АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНІВ ТА ПЛЕВРИ. Термін Визначення Гіпоксемія Зниження парціального тиску кисню в крові Гіперкапнія Підвищення парціального тиску

Прочитайте:
  1. A. Набряк легенів
  2. Cерцево-судинні захворювання
  3. II I . Історія теперішнього захворювання
  4. III.Історія даного захворювання.
  5. Iсторія даного захворювання
  6. Алергічні захворювання шкіри
  7. Вкажіть типи гіперчутливості (за Кумбсом і Джелом), які мають спільні риси з аутоімунними захворюваннями?
  8. Геморагічні захворювання.
  9. Глистові захворювання ( гельмінтози).
  10. ГНІЙНИЧКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ (ПІОДЕРМІЇ)

 

Термін Визначення
Гіпоксемія Зниження парціального тиску кисню в крові  
Гіперкапнія Підвищення парціального тиску СО2 в крові  
Пневмоторакс Наявність газу в плевральній порожнині  
Піопневмоторакс Наявність гною та газу в плевральній порожнині
Піоторакс Наявність гною в плевральній порожнині  
Ателектаз легені Патологічний стан, при якому порушується вентиляція в альвеолах і вони спадаються внаслідок розсмоктування в них повітря  
Колапс легені Спадання легені внаслідок здавлення її із зовні (підвищення внутрішньо- плеврального тиску внаслідок надходження повітря, гною, крові)  
Респіраторний дісстрессиндром Рання стійка гіпоксемія, виражена гіпервентиляція з гіпокапнією  
Основні положення Коротка характеристика  
1. Поняття недостатності дихання (XV Всесоюзний з'їзд терапевтів, 1962 р.)   Недостатністю дихання вважається такий стан організму, при якому не забезпечується підтримання нормального напруження 02 і СО2 артеріальної крові або останнє досягається за рахунок ненормальної роботи зовнішнього дихання, яке призводить до зниження функціональних можливостей організму, або підтримується штучним шляхом.  
  2. Класифікація недостатності дихання (Б.Е. Вотчал, 1973 р.) а) центрогенна ДН, б) нервово-м'язова, в) паріетальна або торакодіфрагмальна, г) бронхолегенева ДН: 1) обструктивна, 2) рестриктивна, 3) дифузна: • гостра, хронічна, • гостра первинна, • гостра вторинна, серцева недостатність виражена гіповолемія, артеріальна гіпотонія, порушення периферійного кровообігу, • вентиляційна (порушений акт дихання-біомеханіка) та паренхіматична (патологічний процес в паренхимі легень).  
  3. Фактори, які сприяють розвитку недостатності зовнішнього дихання (М.М. Канаев, 1980) А. Враження бронхіального дерева: а) підвищення тонусу гладеньких м'язів бронхів (бронхоспазм), б) запальні зміни бронхіального дерева, в) порушення опорних структур маленьких бронхів, г) зниження тонусу великих бронхів (гіпотонійна дисплазія), Б. Враження респіраторних структур: а) інфільтрація легеневої тканини, б) деструкція легеневої тканини, в) дистрофія легеневої тканини, г) пневмосклероз. В. Зменшення функціонуючої легеневої паренхіми: а) видалення легені. б) недорозвиток легені, в) здавлення та ателектаз. Г. Враження кістково-м'язового каркасу грудної клітини плеври: а) обмеження рухомості ребер, б) обмеження рухомості діафрагми, в) плевральні зрощення. Д. Поразки дихальної мускулатури: а) центральний і периферичний параліч дихальної мускулатури, б) дегенеративно-дистрофічні зміни дихальних м'язів, Е. Порушення кровообігу в малому крузі: а) редукція судинного русла легенів, б) спазм легеневих артерій, в) застій крові в малому колі кровообігу. Ж. Порушення центральної регуляції дихання: а) пригнічення ЦНС, б) дихальні неврози, в) порушення місцевих регуляторних відносин.  
  4. Патогенетичні механізми ДН Порушення вентиляційно-перфузійних відносин: збільшення об'єму фізіологічного мертвого простору, посилення шунтування крові справа наліво. • обструкція дихальних шляхів, • заповнення альвеол ексудатом або трансудатом, • здавлення легенів, • порушення легеневого кровообігу, • рестриктивні процеси в легенях, • порушення дифузії газів через альвеолярно – капілярну мембрану. Тканева артеріальна гіпоксія + гіпоксія _______ ГДН = компенсаторна гіпервентиляція легенів.  
  5. Патофізіологічна характеристика основних синдромів порушення газового складу крові I стадія - зміна психіки, збудження, напруження, негативізм, головний біль. Шкіряні покрови холодні, бліді, вологі. Ціаноз слизових, нігтьових лож, АТ, особливо діастоличний, підвищений. Тахікардія. II стадія - свідомість спутана, агресивність, рухове збудження, судороги. Виражений ціаноз шкіри. Стійка артеріальна гіпертензія, тахікардія. Екстрасистолія. Сеча і каловидділення мимовільне. III стадія: Гіпоксична кома. Свідомість відсутня. Зрачки розширені. Шкіряні покрови синюшні з мраморним відтінком АТ критично падає. Аритмія пульсу. Тканева гіпоксія + гілеркапн і я (Тіповентиляція) частіше при ХДН I стадія - ейфорія. Безсоння. Шкіряні покриви гарячі, гіперемовані, покриті холодним потом. II стадія - збудженні, безпричинно веселі. Шкіряні покрови синюшно-багряні, масивне потовіддилення. Гіперсалівація і бронхіальна гіперсекреція. Виражена артеріальна і венозна гіпертонія, стійка тахікардія. III стадія - ацидотична кома. Свідомість поступово втрачається, хворі «заспокоюються», зрачки спочатку звужені, швидко розширюються до максимуму. Відмічається арефлексія. Шкіряні покрови ціанотичні, АТ знижується, пульс аритмічний.  
  6. Співвідношення вентиляції та перфузії = 0,8 – 0,03 При патологічних процесах це співвідношення порушується, створюється три зони в легенях: I - газообмін II -має місце вентиляція альвеол, але не має перфузії, газообміну (фізіологічно мертвий простір). Нормально: 70% вдиханого повітря приймає участь в газообміні, 30 % залишається в мертвому просторі. ІІІ - є кровообіг, та немає альвеолярної вентиляції. Таким шляхом, протікаюча венозна кров відтікає з неї, не будучи артеріалізованою. Змішуючись з кров'ю відтікаючою від вентиліруемих ділянок, ця кров створює венозне примішування до артеріальної крові, тобто збільшує шунт справа наліво. В нормі цей шунт не перебільшує 3 - 7 % від об'єму кровообігу).  
  7. Що лежить в основі визначення ступеня важкості ГДН. Це перш за все: а) ступень компенсації I - компенсація (ЧД=1,5 Х N), N - норма II - зростаюче напруження компенсації (ЧД- 2,0 Х N) III- максимальне напруження компенсації (ЧД = 2,5 Х N) IV- декомпенсація (ЧД 2,5 Х N) б) показники вентиляції і газообміну: ЧД, ХОД, ДО, ЗКЕЛ, РаО2, РО2, РаСО2, де а - артеріальна кров V - венозна кров Д (А-а)О2 - різниця тиску кисню альвеолярного газу артеріальної крові (а) VД/VТ - об'єм мертвого простору до дихального об'єм (ДО)  
5. Механізм розвитку дихальної недостатності при шоку.   Синдром „шокової легені” (респіраторний) діє стрес синдром – АRДS).     Гострий альвеолярний набряк легенів. Попередні важкі порушення гемодинаміки і мікроциркулящї; великому колі кровообігу в результаті будь - якого виду шоку масивного кровозбитку, тривалої екстракорональної перфузії тривалої глибокої гіпоксії. Агрегати формених елементів визивають мікроемболію капілярів легень. Порушення, дезактивації в легенях серотоніну, кінінів, простагландинів та інших біологічно активних речовин. • розгортається інтерстиціальний набряк легенів, • руйнується сурфактант, створюються мікроателектази, крововиливи, гіалинові мембрани, • порушення дифузії газів через альвеолярно-капілярну мембрану. Збільшується співвідношення об'єму мертвого простору до дихального об'єму та шунта справа наліво. Рання стійка гіпоксемія + виражена гіпервентиляція з гіпокапніею. Лівошлункова недостатність (інфаркт міокарда, стеноз митрального клапану) • токсичне порушення паренхіми легенів, • утоплення • гіпертензія в малому колі кровообігу, • зниження онкотичного тиску плазми, • підвищення проникності альвеолярно-капілярних мембран. гіпоксія + гіперкапнія.  
       

 

Гострі деструктивні пневмонії (ГДП) складають від 0,3 до 15 % від загального числа пневмоній у дітей. І хоча в останні роки у ведучих дитячих хірургічних клініках летальність серед цього контингенту хворих не перевищує 1-3%, проте, питома вага ГДП у структурі смертності дітей із гнійно-септичною патологією досягає 50% і більше.

Гостра деструкція легень, гостра деструктивна пневмонія - важке інфекційно-запальне захворювання легень, що характеризується запальною інфільтрацією з наступним гнійним розпадом (деструкцією) легеневої паренхіми в результаті патологічної дії неспецифічних, патогенних і умовно- патогенних мікроорганізмів. Важкий перебіг цього захворювання протікає з утворенням внутрішньолегеневих порожнин і схильне до ускладнень: розвитку гнійно-запального процесу в плеврі, патологічним змінам у життєво важливих органах і важкому порушенні гомеостазу.

У патогенезі гострої деструктивної пневмонії ведучу роль відіграє вплив ферментів і токсинів (гемолізін, некротоксин, летальний токсин, нефротоксин, стафілокококоагулоза, фібринолізин і ін), що виділяються мікроорганізмами і призводять до різних шляхів впливу на організм людини. Зниження імунобіологічних властивостей організму дитини, антибіотикостійкі штами мікроорганізмів, швидке пристосування мікроорганізмів і пояснює високу частоту та розповсюдженість деструктивної пневмонії.

Розрізняють бронхогенну чи первинну деструктивну пневмонію (близько 80%) і гематогенну (септичну) чи вторинну деструктивну пневмонію (близько 20%), що є наслідком метастазування інфекції з іншого гнійно-септичного вогнища (гострий гематогенний остеомієліт, флегмона немовлят та ін.).


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 687 | Нарушение авторских прав



1 | 2 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)