АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механізми токсичної дії важких металів на організм людини

Важкі метали і миш'як накопичуються у високих концентраціях і тривало депонуються в нирках і печінці, що пояснюється високим вмістом в нирковій і печінковій тканинах особливого білка - металотіоніна, багатого тіоловими SH-групами, що забезпечують біологічну активність більше 50% білків-ферментів. Важкими металами блокуються також амінні, карбоксильні та інші групи білкових молекул.

Іони Рb²⁺, Hg²⁺, Нg⁺, Со²⁺, Сd²⁺ в біосередовищах утворюють найбільш міцні зв'язки з м'якими основами, перш за все з білками, пептидами та амінокислотами. Але ці метали одночасно можуть приєднуватися, хоча і менш міцно, до інших групувань білків, утворюючи хелати. Так, Не²⁺ і Рb²⁺ найбільш активно зв'язуються з SН-групами білків і пептидів.

Відомо, що характер дії токсиканту визначається не тільки його властивостями і дозою в початковому стані, але і його проміжними і кінцевими метаболічними формами. Метали та їх сполуки, на відміну від багатьох органічних сполук, потрапляючи в організм, багаторазово можуть змінювати свою форму. У результаті взаємодії з окисно-відновними буферними системами клітини, при якому здійснюється перенесення електронів, ступінь окислення металів змінюється. При цьому перехід в стан нижчого ступеня окислення для більшості перехідних металів зазвичай пов'язаний зі зменшенням їх токсичності (табл. 7.1).

З'єднання одного і того ж металу, але різного ступеня окислення виявляють неоднакову ступінь токсичності внаслідок різної здатності утворювати малорозчинні з'єднання з біокомплексом і неоднакової спорідненості до білків і ферментів. Залежність токсичної дії від ступеня окислення металу досить чітко проявляється при надходженні оксидів металів в організм у вигляді пилу інгаляційним шляхом. Оксиди більшості перехідних металів (наприклад, марганцю, молібдену, ванадію та ін.) у вищій ступені окислення мають більшу здатність подразнювати слизову оболонку органів дихання і легеневу тканину, викликаючи бронхопневмонію.

Існує тісний зв'язок між токсичністю металу та його фізико-хімічними властивостями. Токсичність зростає зі збільшенням атомної маси металів і залежить від здатності до дисоціації їх комплексів з білками, від розчинності сполук у воді і ліпідах.

Таблиця 7.1

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 914 | Нарушение авторских прав