АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Одиниці радіоактивності

Для кількісної характеристики радіоактивного випромінювання та його дії на біологічні об'єкти використовують кілька одиниць. Ця обставина пов'язана з існуванням різних видів випромінювань і особливостями їх дії на живі організми.

Активність радіоактивного джерела характеризують числом розпадів, що відбуваються за одиницю часу, і висловлюють в беккерелях (Бк):

А = dN₀/dt.

Активність тієї чи іншої речовини, радіоактивного ізотопу визначається кількістю атомів, що розпадаються за одиницю часу, і, відповідно, число частинок, що випускаються і γ-квантів іонізуючого випромінювання прямо пропорційно його активності.

В результаті розпаду кількість радіоактивних атомів речовини зменшується з плином часу. Відповідно знижується і його активність. Зменшення активності підпорядковується експоненціальному закону:

С_t = С₀ехр(-t · 0,693/Т),

де С_t - активність речовини протягом часу t;

С₀ - активність речовини в початковий момент;

Т - період напіврозпаду.

Період напіврозпаду Т_1/2 характеризується часом, за який кількість радіоактивного ізотопу зменшується на половину. Період напіврозпаду для кожного радіонукліда має певне значення і може становитьь від часток секунди до мільярдів років. Так, періоди напіврозпаду нуклідів ²³⁸U, ⁶⁰Со і ²¹⁵At рівні 4,468 10⁹ років, 5,271 року і 1·10^-4с відповідно.

Під дією випромінювань, що випускаються радіоактивними ізотопами, в опроміненому об'єкті виникають і накопичуються різні порушення. Прийнято вважати (хоча в даний час все частіше піддається сумніву), що зміни, що відбуваються в опроміненій речовині або організмі, повністю визначаються поглиненою енергією радіоактивного випромінення. Поглинена енергія випромінювання служить зручною фізичної величиною, що характеризує дію радіації на організми.

На VII Міжнародному конгресі радіологів, що відбувся в 1953 р. в Копенгагені, енергію будь-якого виду випромінювання, поглиненого в одному кілограмі речовини, рекомендовано називати поглиненою дозою:

D = dW/dm.

Одиниця поглиненої дози - грей (Гр) відповідає поглинанню 1 Дж енергії будь-якого виду іонізуючого випромінювання 1 кг опроміненої речовини.

На практиці часто використовується і застаріла одиниця поглиненої дози - рад (rad, за першими літерами англійського словосполучення radiation absorbed dose - поглинена доза випромінювання). Один рад відповідає такій поглиненій дозі, при якій кількість енергії, яка виділяється 1 г будь-якої речовини, рівна 100 ерг, незалежно від виду та енергії іонізуючого випромінювання. Таким чином, для будь-якого опроміненого матеріалу:

1Гр = 1Дж/кг = 100рад.

Відгук живого організму на опромінення визначається не стільки поглинаненою дозою, скільки мікроскопічним (тобто на рівні окремих молекул) розподілом енергії по чутливих структурах живих клітин. Тому виникла необхідність ввести таку вимірювальну величину, яка враховувала б не тільки виділення енергії, а й біологічні наслідки опромінення. З міркувань простоти і зручності біологічні ефекти, викликані будь-якими іонізуючими випромінюваннями, прийнято порівнювати з дією на організм рентгенівського або γ-випромінювання. Зручність в цьому випадку полягає в тому, що для рентгенівського випромінювання задані дози і їх потужності порівняно просто виходять (наприклад, за допомогою каліброваних джерел рентгенівського випромінювання), добре відтворюються і надійно вимірюються.

Щоб можна було порівнювати вплив інших видів випромінювання з рентгенівським або γ-випромінюванням, введена так звана еквівалентна доза.

Еквівалентна доза визначається як добуток поглиненої дози на деякий коефіцієнт якості (К), що залежить від виду випромінювання:

D_екв = DК.

Одиницею еквівалентної дози будь-якого виду випромінювання в біологічній тканині, який створює такий же біологічний ефект, як і поглинена доза в 1 Гр зразкового рентгенівського або γ-випромінювання, є зіверт (Зв).

Коефіцієнт якості для γ-випромінювання прийнятий рівним одиниці; для теплових нейтронів К = 1; для швидких нейтронів К = 10; для α-частинок К = 20. Це означає, що в останньому випадку навіть порівняно малі поглинені дози випромінювання можуть викликати серйозні ураження організму.

Еквівалентну дозу можна виражати і в берах (бер - біологічний еквівалент рентгена):

1 Зв = 100 бер.

Органи чуттів людини не можуть зафіксувати наявність радіації. Тому без спеціальних приладів ми не можемо судити ні про рівень радіації, ні про її наявність чи відсутність, а отже, і про небезпеку. В приладах для виявлення радіації повинні використовуватися ті ж радіаційні ефекти, які завдають шкоди живим організмам, зокрема іонізація часток повітря. В якості такої одиниці в 1928 р. був прийнятий рентген (Р).

У сучасній дозиметрії рентген розглядається не як одиниця, що характеризує поглинену енергію і тим самим безпосередньо пов'язаний з біологічним ефектом, а як одиниця, що визначає іонізуючу здатність рентгенівського і α-випромінювань в 1см³ повітря.

Експозиційна доза (Кл/кг) визначається за іонізацією повітря і представляє собою відношенням сумарного заряду всіх іонів одного знака, створених в повітряному об'ємі іонізуючим агентом, до маси повітря в цьому об'ємі:

D_екс = dQ / dm

1Кл/кг = 3,88·10³ Р.

Основні одиниці радіоактивності, їх розмірності і позасистемні одиниці (кюрі, рад, бер, рентген) наведені в табл. 10.1.

Таблиця 10.1

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 797 | Нарушение авторских прав