживного, багатого на протеїн і вітаміни сінажу й силосу краще використовувати багаторічні трави у фазі бутонізації (бобові) та колосіння (злакові). Основними умовами при силосуванні є швидка і надійна ізоляція рослинної маси від проникнення повітря, а також оптимальна її вологість (для сінажу — 45—55, для силосу до 70 %). Строк заповнення сировиною траншей або башт повинен бути обмеженим і тривати не більше чотирьох діб. Останнім часом із метою повнішого збереження поживних речовин у сировині та кращого консервування рослин, які важко силосуються й містять мало вуглеводів (люцерна, конюшина, еспарцет та ін.) широко застосовують хімічні препарати: органічні кислоти — мурашину, пропіонову, бензойну, сульфанілову, собінову; сухі сірковмісні сполуки — натрію піросульфіт і бісульфат. У кукурудзяний силос для збагачення його протеїном додають синтетичні азотовмісні сполуки (карбамід, амонійні солі).

Основною передумовою отримання високоякісного силосу є надійне ущільнення (трамбування)зеленої маси під час закладання її у траншеї (башти). З метою контролю за цим процесом співробітниками Дніпропетровського аграрного університету розроблено спеціальний (портативний) пристрій, який дозволяє контролювати стан ущільнення маси під час її закладки у силосні споруди. Цим значно покращується не тільки якість отримува­ного корму, а й суттєво зменшуються його втрати (через зіпсованість) на 25—30 %.

Коренебульбоплоди зберігають у сховищах, де температуру підтримують в межах 0—З °С, а відносну вологість повітря — 80—90 %. Сховища повинні бути обладнані вентиляцією, і заповнені лише сухими і здоровими коренебульбоплодами. Фуражне зерно, борошнисті й комбіновані корми та макухи зберігають при низькій температурі у чистих і сухих, добре вентильованих приміщеннях.

Грубі корми (сіно, солому) зберігають у спеціальних сховищах у тюках або розсипом у скиртах і стогах, вкритих поліетиленовою плівкою. Необхідно ретельно укладати і вивершувати скирти і стоги, розміщувати їх на незатоплюваних місцях. Усі види кормів краще зберігати у спеціально відведених на фермі (комплексі) місцях — на кормових дворах, які повинні бути обгородженими й розміщеними вище за рельєфом виробничого сектора.

Санітарно-гігієнічну оцінку якості різних видів кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів. Органолептичними методами безпосередньо на місці визначають запах, колір, смак, консистенцію, структуру, однорідність та інші показники корму. Під час лабораторної оцінки будь-якого корму встановлюють вологість, вміст поживних і мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі, крім того, — загальну кислотність і наявність вільних кислот — молочної, оцтової та масляної. Одночасно корми досліджують на наявність отруйних рослин, механічних і хімічних домішок та шкідників.

Колір кормів рекомендується визначати на білому папері при нормальному освітленні. Для швидкого і точнішого встановлення запаху використовують гарячу (60 °С) воду. Для цього невели­ку пробу корму вміщують у склянку, заливають водою, закри­вають скельцем і через 2—3 хв. визначають запах.

Доброякісні сіно і солома мають приємний і властивий для них аромат, а зіпсовані — затхлий, гнильний запах; за наявності гризунів — специфічний «мишачий». Проба сіна доброї якості, зеленого кольору різних відтінків залежить від умов зростання трав, заготівлі та зберігання його, а солома, крім властивого кожній культурі кольору, має також особливий блиск. Грубі корми у разі несвоєчасної заготівлі (під дощем) уражуються грибами, втрачають відповідний колір і блиск, а при самозігріванні в копицях і скиртах набувають темного відтінку. В доброякісних кормах має бути збережена структура рослин, з яких вони заготовлені. Корми псуються у разі їх підвищеної вологості. Сіно й солому вважають сухими при вологості 15 % (при скручуванні джгута вони своєрідно тріщать), вологими — 17— 20 %, а якщо вологість перевищує 20 % — сирими (при скручуванні виділяється волога).

Здійснюючи органолептичну оцінку грубих кормів і зерна, звертають увагу на наявність сажки, ріжків та інших грибів, паразитів і отруйних рослин. Якщо в сіні понад 1% отруйних рослин, то його згодовувати не дозволяється. За такими ж органолептичними показниками визначають якість силосу і сінажу. Колір доброякісного силосу й сінажу нагадує колір рослин, з яких вони приготовлені, з легким бурим відтінком, а запах — слабокислий, приємний, ароматний. Значні відхилення щодо запаху й кольору свідчать про зіпсованість цих кормів. У силосі та сінажі доброї якості часточки рослин зберігають свою структуру, вони не мазькі й не ослизлі.

Оцінку силосу здебільшого проводять за методикою Міхіна А.М. або Зубриліна О.О. Силос відмінної якості жовтувато-зеленого з оливковим відтінком кольору, помірно кислий, із ароматним фруктовим запахом. Структура корму добре збережена: часточки стебел, листя й суцвіття чітко відрізняються одне від одного; pH - 3,9—4,2; молочної кислоти 65—75 %, оцтової менше як 25—35 %, масляна відсутня. Сінаж доброї якості має бути сипким, з ароматним фруктовим запахом; зеленого, світло-коричневого або солом'яно-жовтого кольору (залежно від рослинної сировини) з вологістю 45—55 % (для бобових до 60 %); молочної кислоти 75—85 %, оцтової 15—25 і масляної 0—0,2 %; pH 4,7—5,6. Силос і сінаж поганої якості згодовувати не реко­мендується, оскільки цим можна спричинити тяжкі розлади об­міну речовин, а у вагітних тварин — аборти.

Доброякісне зерно будь-якої культури також має свій специфічний колір, інколи — й блиск. Зміна кольору зерна (потемніння, поява темних плямок різних відтінків тощо) свідчить про ураження його грибами, мікроорганізмами, шкідниками. Запах визначають як цілого, так і меленого зерна. Щоб посилити відчуття запаху, як уже зазначалося, невелику кількість корму заливають гарячою водою (60—70 °С) і, накривши склянку накривним склом, залишають на 2—3 хв., потім воду зливають і визначають запах корму. Інколи трохи корму просто насипають на долоню й зігрівають диханням. Якщо зерно або борошнисті корми набувають стійкого затхлого, гнильного або плісеневого запаху, то їх вважають недоброякісними. Смак доброякісного зерна молочно-солодкуватий, його визначають розжовуванням. Свіжість зерна і борошнистих кормів можна визначити і лабораторними методами за їх кислотністю. Коли зерно (борошно) псується, то утворюються вільні кислоти (жирні, оцтова, масляна, щавелева та ін.). Чим більше зіпсоване зерно, тим у нього вища кислотність, яка визначається у градусах за кількістю децинормального розчину лугу, яка пішла на титрування 100 г корму. За кислотністю судять про доброякісність зерна: 3,5—4,5 — початок процесу псування зерна, необхідно покращити умови його зберігання; 4,5—5,5 — зерно непридатне для зберігання, необхідна його реалізація; 5,5—7,5 — зерно не витримує зберігання, необхідна швидка його реалізація; до 9,5 — зерно зіпсоване, згодовувати його слід дуже обережно, переважно дорослим тваринам (краще на відгодівлі).

Фуражне зерно і комбікорми швидко псуються при високій вологості. Тому вона не повинна перевищувати 12—15 %. Зовсім неприпустима наявність у них металевих домішок і скла.

Для повнішої якісної характеристики оцінку доповнюють лабораторними дослідженнями хімічного складу кормів. Це потрібно для балансування біологічно повноцінних кормових раціонів. Під час лабораторної оцінки будь-якого корму дослідження проводять за загальноприйнятою схемою аналізу, тобто визначають вміст вологи, сирої клітковини, цукру, крохмалю, сирого жиру й золи, безазотістих екстрактивних речовин, кальцію, фосфору й каротину; у силосі, крім того,— загальну кислотність і наявність вільних кислот— молочної, оцтової та масляної.

Корми, які використовують у свинарстві й птахівництві, досліджують на вміст незамінних амінокислот та вітамінів. У зонах, де спостерігається нестача мікроелементів у ґрунті, визначають вміст кобальту, цинку, йоду, міді, заліза та ін. З великої кількості показників хімічного складу кормів деякі тісно взаємопов'язані й можуть характеризувати якість кормів у цілому. До таких належать рівень протеїну і каротину в сіні й трав'яному борошні, кількість і співвідношення органічних кислот у силосі та сінажі, наявність каротину й клітковини в комбінованому силосі тощо. У деяких кормах містяться отруйні речовини: у картоплі — соланін, макусі та шротах — госипол, у буряках — нітрати. Здебільшого вони з'являються за незадовільних умовах зберігання і приготування кормів.

Мікотоксологічний контроль кормів обов'язковий при підозрі на кормові отруєння тварин і якщо якість корму сумнівна. Зразки корму, що надійшли до ветеринарної лабораторії, досліджують за такою схемою: органолептичний аналіз — визначення кольору, запаху, наявності грибів-паразитів (сажка, маточні ріжки, іржасті та ін.); мікроскопічне дослідження змивів або зіскобів з корму; первинні посіви зразків корму на відповідні живильні середовища з наступним виділенням чистої культури грибів; токсикобіологічний аналіз кормів та виділених чистих культур грибів.

У зоні радіаційного забруднення обов'язковим є радіометричний контроль якості кормів. З цією метою питому радіоактивність кормів можна визначити методом гамма-спектрометрії на аналізаторі АМА-ОЗФ, радіометром РУГ-91 та ін.

Повноцінність годівлі контролюється ветеринарно-зоотехнічними і біохімічними методами. У процесі контролю вивчають: корми й раціони, апетит, зміну живої маси тварин, рівень молочної і іншої продуктивності, якість продукції, показники відтворення, біохімічні показники крові, сечі, молока, яєць, печінки та ін., показники огляду тварин і реєстрації ознак недостатності будь-якої речовини в раціоні.

 

 

Методичні вказівки:

1. Дати гігієнічну оцінку кормів і годівлі. Визначити відповідність нормативним вимогам.

2. Дати гігієнічну оцінку заготівлі і зберіганню різних видів кормів за органолептичними і лабораторними показниками.

3. Порівняти одержані результати з нормативними, проаналізувати відповідність їх зоогігієнічним вимогам.

4. Зробити відповідні записи в щоденник практики.

 

Й день

План:

1. Ознайомлення з результатами лабораторного дослідження сироватки крові та виявлення захворювань, які виникають внаслідок порушення норм і правил годівлі.

2. Порівняння одержаних результатів з нормативними даними, аналіз відповідності їх зоогігієнічним вимогам.

3. Складання санітарного паспорту обстеження сховищ для зернових, борошняних, грубих і соковитих кормів, оцінка якості кормів та годівлі тварин у господарстві

 

Теоретичні дані:

Найбільш раніше встановлення недостатності годування здійснюється за біохімічними показниками крові (зміст гемоглобіну, білку, кальція та неорганічного фосфору в сироватці крові).

Середній зміст гемоглобіну в крові корів – 50-60 одиниць Салі, коливається в залежності від якості годівлі.

Середній зміст білку в сироватці крові корів влітку близько 8,8 %, взимку – 8 %, відмічені коливання від 6 % до 9 % і вище.

Зменшення, а також значне збільшення змісту білку в сироватці крові є ознаками неповноцінної годівлі.

Нормалізація змісту білку в сироватці крові відбувається при тривалім утриманні корів на пасовище влітку, а також при введенні в раціон достатньої кількості гарного сіна взимку.

Зміст каротину в крові є показником рівня каротинового годування корів.

Мінеральну недостатність можливо виявити раніше при визначенні змісту кальцію та фосфору в сироватці крові.

На засвоєння кальцію та фосфору тваринами впливає наявність в раціоні вітаміну D і ультрафіолетове випромінювання.

Прогулянки та згодовування гарного сіна взимку призводять к більш повному засвоєнню тваринами кальцію та фосфору. Багато провітаміну D міститься в бобовому сіні з молодих рослин сонячної сушки.

Визначення резервної лужності крові має велике значення при встановленні ацидозу, який з’являється у тварин в наслідок порушення обміну речовин. На резервну лужність крові по різному впливає згодовування силосу та коренеплодів коровам взимку та в пасовищний період.

 

СХЕМА


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 803 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.008 сек.)