АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дорослі

Гострі тривожно-фобічні і тривожно-депресивністани або збудження: 10 мг внутрішньо венно або внутрішньом'язово, повторне введення можливе не раніше ніж через 4 години.

Делірій: 10-20 мг внутрішньо венно або внутрішньом'язово. Залежно від інтенсивності симптомів дозу можна збільшувати.

М’язові спазми при нейродегенеративних захворюваннях: 10 мг внутрішньо венно або внутрішньом'язово, повторне введення препарату можливе не раніше ніж через 4 години.

Правець: початкова внутрішньо венна доза від 0,1 до 0,3 мг/кг маси тіла, повторні введення можливі через 1-4 години. Можна також вводити внутрішньо венно крапельно у дозі 3-10 мг/кг маси тіла на добу. Дозу визначають залежно від інтенсивності симптомів, у дуже важких випадках дозу можна збільшувати.

Епілептичний статус: внутрішньо венно або внутрішньом'язово від 10 до 20 мг, у разі потреби повторити через 30-60 хвилин. Якщо показано, то можна вводити повільно у крапельній інфузії (максимальна добова доза 3 мг/кг маси тіла).

Премедикація при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах: 0,1-0,2 мг/кг маси тіла. Доза у дорослих зазвичай від 10 до 20 мг, проте, залежно від клінічної реакції, можливе збільшення дози.

Пацієнти літнього віку і ослаблені хворі: дози слід зменшувати наполовину. На початку лікування у цих хворих слід здійснювати контроль в регулярні проміжки часу у зв'язку з можливістю передозування у результаті кумуляції препарату, щоб своєчасно зменшити дозу або частоту введення.

Діти

Епілептичний статус, судомні стани, спричинені отруєнням і лихоманкою: внутрішньо венно або внутрішньом'язово 0,2-0,3 мг/кг маси тіла або 1 мг із розрахунку на кожний рік життя.

Правець: дозування як у дорослих.

Премедикація при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах: внутрішньо венно або внутрішньом'язово0,2 мг/кг маси тіла.

При лікуванні препаратом слід застосовувати найменші ефективні дози і застосовувати під строгим спостереженням лікаря. Доступні дані, що стосуються ефективності та безпеки бензодіазепінів при тривалому лікуванні, обмежені.

Для зменшення побічних проявів під час внутрішньо венного введення процедуру слід проводити повільно (із швидкістю 0,5 мл розчину протягом 30 секунд) до появи сонливості у хворого, птозу і нерозбірливої мови, одночасно хворий має адекватно відповідати на питання лікаря.

Препарат слід вводити у вени області ліктьового згину при положенні хворого на спині протягом всієї маніпуляції. При дотриманні вищезазначених рекомендацій, що стосуються внутрішньо венного введення препарату, ризик виникнення артеріальної гіпотензії або апное значно зменшується.

За винятком невідкладних станів, під час внутрішньо венного введення лікарського засобу завжди має бути присутньою друга особа, має бути доступним устаткування для проведення реанімаційних заходів. Хворим необхідно залишатися під наглядом лікаря не менше 1 години після введення препарату.

Зазвичай препарат Реланіум не треба додатково розбавляти. Винятком є крапельне внутрішньо венне вливання у великому об'ємі 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчині глюкози при лікуванні правця і епілептичного статусу. Не слід розбавляти більш ніж 40 мг діазепаму (8 мл препарату) у 500 мл розчину для інфузії. Розчин слід готувати безпосередньо перед введенням і використовувати протягом 6 годин.

При внутрішньо венному введенні і крапельній інфузії препарату не слід його змішувати з іншими ліками з огляду неможливості гарантувати стабільність препарату.

Внутрішньо венна ін'єкція препарату дає можливість швидше та чіткіше підібрати дозування, ніж за допомогою повільної крапельної інфузії. Тому цей спосіб застосування препарату є переважним у лікуванні гострих станів.

Побічні реакції.

Внутрішньо венне введення може спричинити місцеві реакції, а також тромбоз або запалення вен (флеботромбоз).

З метою зменшення місцевих реакцій препарат слід вводити у крупні вени області ліктьового згину. Не слід вводити препарат у вени малого калібру та внутрішньоартеріально, необхідно уникати екстравазального потрапляння лікарського засобу.

Для запобігання апное або артеріальної гіпотонії слід дотримувати повільної швидкості введення препарату та горизонтального положення хворого під час маніпуляції.

Внутрішньом'язове введення може спричинити біль, почервоніння та спорадичну чутливість у місці введення.

Втома, сонливість і м'язова слабкість з'являються найчастіше спочатку лікування і припиняються при подальшій терапії – подібні прояви пов'язані із застосованою дозою. Тривале застосування препарату, навіть у терапевтичних дозах, може призвести до фізичної та психічної залежності. Раптове припинення лікування препаратом після тривалого його застосування призводить до виникнення синдрому відміни.

Під час застосування бензодіазепінів, особливо при лікуванні дітей і пацієнтів літнього віку, можливі парадоксальні реакції: руховий неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, напад агресії, нічні кошмари, галюцинації, психози та інші порушення поведінки У разі появи цих симптомів слід припинити застосування препарату.

Спостерігалися зловживання лікарськими засобами з групи бензодіазепінів.

Загальні порушення та ураження в місці введення. Втома, загальна слабкість. Флебіт, флеботромбоз.

Порушення серцево-судинної системи. Флебіти, флеботромбози. Артеріальна гіпотензія, пригнічення кровообігу (після швидкого внутрішньо венного введення препарату), порушення серцевого ритму, брадикардія, в окремих випадках − зупинка серця.

Порушення дихальної системи. Апное, пригнічення дихальної системи(після швидкого внутрішньо венного введення препарату).

Порушення нервової системи. Неспокій, збудження, дезорієнтація, порушення зору (диплопія або нечіткий зір), сонливість і м'язова слабкість, зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тремор, антероградна амнезія, атаксія, запаморочення, головний біль, каталепсія, астенія, гіпорефлексія, сплутаність свідомості. Підвищення або зменшення лібідо.

Психічні порушення. Фізична і психічна залежність, зниження емоційних реакцій, депресія, порушення мови (зокрема дизартрія), дратівливість, агресивність, марення, напади люті, нічні кошмари, галюцинації (деякі − сексуального характеру), психози, порушення поведінки, схильність до самогубства.

Порушення травного тракту. Нудота, ксеростомія або надмірне слиновиділення, відрижка, гикавка, запор.

Зміни лабораторних показників. Підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази.

Порушення з боку сечовидільної системи. Нетримання або затримка сечі (спастична ішурія).

Ураження шкіри і підшкірної клітковини. Шкірний висип, свербіж.

Порушення з боку кровотворної системи. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз, анемія, тромбоцит опенія, жовтяниця.

Передозування.

Симптомами передозування є різка загальмованість, надмірна сонливість, глибокий тривалий сон, парадоксальне збудження, порушення координації рухів, дизартрія, порушення зору (ністагм), виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, пригнічення серцевої діяльності, пригнічення дихання, ригідність або клонічні сіпання у м’язах кінцівок, тремор, пригнічення рефлексів, арефлексія, знижена реакція на больові подразнення, короткочасне порушення свідомості, що переходить у кому, у дуже рідких випадках можливий летальний наслідок.

Лікування при необхідностіполягає у проведенні симптоматичної терапії. Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія неефективні.

Специфічний антидот флумазеніл (внутрішньо венно) − конкурентний антагоніст бензодіазепінових рецепторів.

Пацієнти, які потребують антидотної терапії, підлягають ретельному моніторингу в стаціонарних умовах. Слід обережно застосовувати флумазеніл хворим на епілепсію, які лікуються препаратами з групи бензодіазепінів. У разі появи психотропного збудження не слід застосовувати барбітурати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження, що стосуються безпеки застосування лікарського засобу вагітним, не проводилися. У дослідженнях на тваринах теж недоведена безпека лікування препаратом. Не рекомендується застосування Діазепаму вагітним, особливо у І та ІІІ триместрах. Можливе застосування препарату тількі у випадках, коли, на думку лікаря, користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

У разі призначення препарату жінкам репродуктивного віку їх слід попередити про необхідність інформувати лікаря, коли планується вагітність, або про наявну вагітність з метою припинення лікування.

Доведено, що застосування великих доз або тривале застосування невеликих доз бензодіазепінів у ІІІ триместрі вагітності або під час пологів викликало порушення серцевого ритму плода, артеріальну гіпотензію, порушення смоктання, зниження температури тіла і помірне пригнічення органів дихання у новонароджених. Слід пам'ятати, що у новонароджених, особливо у недоношених, ферментна система, яка бере участь у метаболізмі препарату, ще недостатньо розвинута. Крім того, у новонароджених, матері яких тривалий час приймали бензодіазепіни, особливо у ІІІ триместрі, може розвинутись фізична залежність і з'явитися симптоми відміни після народження.

Діазепам проникає в грудне молоко, тому не слід приймати його в період годування груддю.

Діти.

Під час застосування бензодіазепінів, особливо при лікуванні дітей і пацієнтів літнього віку, можливі парадоксальні реакції: руховий неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, напад агресії, нічні кошмари, галюцинації, психози та інші порушення поведінки. У разі появи цих симптомів слід припинити застосування препарату.

Оскільки препарат містить бензиловий спирт, його не слід застосовувати новонародженим і недоношеним дітям.

В ампулі Діазепаму міститься 30 мг бензилового спирту, який може викликати отруєння і псевдо анафілактичні реакції у грудних дітей та дітей віком до 3 років.

1 мл препарату містить 100 мг етанолу, тому це слід враховувати при призначенні препарату дітям.

Зважаючи на вміст натрію бензоату, препарат збільшує ризик виникнення жовтяниці у грудних дітей.

Особливі заходи безпеки.

Зазвичай не слід застосовувати препарат парентерально у пацієнтів з органічними змінами головного мозку (особливо при артеріосклерозі судин) або з хронічною дихальною недостатністю.

Проте у невідкладних станах або у разі стаціонарного лікування хворих, препарат можна застосовувати парентерально у менших дозах.

Внутрішньо венне введення препарату слід робити повільно.

При лікуванні пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю і хронічними хворобами печінки необхідно застосовувати зменшені дози препарату.

Пацієнтам з дисфункцією нирок немає потреби зменшувати дозу препарату, оскільки час напів виведення діазепаму при цьому не змінюється.

При лікуванні тривожно-фобічних або тривожно-депресивних станів не рекомендується застосовувати діазепам у якості моно терапії, враховуючи можливі спроби самогубства.

Через кілька годин після застосування препарату може виникати амнезія. З метою зменшення ризику амнезії хворим треба забезпечити умови для безперервного сну від 7 до 8 годин.

Під час лікування бензодіазепінами може розвитися залежність. Великий ризик виникнення наркоманії у пацієнтів, які лікувалися тривалий час і (або) застосовували великі дози, особливо у пацієнтів, схильних до зловживання спиртними напоями або лікарськими засобами. Після виникнення фізичної залежності від бензодіазепінів припинення застосування препарату може призвести до синдрому відміни: головний та м'язовий біль, фобії, напруга, руховий неспокій, сплутаність свідомості і дратівливість.

У важких випадках можуть з'явитися втрата відчуття реальності або втрата свідомості, парестезії, світлобоязнь, підвищена чутливість до звуків і дотиків, галюцинації або судомні напади.

При тривалому внутрішньо венному застосуванні препарату не слід раптово припиняти лікування, а необхідно поступово зменшувати дозу.

Особливо обережно слід застосовувати внутрішньо венне введення Діазепаму при лікуванні пацієнтів літнього віку у важкому стані та пацієнтів із серцевою або дихальною недостатністю, враховуючи можливість появи апное і (або) зупинки серця. Одночасне застосування діазепаму з барбітуратами, алкоголем або іншими речовинами з депресивною дією на центральну нервову систему підвищує ризик циркуляторної депресії або пригнічення дихального центру до апное. У таких випадках слід забезпечити наявність набору для реанімації, включаючи обладнання для штучної вентиляції легень.

Оскільки препарат містить у складі бензиловий спирт, його не слід застосовувати новонародженим і недоношеним дітям. В ампулі Діазепаму міститься 30 мг бензилового спирту, який може викликати отруєння і псевдо анафілактичні реакції у грудних дітей та дітей віком до 3 років.

1 мл препарату містить 100 мг етанолу, тому це слід враховувати при призначенні препарату вагітним і жінкам, які годують груддю, дітям і пацієнтам з групи ризику: пацієнти із захворюванням печінки або хворі на епілепсію.

Препарат є шкідливим для осіб, залежних від алкоголю.

Зважаючи на вміст натрію бензоату, препарат збільшує ризик виникнення жовтяниці у грудних дітей.

Особливості застосування.

Препарат застосовують тільки у лікувальних установах, здатних забезпечити у разі необхідності проведення невідкладних реанімаційних заходів. Особам літнього віку, пацієнтам із захворюваннями печінки, органічними порушеннями центральної нервової системи, з тяжкою серцевою і дихальною недостатністю слід зменшити початкову дозу препарату в два рази, в/в введення таким хворим має проводитись особливо обережно, оскільки високі дози препарату можуть спричиняти сомноленцію та втрату свідомості. Максимальна доза для пацієнтів із порушенням функції нирок, а також тим, які знаходяться на діалізі тривалий час, становить 15 мг на добу.

Застосування препарату під час вагітності та дітям до 2 років можливе тільки при дуже серйозних показаннях, коли передбачувана користь перевищує потенційний ризик. При призначенні Реланіуму породіллі під час допомоги при пологах рекомендовані дози можуть спричиняти у новонародженних скороминучу м’язову гіпотонію, при еклампсії – гіпотермію, порушення дихання і серцевого ритму.

При лікуванні епілептичного статусу слід враховувати можливість поновлення судом. Потрібна особлива обережність при призначенні Реланіуму пацієнтам, які тривалий час отримували антигіпертензивні препарати центральної дії, β-блокатори, антикоагулянти, серцеві глікозиди.

Реланіум може знижувати швидкість рухових і психічних реакцій, тому на період лікування препаратом не слід керувати транспортними засобами і працювати з механічними пристроями.

Не допускається змішування в одному шприці або крапельниці розчину Реланіуму з іншими препаратами через можливість його адсорбції на стінках, необхідно уникати потрапляння препарату в артерію і екстравазальний простір.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам на період лікування не можна керувати авто транспортом або працювати з механічними пристроями, виконувати роботу, що потребує особливої уваги та швидкої реакції. Заспокоєння, амнезія, порушення концентрації уваги та слабкість м'язів негативно впливають на здатність керувати транспортом і обслуговувати механічне обладнання.

У разі недостатнього сну і вживання алкоголю під час лікування вірогідність порушення уваги збільшується.

Після застосування лікарського засобу слід попередити хворого про заборону керувати транспортними засобами і обслуговувати механічні обладнання протягом 24 годин після введення ліків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні Реланіуму з нейролептиками, антидепресантами, седативними, снодійними, анальгетичними, анестезуючими засобами, наркотиками і алкоголем можливе підсилення пригнічу вального впливу на центральну нервову систему.

Реланіум потенціює ефекти гіпотензивних засобів.

Одночасний прийом циметидину, омепразолу, пероральних контрацептивів і протитуберкульозних засобів знижує швидкість біо трансформації діазепаму, що підвищує його концентрацію в крові і збільшує період напів виведення.

Теофілін, рифампіцин, карбамазепін, кофеїн зменшують дію Реланіуму.

При одночасному застосуванні з опіатними знеболюючими може підсилюватися ейфорія, що може прискорювати виникнення психічної залежності.

При поєднанні лікарських засобів з депресивною дією на центральну нервову систему, введених парентерально з внутрішньо венно введеним діазепамом, може спостерігатися тяжке пригнічення дихального центру і порушення серцево-судинної системи. Хворі літнього віку потребують особливого нагляду.

Під час внутрішньо венного введення Реланіуму одночасно з опіатними знеболювальними засобами, наприклад, у стоматології, діазепам слід вводити після застосування знеболювальних засобів в індивідуально підібраній для пацієнта ефективній дозі.

При одночасному застосуванні препарату з проти епілептичними засобами посилюються побічні дії та токсичність, особливо при застосуванні лікарських засобів з групи гідантоїнів або барбітуратів і складних препаратів, що містять ці речовини. Тому слід дотримуватися особливої обережності при виборі дози на початку лікування.

Лікарські засоби, що пригнічують функцію печінки (наприклад, циметидин, флуоксетин і омепразол)зменшують кліренс бензодіазепінів, що може підсилювати дію бензодіазепінів.

Лікарські засоби, що стимулюють функцію печінки (наприклад, римфампіцин)можуть підвищувати кліренс бензодіазепінів, що може послаблювати дію бензодіазепінів.

Фармакологічні властивості.

Реланіум – транквілізатор бензодіазепінового ряду. Виявляє анксіолітичну, седативну, проти судомну, центральну міорелаксуючу дію, підвищує поріг больової чутливості, регулює нейровегетативні реакції.

Фармакодинаміка. Механізм дії зумовлений взаємодією з бензодіазепіновими рецепторами в лімбічній системі, таламусі, гіпотaлaмусі та вставних нейронах бічних рогів спинного мозку. Сприяє відкриттю каналів для входу іонів хлору в цитоплазматичні мембрaни, спричиняє гіперполяризацію і гальмування міжнейронної передачі у відповідних відділах центральної нервової системи.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення препарат абсорбується не повністю і нерівномірно, максимальна концентрація досягається через 60 хв.

Після внутрішньо венного введення у дорослих максимальна концентрація досягається через 15 хв і залежить від дози. Швидко розподіляється у тканинах органів, передусім у головному мозку і печінці, проходить через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр, проникає також у грудне молоко.

Біотрансформується в печінці з утворенням активних метаболітів: N-диметилдіазепаму (50 %), темазепаму, оксазепаму. N-диметилдіазепам кумулює в головному мозку, забезпечуючи тривалу і виражену проти судомну дію. Гідроксильовані і дим етильовані метаболіти діазепаму з глюкуроновою і жовчними кислотами виводяться в основному нирками. Діазепам належить до транквілізаторів тривалої дії, період напів виведення при внутрішньо венному введенні становить 32 години, період напів виведення N-диметилдіазепаму – 50-100 годин, повний нирковий кліпенс – 20-33 мл/хв.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Період напів виведення діазепаму може збільшуватися у новонароджених, пацієнтів літнього віку і осіб із захворюванням печінки.

У пацієнтів із нирковою недостатністю період напів виведення діазепаму не змінюється.

Внутрішньом'язове введення препарату може призвести до збільшення активності креатинфосфокінази у сироватці крові, максимальна концентрація якої відзначається через 12-24 години після ін'єкції, що слід враховувати при діагностиці інфаркту міокарда.

Всмоктування препарату при внутрішньом'язовому введенні може змінюватися, особливо при введенні у сідничні м'язи. Тому цей шлях уведення можна застосовувати тільки у випадках неможливості перорального або внутрішньо венного введення.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або жовто-зеленого кольору прозора рідина.

Несумісність.

Не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або розчинах для інфузій, інакше неможливо гарантувати стабільність препарату.

Термін придатності. 5 років.

Термін використання після розведення препарату − 6 годин.

Умові зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Захищати від світла. Не заморожувати.

Упаковка.

По 2 мл розчину в ампулі з оранжевого нейтрального скла; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці. По 1 або 2 або 10 контурних чарункових упаковок у картонній коробці з інструкцією щодо медичного застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ.

Місцезнаходження.

Вул. Каролькова 22/24, 01-207 Варшава, Польща.

Смотрите также: Цены на Реланиум в аптеках

Источник:РЕЛАНІУМ, інструкція, застосування препарату РЕЛАНІУМ Розчин для ін'єкцій, 10 мг/2 мл по 2 мл в ампулах № 5 (5х1), № 10 (5х2), № 50 (5х10)

· Цiни на СЕДУКСЕН в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 567 | Нарушение авторских прав