АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розподіл отрут в організмі

Після надходження в кров речовина розподіляється по всіх органах і тканинах. Розподіл - динамічний процес, в початковій стадії якого основне значення для накопичення речовини має кровопостачання тканини або органу: чим воно краще, тим вищий вміст речовини. З плином часу все більшу роль у розподілі починають грати процеси взаємодії отрут з клітинами, окремими молекулами і т.п.

Розподіл токсичних речовин в організмі залежить від трьох основних факторів: просторового, тимчасового та концентраційного, схематично представлених на рис. 3.2.

Просторовий фактор визначає шляхи зовнішнього надходження і розповсюдження отрути. Цей розподіл пов'язаний з кровопостачанням органів і тканин, оскільки кількість отрути, що надходить до певного органу, залежить від його об'ємного кровотоку, віднесеного до одиниці маси тканин. Найбільша кількість отрути в одиницю часу надходить зазвичай в легені, нирки, печінку, серце, мозок. При інгаляційних отруєннях основна частина отрути надходить в нирки, а при пероральних – до печінки, так як співвідношення питомого кровотоку печінка/нирки становить приблизно 1:2. Крім того, токсичний процес визначається ступенем чутливості до отрути рецепторів токсичності. Особливо небезпечні в цьому відношенні токсичні речовини, що викликають незворотні ураження клітинних структур (наприклад, при хімічних опіках тканин кислотами або лугами). Менш небезпечні оборотні ураження (наприклад, при наркозі), що викликають тільки функціональні розлади.

Рис. 3.2. Основні фактори гострого отруєння: R - просторовий, C - концентраційний, t - часовий.

Під тимчасовим фактором мається на увазі швидкість надходження отрути в організм і швидкість його виведення з організму або його нейтралізації. Цей фактор відображає зв'язок між часом дії отрути і його токсичним ефектом.

Концентраційний фактор, тобто концентрація отрути в біологічних середовищах, зокрема в крові, вважається основним у клінічній токсикології. Визначення цього фактора дозволяє розрізняти токсикогенну і соматогенну фази отруєння та оцінювати ефективність дезінтоксикаційної терапії. Дослідження динаміки концентраційного фактора допомагає виявити в токсикогенній фазі отруєння два основні періоди: період резорбції, що триває до моменту досягнення максимальної концентрації токсичної речовини в крові, і період елімінації від цього моменту до повного очищення крові від отрути.

Різні токсичні речовини і їх метаболіти транспортуються кров'ю в різних формах. Для багатьох чужорідних речовин характерний певний зв'язок з білками плазми, переважно альбумінами. Білки плазми мають здатність утворювати з металами комплекси. Вважається, що метали, які надійшли в організм (за винятком лужних) утворюють сполуки з білками, причому спочатку з альбумінами. Надалі можливий перерозподіл зв'язків з іншими структурами. Наприклад, транспорт заліза здійснюється β-глобуліном, а 90-96% міді циркулює в організмі у вигляді комплексу з глобулінами - церулоплазміну.

Для деяких металів і металоїдів має значення транспорт отрут клітинами крові. Наприклад, більше 90% миш'яку чи свинцю, які надійшли в організм, циркулюють в еритроцитах.

Одним з основних токсикологічних показників є обсяг розподілу, тобто характеристика простору, в якому розподіляється дана токсична речовина. Існує три головних сектора розподілення токсичних речовин в організмі: позаклітинна рідина (приблизно 14л для людини, що має масу тіла 70кг), внутрішньоклітинна рідина (28 л) і жирова тканина, обсяг якої значно варіює.

Об'єм розподілу залежить від трьох основних фізико-хімічних властивостей даної речовини: водорозчинності, ліпідорозчинності і здатності до дисоціації (іоноутворення). Водорозчинні сполуки здатні поширюватися в усьому водному секторі (позаклітинна і внутрішньоклітинна рідини) організму - близько 42 л. Ліпідорозчинні речовини накопичуються (депонуються) переважно в ліпідах.

Основною перешкодою для розповсюдження речовин в організмі є плазматичні мембрани клітин. Саме процес дифузії через бар'єр визначає накопичення речовини всередині клітинного об'єму, тобто перехід від розподілу в позаклітинній рідині до розподілу речовини у всьому обсязі розподілу.

Найбільш точно обсяг розподілу можна обчислити при разовому внутрішньовенному введенні речовини, так як в цьому випадку відомо його кількість, яка надійшла в кров.

На практиці частіше доводиться визначати концентрацію токсичної речовини в плазмі та загальну його дозу, яка циркулює в організмі. Для цього необхідно знати обсяг розподілу цієї отрути. При отруєнні речовиною, розподіляються тільки в позаклітинній рідині, можна швидше очистити цей сектор організму від отрути, ніж у випадку отруєння речовиною, що знаходяться в усьому обсязі розподілу. Тільки знання обсягу розподілу дозволяє зіставити швидкість виведення отрути з організму зі швидкістю зниження його концентрації в плазмі і відповісти на питання, чи надходять нові порції отрути в організм з ШКТ.

На розподіл отрути в організмі крім концентрації ОР і сили його зв'язки з білками впливають і інші фактори: фізіологічний стан організму, стать, біоритми і ін.

Проникнення ксенобіотиків всередину клітини супроводжується їх міжфазовим розподілом відповідно до коефіцієнта розподілу вода - неполярна фаза. Хімічні речовини в міру надходження в кров і лімфу розподіляються між рідкою частиною цих середовищ, а також в міжклітинній та внутрішньоклітинній рідинах. Різні лікарські та отруйні речовини здатні вибірково накопичуватися в окремих органах: адреналін - переважно в серці, йод - в щитовидній залозі, трихлоретилен - у мозку, хлороформ - в надниркових залозах, тіофос - в слинних залозах, печінці. Більшість важких металів, досягаючи клітини, фіксуються часто на клітинній мембрані, порушуючи тим самим життєздатність клітини. Метали, що надходять в організм у вигляді розчинених сполук, накопичуються переважно в кістковій тканині.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1309 | Нарушение авторских прав