АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні критерії остеоартрозу (Інститут ревматології, 1983). 1. Біль в суглобах, який виникає в кінці дня і (чи) в першу половину ночі – 1 ум

1. Біль в суглобах, який виникає в кінці дня і (чи) в першу половину ночі – 1 ум. од.

2. Біль в суглобах, який виникає після механічного навантаження і зменшується в спокої – 2 ум. од.

3. Деформація суглобу через кісткові розростання, включаючи вузли Бушара і вузлики Гебердена – 4 ум. од.

4. Звуження суглобової щілини (Rö) – 2 ум. од.

5.Остеосклероз суглобової поверхні (Rö) – 4 ум. од.

6.Остеофітоз (Rö) – 6 ум. од.

При сумі 8 ум. од. і більше – діагноз ОА достовірний, 4 – 7 ум. од – правдоподібний, 3 ум. од – сумнівний, при цьому необхідна наявність хоча б одного з перших трьох критеріїв.

Терапевтична тактика при ОА включає наступні заходи:

а) розвантаження суглобів (правильний режим рухливості і механічного навантаження за допомогою дозованої ходьби, заборона тривалого стояння, носіння тягарів, зниження маси тіла, зміцнення м'язево-зв'язкового апарату (ЛФК, масаж, електростимуляція);

б) консервативна корекція порушень статики (використовування ортопедичного взуття, супінаторів, корсетів тощо);

в) дія на загальний метаболізм і кровообіг (застосування біостимуляторів, судинорозширювальних препаратів, бальнео-фізіотерапевтичних процедур курсами, 2 рази на рік);

г) усунення реактивного синовіту, протизапальна терапія.

Хворим на ОА доцільно дотримуватись дієти з обмеженням солі, цукру, міцного чаю, кави, солінь, копченостей, гострих страв. Це сприяє поліпшенню чутливості судинних рецепторів, відновленню тонусу судин, нормалізації обміну хондроцитів. Замість солі можна додати ароматичні речовини: кріп, петрушку, тмин, пастернак, цибулю, часник, морську капусту, що матимуть цілющу дію. При ОА в старшому віці необхідний достатній прийом води (не менш 8 склянок у день).

Медикаментозна терапія включає використання як швидкодіючих засобів симптоматичних, так і повільнодіючих - базисних препаратів. Хондропротектори, чи як їх називають за кордоном, хвороба - засоби, що модифікують і сполучують ці ефекти.

Базисна терапія включає методи лікування, направлені на запобігання дегенерації суглобового хряща. З цією метою застосовують наступні медикаментозні препарати: хондропротектори (хондроїтин сульфат та глюкозаміну сульфат), а також гіалуронова кислота, діацерейнта аденазин метіонін. Хондроїтин сульфат приймають по 500 мг двічі на день протягом 2-6 місяців, глюкозаміну сульфат – по 500-1000 мг/добу за 1-2 приймання протягом 2-3 місяців.

Основною дією діацерейну (деривату антрахінону) є гальмування процесу подальшої ескалації захворювання. Його призначають по 50 мг двічі на добу. Препарат алфлутоп (екстракт морських організмів, що складається з амінокислот, глюцидів і мікроелементів) у разі в/м введення стимулює синтез гіалуронової кислоти та блокує активність гіалуронідази. Сучасні комплексні препарати для довготривалого лікування призначаються курсами від 2 до 6 місяців: донна, терафлекс, артрон, зінаксін і т.д.

Лікування хондропротекторами показано в І-III клініко-рентгенологічних стадіях ОА, а в IV стадії є недоцільним.

Використовуються фізичні методи лікування, які також відносяться до методів базисної терапії. Під впливом фізичних факторів встановлюється новий, більш високий рівень функціонування систем нейро-гуморальної регуляції, стимулюються обмінні процеси, мікроциркуляція. Для підвищення ефективності терапії хворих ОА, усунення виявів синовіту і кореневого синдрому в лікувальний комплекс слід включати індуктотермію, мікрохвильову терапію, імпульсні струми, електрофорез з лікарськими речовинами і магнітотерапію. Для ліквідації синовіта використовують ультрафіолетове опромінювання області уражених суглобів в еритемних дозах (5-6 процедур), електричне поле УВЧ, також застосовують анальгін-димексидні або гідрокортизон-димексидні аплікації по такій схемі: суспензія гідрокортизону ацетату 2,5% - 5 мл + лідокаїн 2% - 2 мл + калія йодид 3% - 50 мл + димексид 50% - 50 мл.

Біль є основним показанням до призначення медикаментозного лікування при ОА. Препаратом вибору в даний час є парацетамол. За відсутності достатнього ефекту від немедикаментозного лікування і прийому парацетамолу доцільна спроба застосування НПЗП. Явних переваг якого-небудь препарату з цієї групи не виявлено, проте через більшу токсичність застосування індометацина не рекомендується.

Як місцеву терапію використовують мазеві форми і форми НПЗП гелів: фастум-гель (кетопрофен), долгит-крем (ібупрофен), фелден-гель (піроксикам).

За наявності реактивного синовіту, тендиніту або тендовагініту, коли призначення НПЗП затруднене або лікування ними неефективне, доцільно використовувати внутрішньосуглобове або периартикулярне введення глюкокортикоїдів – метілпреднізалона, кеналога або дипроспана.

Внутрішньосуглобово вводяться наступні глюкокортикостероїди (не більш 4-х ін'єкцій на курс: кеналог (доза 20-40 мг залежно від розміру суглобів), дипроспан (по 0,2502 мг).

Курортне лікування передбачає використовування лікувальної грязі (Слав'янськ, Саки), сірководневих (Любень Велика і Немиров Львівський) і радонових (Хмільник) ванн.

Лікувальна гімнастика проводиться диференційовано. Рухи не повинні бути дуже інтенсивними, травмуючими, об'єм рухів слід збільшувати поступово, проводити ЛФК в полегшеному для суглоба положенні (лежачи, сидячи, в басейні). Використовуються кінезотерапія, масаж. При значних змінах суглобів рекомендується хірургічне лікування типу остеотомії, артропластики, ендопротезування.

Фізичні і бальнеологічні чинники показані всім хворим ОА.

Первинна профілактика повинна починатися ще в дитячому віці: правильна поза за партою, носіння супінаторів, обмеження маси тіла, заняття фізкультурою для зміцнення м‘язів і зв‘язок.

Дорослим необхідно стежити за вагою, правильним чергуванням навантаження і розвантаження суглобів. Під час роботи слід уникати фіксованих поз, чергувати сидіння за столом з ходьбою.

Вторинна профілактика полягає в дотриманні заходів, що перешкоджають рецидивуванню реактивного синовіту – дозована ходьба, полегшена праця, ходьба з опорою та інші заходи, що розвантажують суглоби, а також постійне застосування базисної терапії артроза.

Рекомендуються загальнозміцнюючі заходи, що призводять до поліпшення загального кровообігу і поліпшенню обміну речовин. При можливості хворим необхідно рекомендувати щорічне санаторно-курортне лікування.

Прогноз. Первинний ОА рідко призводить до повної втрати працездатності, хоча при наявності реактивного синовіту хворі стають тимчасово непрацездатними, а іноді змушені перемінити професію.

Стан працездатності при ОА визначається залежно від форми ураження, його стадії, локалізації процесу, кількості уражених суглобів та фаху хворого.

У І стадії хворі працездатні. Особам, зайнятим важкою фізичною працею, рекомендуються обмеження в процесі її виконання.

При артрозі II стадії чітко виявляється порушення функції суглоба, що часто супроводжується грубим хрустом. На рентгенограмі видно звуження суглобової щілини, значні крайові кісткові розростання. Надругій стадії артрозу працездатність хворих, як правило, не порушується. Лише при артрозі II стадії двох однойменних великих суглобів працездатність осіб важкої фізичної праці обмежена. Останнім доцільно рекомендувати обмеження у праці.

При артрозі III стадії уражений суглоб знаходиться у вимушеному положенні. Звертає на себе увагу те, що всі рухи у ньому різко обмежені. Інколи залишається тільки ригідність.

У III стадії артрозу одного великого суглоба працездатність хворих обмежена, їм встановлюється III група інвалідності в усіх фахах, що потребують постійної напруги даного суглоба. Таке ж ураження двох однойменних великих суглобів викликає і втрату життєдіяльності, що визначається як II група інвалідності.

Найбільш несприятливий прогноз щодо працездатності спостерігається у хворих на коксартроз, особливо в разі вроджених дефектів розвитку кульшового суглоба.

Так при артрозі П стадії обох кульшових суглобів або ІІ стадії одного кульшового суглоба працездатність обмежена в професіях, пов'язаних з навантаженням на кінцівки і перебуванням в несприятливих метеорологічних умовах. В залежності від характеру виконуваної роботи такі хворі визнаються інвалідами ІІІ або П групи. Хворі на ОА Ш стаді ї обох кульшових суглобів непрацездатні в виробничих умовах, тобто являються інвалідами П групи. В окремих випадках пацієнти з важким двобічним коксартрозом ІІІ стадії при значнихфункціональних порушеннях або в разі наявності інших захворювань потребують постійного догляду, тобто являються інвалідами І групи.

При всіх інших локалізаціях ОА інвалідність розвивається рідко. Однак досить часто наступає зниження працездатності хворих, що пов‘язано з рецидивуваням синовіту і поступовим розвитком тугорухливості суглобів.

Працездатність. Працездатними визнають хворих на ОА при помірній вираженості процесу в найбільш важливих у функціональному відношенні суглобах, при відсутності значного обмеження обсягу рухів у них, стійких, важких ускладнень, що супроводжують інвалідизуючі захворювання, що працюють у доступних за станом здоров'я видах і умовах праці.

Обмежено працездатним (інвалідами Ш групи) визнають хворих ОА при частих і тривалих загостреннях захворювання, розвитку стійких, але помірковано виражених ускладненьу вигляді періартритів, синовітів, корінцевих синдромів, синдрому хребетної артерії (вертебробазилярної недостатності), що працюють у протипоказаних по стану здоров'я видах і умовах праці, якщо переклад на доступну їм по стану здоров'я роботу супроводжується зниженням кваліфікації, обмеженням обсягу виробничої діяльності, а також при утрудненні працевлаштування осіб, зайнятих некваліфікованою чи працею раніше що не працювали.

Непрацездатними (інвалідами II групи) визнають хворих ОА при наявності виражених деформацій кістково-суглобного апарата з IV стадією рентгенологічних змін, підвивихами суглобів (варусною чи вальгусною деформацією нижніх кінцівок, ульнарною девіацією внаслідок остеофітів у п’ястно-фалангових суглобах), з різким порушенням статики, пересування хворого, функції взяття і утримання предмета, а також з появою важких, що не піддаються лікуванню, ускладнень, з безупинно наступаючими один за одним зривами в роботі. У деяких випадках інваліди II групи можуть працювати в спеціально створених умовах, частіше вдома.

Інвалідність І групи установлюють хворим при різко виражених порушеннях функцій суглобів, значних розладах статики і різкому обмеженні можливості пересування внаслідок артродезів тазостегнових суглобів чи розвитку паралічів після порушення мозкового кровообігу в басейні вертебробазилярної артерії і при спинальних розладах, що супроводжуються неможливістю самообслуговування і самостійного пересування, що приводить до необхідності постійного відходу і нагляду за цими хворими.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 442 | Нарушение авторских прав