 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Клініка. Біль в горлі значний та особливо посилюється при ковтанні, може віддавати у вухо та іноді буває настільки вираженим
Біль в горлі значний та особливо посилюється при ковтанні, може віддавати у вухо та іноді буває настільки вираженим, що хворі майже повністю відмовляються від вживання їжі. Явища загальної інтоксикації проявляються дією токсинів та мікробів на серцево-судинну та нервову системи. Температура підвищується до 40° С, спостерігаються прискорення дихання та пульсу (10 ударів серця на кожен 1° С підвищення температури тіла), загальне нездужання, сонливість, виражений головний біль, біль у м’язах та суглобах, порушення сну тощо. Орофарингоскопія На набряклій і почервонілій слизовій оболонці мигдаликів з’являються виступаючі з глибини лакун жовтуваті нальоти. М’яке піднебіння і піднебінні дужки у випадках лакунарної ангіни також значно почервонілі та набряклі. Нальоти, що вкривають мигдалики, складаються з фібрину, бактерій, відокремлених епітеліальних клітин та лейкоцитів. Вони виникають після того, як нагноєні фолікули поступово збільшуються та розкриваються так, що їх вміст виходить на поверхню мигдалика чи у просвіт лакун. При цьому утворюється наліт у вигляді жовтувато-білих плівок або смуг, які вкривають вільну поверхню мигдаликів. Цей наліт ніколи не виходить за межі мигдалика та легко знімається з його поверхні (при дифтерії наліт виходить за межі мигдалика та міцно спаяний з його тканиною так, що при спробі зняття на місці видаленого нальоту утворюється кровоточива ерозивна поверхня). Утворення нальоту у вічках лакун мигдаликів відрізняє цю форму ангіни від дифтерії, при якій нальоти спочатку утворюються на випуклих місцях вільної поверхні мигдалика. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені та болючі. При всіх формах ангін обов’язково треба брати мазки із зіва та з носа для дослідження на дифтерійну паличку, щоб виключити можливу дифтерію. Ускладнення ангін: 1. Паратонзиліт та паратонзилярний абсцес; 2. Флегмона шиї; 3. Набряк гортані; 4. Тонзилогенний сепсис; 5. Ревмокардит; 6. Неспецифічний інфекційний поліартрит. 7. Гострий гломерулонефрит; 8. Гострий пієлонефрит.
Лікування первинних ангін Усі первинні ангіни належать до гострих інфекційних захворювань, що вимагає ізоляції хворого на ангіну для запобігання розповсюдженню хвороби. При неважкому перебігу ангіни та при можливості проведення лікування в домашніх умовах хворого лікують амбулаторно. Хворі на ангіну з вогнища дифтерії, а також пацієнти, які здобувають освіту у закритих учбових закладах чи живуть у несприятливих побутових умовах, та особи з контингенту підвищеного ризику захворювання на дифтерію підлягають обов’язковій госпіталізації в інфекційний відділ. Консервативне лікування ангін передбачає введення антибіотиків, сульфаніламідів, антигістамінних препаратів, нестероїдні протизапальні засоби; полоскання зіва 5-7 разів на добу дезінфікуючими розчинами (фурациліну – 1:5000, соди 3%), відварами трав (рум’янку, шавлію тощо), достатнє пиття.
Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 483 | Нарушение авторских прав |