АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механізми токсичної дії важких металів на організм людини

Прочитайте:
  1. АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗМУ МАТЕРІ ДО ВАГІТНОСТІ
  2. Анатомія і фізіологія дитячого організму
  3. Біоакумуляція деяких полютантів в організмі риб
  4. Біологічні ритми та стан здоров’я людини. Поняття про біологічні ритми.
  5. Біополімери – збудники захворювань еукаріотичних організмів
  6. Біотрансформація ксенобіотиків в організмі
  7. В якому варіанті вказані організми, жіночі особини яких є гомогаметними за статевими хромосомами?
  8. Виведення радіонуклідів з організму
  9. Види коергізму і характер спільного ефекту токсичної дії
  10. Види радіаційного впливу (зовнішнє та внутрішнє опромінення) на організм, умови від яких вони залежать.

 

Важкі метали і миш'як накопичуються у високих концентраціях і тривало депонуються в нирках і печінці, що пояснюється високим вмістом в нирковій і печінковій тканинах особливого білка - металотіоніна, багатого тіоловими SH-групами, що забезпечують біологічну активність більше 50% білків-ферментів. Важкими металами блокуються також амінні, карбоксильні та інші групи білкових молекул.

Іони Рb2+, Hg2+, Нg+, Со2+, Сd2+ в біосередовищах утворюють найбільш міцні зв'язки з м'якими основами, перш за все з білками, пептидами та амінокислотами. Але ці метали одночасно можуть приєднуватися, хоча і менш міцно, до інших групувань білків, утворюючи хелати. Так, Не2+ і Рb2+ найбільш активно зв'язуються з SН-групами білків і пептидів.

Відомо, що характер дії токсиканту визначається не тільки його властивостями і дозою в початковому стані, але і його проміжними і кінцевими метаболічними формами. Метали та їх сполуки, на відміну від багатьох органічних сполук, потрапляючи в організм, багаторазово можуть змінювати свою форму. У результаті взаємодії з окисно-відновними буферними системами клітини, при якому здійснюється перенесення електронів, ступінь окислення металів змінюється. При цьому перехід в стан нижчого ступеня окислення для більшості перехідних металів зазвичай пов'язаний зі зменшенням їх токсичності (табл. 7.1).

З'єднання одного і того ж металу, але різного ступеня окислення виявляють неоднакову ступінь токсичності внаслідок різної здатності утворювати малорозчинні з'єднання з біокомплексом і неоднакової спорідненості до білків і ферментів. Залежність токсичної дії від ступеня окислення металу досить чітко проявляється при надходженні оксидів металів в організм у вигляді пилу інгаляційним шляхом. Оксиди більшості перехідних металів (наприклад, марганцю, молібдену, ванадію та ін.) у вищій ступені окислення мають більшу здатність подразнювати слизову оболонку органів дихання і легеневу тканину, викликаючи бронхопневмонію.

Існує тісний зв'язок між токсичністю металу та його фізико-хімічними властивостями. Токсичність зростає зі збільшенням атомної маси металів і залежить від здатності до дисоціації їх комплексів з білками, від розчинності сполук у воді і ліпідах.

 

Таблиця 7.1


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 853 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)