АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛІНІКА. Початковий період - перші ознаки у дітей з'являються вже на 2-4-му місяці життя, у недоношених – наприкінці 1-го

Початковий період - перші ознаки у дітей з'являються вже на 2-4-му місяці життя, у недоношених – наприкінці 1-го, початку 2-го місяця у вигляді нейровегетативних розладів (неспокій, поганий сон, пітливість, гіперестезія), остеомаляції (податливість країв великого тім'ячка), облисіння, реберні чотки.

Період розпалу хвороби характеризується значними змінами кісткової системи, гіпотонією м'язів, слабкістю зв'язкового апарату, змінами зі сторони внутрішніх органів.

Симптомокомплекс кісткових змін пов'язаний з основними патоморфологічними процесами, які відбуваються у кістках. При гострому перебігу захворювання превалюють процеси остеомаляції і настають відповідні деформації:

розм’якшення плоских кісток черепа (краніотабес); м’який череп міняє конфігурацію – сплощується потилиця, виникає асиметрія голови, деформації грудної клітки: вдавлення грудини в нижній її третині (“груди шевця”) або випуклість грудини (“курячі груди”), по лінії прикріплення діафрагми виникає втяжіння (гарисонова борозна).

Відбувається викривлення ключиць, трубчастих кісток, деформація тазу з формуванням плоскорахітичних його змін; значні деформації нижніх кінцівок (О- або Х-подібні)

При підгострому перебігу рахіту превалює гіперплазія остеоїдної тканини, яка проявляється утворенням лобних і тім’яних горбів, потовщеннями метафізарних зон трубчастих кісток (“рахітичні браслети” в ділянці зап’ястя, “нитки перлин” на пальцях), подальшим збільшенням розмірів реберних “чоток”.

Гіпоплазія кісткової тканини сприяє пізньому закриттю тім’ячка і швів черепа, несвоєчасному і неправильному прорізуванню зубів, відставанню росту трубчастих кісток у довжину.

У зв’язку із м’язовою гіпотонією відбувається викривлення хребта: кіфоз, сколіоз, лордоз, збільшена нижня апертура грудної клітки.

По наявності тих чи інших симптомів визначають ступінь важкості рахіту. Для рахіту І ступеня характерні слабко виражені нейровегетативні симптоми, незначне розм'якшення кісток черепа, чотки; для рахіту II ступеня - виражені зміни зі сторони нервової (зупинення формування нових умовних рефлексів, періоди збудження змінюються періодами гальмування), кісткової, м'язової систем, помірні зміни зі сторони внутрішніх органів (гіпотонія кишечнику, тахікардія, тахіпное, зменшення глибини дихання, анемія І-ІІ ступеня); для рахіту III ступеня - різко виражені порушення з боку нервової системи (зникнення набутих умовних рефлексів, млявість, загальмованість, затримка нервово-психічного розвитку), кістково-м'язового апарату, внутрішніх органів (спленомегалія, порушення вентиляції легень, гіпоксемія, внаслідок чого хворі на рахіт схильні до запалення легень), полі гіповітаміноз, важка анемія, затримка фізичного розвитку.

У періоді реконвалесценції спостерігається поступове послаблення усіх симптомів, відновлення функції нервової системи, підвищення тонусу м'язів,нормалізація функції внутрішніх органів та обмінних процесів.

Гострий перебіг рахіту характеризується переважанням процесів остемаляції, підгострий - остеоїдної гіперплазії, рецидивуючий - чергуванням періодів загострення та стихання процесу.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 498 | Нарушение авторских прав