АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВЗЯТТЯ МАЗКА ІЗ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ГЛОТКИ НА ДИФТЕРІЮ

Мазки із слизової оболонки зіва та носа на дифтерію беруть з діагностичною чи профілактичною метою або за епідемічними показаннями. Головна мета такого обстеження – дослідити секрет на наявність дифтерійних паличок (бацил Лефлера).

З діагностичною метою такі мазки беруть при дифтерії, при підозрі на дифтерію (запальних явищах, схожих на дифтерію: риніті, фаринголарингіті, ларингіті), у хворих на ангіну, заглотковий чи паратонзилярний абсцес, при інфекційному мононуклеозі, стенозуючому ларинготрахеобронхіті тощо. З профілактичною метою мазки беруть у дітей при поступленні у дитячі будинки, школи-інтернати, протитуберкульозні чи психоневрологічні санаторії тощо. За епідемічними показаннями мазки на дифтерію беруть в осіб, які були у контакті з хворим на дифтерію, а при ускладненій епідемічній обстановці – у людей з контингентів підвищеного ризику.

Мазки із зіва беруть також для визначення виду збудника патологічного процесу та його чутливості до антибіотиків.

Необхідні засоби:

• 1. Два стерильні ватні тампони, розміщені у стерильних пробірках (один – для глотки, другий – для носа).
• 2. Шпатель.
• 3. Склограф.
• 4. “Журнал взяття мазків на дифтерійну паличку”.
• 5. Бланк “Направлення” мазків у бактеріологічну лабораторію”.

Правою рукою виймають з стерильної пробірки ватний тампон та просять обстежуваного відкрити рот. Шпателем (у лівій ру­­ці) притискають передні дві третини язика та вводять тампон у по­рожнину рота (рис. 2.8). Штриховим (зшкрябуючим) рухом спочатку про­во­дять одним боком ватника по правій половині зіва – по піднебінних дужках та мигдалику, а потім, не обертаючи тампона (іншим його боком), – по лівій половині глотки. Якщо на слизовій оболонці є нальоти, мазок слід брати починаючи з місця, де нальоту немає, просуваючи ватник в напрямку самого нальоту та по його поверхні. При цьому намагаються отримати шматочок нальоту та залишити його на ваті тампона. Потім тампон виводять з порожнини рота та, не торкаючись його стерильною частиною ні до зубів, ні до губ, ні до будь-якого іншого предмета, занурюють у стерильну пробірку. На зовнішній поверхні пробірки склографом (або іншим способом) позначають мазок, отриманий із зіва (пишуть літеру “З”); на пробірці з мазком, отриманим з носа пишуть літеру “Н”.

При дослідженні на дифтерію, крім мазка із зіва, слід завжди брати мазок із носа (див. “Взяття мазка із слизової оболонки носа”).

Записують у “Журнал взяття мазків на дифтерійну паличку” паспортні дані хворого, в якого взято мазки та оформляють “Направлення у бактеріологічну лабораторію”, куди заносять такі дані:

1. Медичний заклад, де було виконано забір.

2. Паспортні дані хворого, в якого взяли мазок.

3. Характер отриманого матеріалу: мазок зі слизової оболонки зіва (“З”) та носа “Н” (ті літери, що написані на відповідних пробірках).

4. Попередній діагноз.

5. Мету дослідження (посів на дифтерійну паличку).

6. Дату та час забору матеріалу.

7. Прізвище та підпис медичного працівника, який виконав забір.

Дві пробірки з вміщеними у них тампонами разом з “Направленням” у короткий термін (до 2 год) доставляють у бактеріоло­гічну лабораторію, де і буде виконано необхідне дослідження.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 3584 | Нарушение авторских прав