АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Додатки

Тестові завдання.

Ситуаційні задачі.

Тест №1 При мієломній хворобі найчастіше вражається:

1. *кістки

2. серцево-судинна

3. нервова система

4. дихальна система

Тест №2 Імунодефіцитний синдром при мієломній хворобі на початку захворювання пов'язаний з:

1. *зниженням синтезу повноцінних імуноглобулінів

2. нейтропенією

3. зниженням фагоцитарної активності нейтрофілів

4. зниженям проліферації Т-хелперів

Тест №3 Який з цитостатичних препаратів є препаратом першого ряду для лікування мієломної хвороби?

1. *бортезоміб

2. мієлосан

3. цитозар

4. іміфос

Тест №4 Для підтвердження діагнозу лімфогранулематозу необхідно провести:

1.* біопсія лімфовузла та імуногістохімічне жлсдіжєення біоптату

2. трепанобіопсія

3. стернальна пункція

4. бронхоскопія

Тест №5 Для оцінки ступеню поширеності лімфом та стадіювання захворювання виконують наступні метод обстеження?

1. КТ та ПЕТ органів грудної клітки, черевної порожнини, малого тазу;

2. ФГДС

3. трепанбіопсію кісткового мозку

4. все *

Тест №6 Препаратами першої лінії для лікування неходжкінських злоякісних лімфом є:

1. вінкристін

2. циклофосфан

3. прокарбазін

4.*флударабін

Тест №7 До неходжкінських лімфом не належить:

1. фолікулярна

2. грибоподібний мікоз

3. лімфобластна

4.* резорбтивна

Тест №8 Які цитостатичні препарати використовують для лікування мієломної хвороби серед препаратів першої лінії::

1.* бортезоміб

2. лейкеран

3. циклофосфан

4. доксорубіцин

Тест №9. Які препарати використовують для сповільнення деструкції та для стимуляції синтезу кісткової тканини у хворих на мієломну хворобу?:

1. біфосфанати

2. препарату кальцитоніну

3. кальцій та холекальциферол; остеогенон

4. *всі вище перераховані

Тест №10 Морфологічними варіантами ЛГ є всі, окрім:

1. лімфоїдна перевага

2. нодулярний склероз

3. змішано-клітинний варіант

4.* моноцитарної інфільтрації

Тест №11 Клінічна картина ЛГМ включає наступні синдроми:

1. інтоксикаційний;

2. гіперпластичний (лімфаденопатів, спленомегалія);

3. анемічний;

4. *всі вище перераховані.

Тест №12 I стадія ЛГМ характеризується:

1. ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. *ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №13 II ст. ЛГМ характеризується:

1. *ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №14 III стадія ЛГМ характеризується:

1.ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. *ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №15. IV стадія ЛГМ характеризується:

1. ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. *дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №16. Що не входить до лікувальної програми при мієломній хворобі:

1. цитостатична терапія

2. локальна променева терапія

3. трансплантація кісткового мозку

4. *трансплантація селезінки

Тест №17 Розвиток геморагічного синдрому при множинній мієломі в основному зумовлений:

1. тромбоцитопатією

2. коагулопатією

3. запальним процесом в судинах

4. *всім

Тест №18 Розвиток мієломної нефропатії обумовлений:

1. враженням епітелію ниркових кнальців білком

2. враження епітелію ниркових кнальців кальцієм

3. плазматичною інфільтрацією інтерстицію нирок, розвитком нефросклерозу, відкладанням амілоїду

4. *всім

Тест №19 III стадія неходжкінських лімфом характеризується:

1. ураження однієї групи лімфатичних вузлів чи органів лімфатичної системи

2. ураження двох і більше груп лімфатичних вузлів або екстра лімфатичного органу та однієї групи лімфатичних вузлів;

3. ураження двох і більше груп лімфатичних вузлів або шлунка і кишечника та наявність симптомів інтоксикації

4.* Ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №20 Для мієломної хвороби характерним є:

1. *наявність в сечі білка Бенс-Джонса

2. наявність в сечі слизу

3. наявність в сечі оксалатів

4. наявність в сечі цукру

1. Можливі зміни в загальному аналізі крові при ЛГМ:

1. анемія

2. тромбоцитоз

3. нейтрофільний лейкоцитоз, еозинофілія

4.*все вище перераховане

22. Ускладненням мієломної хвороби є все, окрім:

1. анемія

2. переломи кісток

3. ниркова недостатність

4. *вірусний гепатит

23. В клінічній картині розгорнутої стадії мієломної хвороби виділяють наступні синдроми, окрім:

1.синдром кісткової патології

2.синдром білкової патології

3.синдром вісцеральної патології

4.* респіраторний дистрес-синдром

24. Що не відноститься до гістологічної картини лімфовузла при лімфогранулематозі:

1. лімфоцитарна перевага

2. лімфоцитарне виснаження

3. *лейкоцитарна перевага

4. нодулярний склероз

25. Рентгенологічні ознаки враження кісток внаслідок ММ слід диференціювати з наступними захворюваннями, окрім:

1. сенільний остеопороз

2. гіперпаратиреоїдний остеопороз

3. злоякісні пухлини

4. *ревматоїдний артрит

26. При обстеженні хворого з підозрою на лімфогранулематоз необхідно провести:

1. аналіз мокроти

2. спірографію

3. лапароскопію

4. *біопсію лімфовузла

27. Клініко-лабораторними проявами синдрому білкової патології при ММ є:

1. гіперпротеїнемія

2. стійка протеїнурія

3. зниження вмісту в крові нормального γ-глобуліну

4.* все

28. Імунохімічними варіантами мієломи є всі, крім:

1.G- мієлома

2.D- мієлома

3.A- мієлома

4.* К-мієлома

29. Який вміст плазмоцитів в кістковому мозку є діагностичним критерієм множинної мієломи?

1. > 90 %;

2. > 50 %;

3. > 5 %;

4.* > 10 %;

30. Яке дослідження найбільш доцільно провести для підтвердження діагнозу ММ?

1. біопсія лімфовузла.

2. трепанобіопсія.

3. ФГДС.

4.* визначення наявності моноклонального парапротеїну в крові та сечі.

31. Що не входить до лікувальної програми при мієломній хворобі:

1. цитостатична терапія

2. локальна променева терапія

3. трансплантація кісткового мозку

4. *трансплантація селезінки

32. Головним цитостатичним препаратом при мієломній хворобі є:

1. *талідомід

2.преднізолон

3.циклофосфан

4.вінкристін

33. Циклофосфан відноситься до групи:

1.глюкокортикоїдів

2.аміноглікозидів

3.*цитостатиків

4.стимуляторів лейкопоезу

34. У хворих на ММ алкеран застосовується в дозі:

1.* 9 мг/м²

2. 100 мг /кг в день

3. 1000 мг в день

4. 550 мг в день

Задача 1.

Чоловік 32 р. протягом 3-х місяців відмічає періодичне підвищення температури до 37,5⁰С, пітливість, більше вночі, свербіж шкіри, сухий кашель, задишку. Об’єктивно: в лівій надключичній ділянці та аксілярних ділянках пальпуються збільшені до 4 см в діаметрі, безболісні, лімфовузли щільноеластичної консистенції, шкіра над ними не змінена; лімфатичні вузли утворюють конгломерати. Виявлено набухання шийних вен, потовщення шиї, набряк обличчя та рук, венозна сіточка на грудях. Загальний аналіз крові: Ер. – 3,6 ·10¹²/л, Hb – 125 г/л; КП – 1, тромбоцити – 204 ·10⁹/л, L – 10,5 · 10⁹/л: еозинофіли – 10%, п - 7%, с – 72%, л – 15%, м – 6%, ШОЕ – 65 мм/год. На рентгенографії ОГК візуалізується розширення верхньої половини середостіння, поліциклічні контури.

1. Попередній діагноз.

3. Яка діагностична процедура є обов’язковою для постановки діагнозу та які очікувані результати?

2. Які ще додаткові методи обстеження необхідні пацієнту?.

Відповіді:

1. Попередній діагноз: лімфопроліферативне захворювання (лімфогранулематоз чи неходжкінська злоякісна лімфома).

Діагноз встановлено на підставі наявності наступних клінічних синдромів:

Інтоксикаційний (підвищення температури до 37,5⁰С, пітливість, більше вночі, шкірний свербіж);

Гіперпластичний синдром (збільшення розмірів лівих надключичних, аксілярних та середостінних лімфовузлів), лімфатичні вузли безболісні, щільноеластичної консистенції, утворюють конгломерати, шкіра над ними не змінена. Щільноеластична консистенція та утворення конгломератів на початку захворюванння більше свідчить на користь лімфогранулематозу.

Синдром стиснення верхньої порожнистої вени (набухання шийних вен, потовщення шиї, венозна сіточка на грудній клітці), бронхів (задишка, кашель).

Зміни в загальному аналізі крові є неспецифічними: помірний нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, еозинофілія, прискорення ШОЕ. Така картина периферичної крові може виникати як при лімфомі Ходжкіна, так і при неходжкінській злоякісній лімфомі. Хоча еозинофілія частіше свідчить на користь лімфогранулематозу.

2. Обов’язковою для постановки діагнозу є біопсія лімфатичного вузла. При лімфогранулематозі знаходять порушення структури вузла, стертість його малюнка, формування специфічних гранулем з лімфоцитів, плазмоцитів, моноцитів, нейтрофілів та з клітинами Березовського-Штернберга. У випадку неходжкінської лімфоми – дифузна чи нодулярна інфільтрація тканини лімфатичного вузла лімфоцитами чи лімфобластами.

Обов`язковим є виконання імуногістохімічного дослідження біоптату для виявлення біохімічних маркерів та встановлення імунофенотипу лімфоцитів.

3. Для з’ясування ступеня поширеності лімфопроліферативного процесу необхідно провести наступні дослідження: рентгенографію органів грудної клітки; КТ, МРТ та ПЕТ органів грудної клітки, черевної порожнини, малого тазу, трепанбіопсію КМ з клубових кісток, лімфографію, радіосцинтіграфію печінки та кісток; для оцінки функціонального стану внутрішніх органів та активності перебігу процесу - біохімічне дослідження крові (білковий спектр, гострофазові білки, вміст цукру, печінкові, ниркові проби).

Задача 2.

У хворої М., 42 р., на рентгенограмі ОГК виявили патологічну тінь, розташовану в верхній половині середостіння. Об’єктивно: пальпуються збільшені шийні, надключичні та аксілярні лімфатичні вузли зліва. Вузли щільноеластичні, безболісні, утворюють конгломерати, не спаяні зі шкірою. Протягом 1,5 місяців хвора відмічає періодичну слабкість, пітливість, сухий кашель. Загальний аналіз крові: Ер. – 3,5·10¹²/л, Hb – 121 г/л; КП – 0,9, тромбоцити – 230,0·10⁹/л, L – 10,5·10⁹/л: еозинофіли – 11%, п - 5%, с – 68%, л – 12%, м – 4%, ШОЕ – 55 мм/год. Пацієнтці проведена біопсія лімфатичного вузла. В біоптаті виявлені клітини Березовського-Штернберга.

1. Попередній діагноз.

2. Які зміні в загальному аналізі крові можна очікувати при даному захворюванні?

3.Диференційний діагноз між ЛГМ та НЗЛ.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 609 | Нарушение авторских прав