АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невроз нав'язливих станів

Неврози нав'язливих станів - це загальна назва неврозів, що проявляються нав'язливими страхами (фобіями), нав'язливими думками (обсесіями), нав'язливими діями, тривогою.

У МКХ-10 різні прояви неврозу нав'язливих станів кодуються різними знаками: фобічні та тривожні розлади – F 40; агорафобія - F 40.0 (без панічних розладів - F 40.00; з панічними розладами - F 40.01); соціальні фобії - F 40.1; специфічні (ізольовані) фобії - F 40.2; інші тривожні розлади - F 41; обсесивно-компульсивні розлади - F 42.

У вітчизняній психіатрії ці стани традиційно описуються як окрема форма неврозу, тому що вони зв'язані загальним етіологічним фактором (психічна травма), виникають у людей зі схожими особистісними властивостями, симптоми хвороби рідко зустрічаються ізольовано й супроводжуються характерними для всіх неврозів вегетативними розладами. Окремі прояви цього неврозу нерідко зустрічаються у пацієнтів, які лікуються у лікарів загальної медичної практики. Так, поширеність тривожно-фобічних розладів досягає 10-20% у загально-медичній мережі, у популяції вони зустрічаються в 5 % випадків. Обсесивно-компульсивні розлади у популяції зустрічаються в 1,5-2% випадків, а в практиці психіатрів до 1% від всіх хворих.

Проявам симптомів неврозу нав'язливих станів передує психічна травма, що визначає зміст провідного порушення. Так, у пацієнтки, яка опинилась в юрбі людей при виході з метро, та у якої з'явилися неприємні відчуття у серці та страх, що воно може зупинитися, надалі розвивається агорафобія.

У початковій стадії хвороби найчастіше виникає панічний розлад, що визначає дебют захворювання. Це зненацька виникаючі й швидко наростаючі вегетативні порушення (відчуття ядухи, стиснення у нгрудях, запаморочення, серцебиття, пітливість), що супроводжуються страхом втрати свідомості, божевілля, смерті. Цей стан може тривати до 20-30 хв. Слідом за панічними атаками розвивається нав'язливий страх - фобія, найбільш часто із явищами агорафобії, соціофобії, іпохондрії.

Агорафобія – страх відкритих просторів, транспорту, юрби. Провокується порушення поїздкою в метро, перебуванням у магазині, юрбі, у ліфті, у літаку, у театрі, кінозалі й т.і. Страх супроводжується вегетативними симптомами (сухість у роті, тахікардія, профузний піт, тремор), торако-абдомінальними симптомами (задишка, ядуха, болю в груди, нудота, дискомфорт у шлунково-кишковому тракті), психічними симптомами (дереалізація, деперсоналізація, страх втратити над собою контроль). Хворі намагаються уникати ситуацій, коли вони можуть залишитися без супроводу близької людини в місцях, звідки їм важко вийти самостійно. Деякі пацієнти не виходять із будинку, боячись повторень нападів страху, це порушує їхній життєвий стереотип і соціальну адаптацію, іноді вони відмовляються від будь-якої діяльності поза будинком.

Соціальні фобії – страх виявитися в центрі уваги, поява замішання й сорому в присутності навколишніх. Соціальні фобії маніфестують звичайно в підлітковому і юнацькому віці й провокуються особливими ситуаціями в школі - це відповідь у дошки, іспит; необхідність виступати на сцені, а також необхідність контактувати із учителями, вихователями, особами протилежної підлоги. Спілкування із близькими страху не викликає. Хворі бояться ситуацій, коли або потрібно зробити яку-небудь дію в присутності сторонніх, або передбачається негативна оцінка цих дій. Вони намагаються не відвідувати вечірки, бояться говорити, їсти, писати, користуватися суспільним туалетом у присутності сторонніх. Пацієнти побоюються, що навколишні помітять цей страх і будуть насміхатися над ними. При цьому відношення до страху завжди критичне, але позбутися його не можуть, що приводить до заниженої самооцінки. Соціальні фобії часто супроводжуються іншими психічними розладами: тривогою, іншими фобіями, афективною патологією, алкоголізмом, розладом харчового поводження.

Виділяють дві групи соціальних фобій: ізольовані й генералізовані. Ізольовані соціальні фобії - це страх невиконання на людях звичних дій й уникання конкретних ситуацій. Утруднень спілкування поза цими ситуаціями не виникає. Однією із форм ізольованої соціальної фобії є страх почервоніти, виявити незручність, замішання в спілкуванні (ерейтофобія). Побоюючись, що навколишні помітять це, пацієнти на людях соромливі, часто бентежаться. При генералізованих соціальних фобіях, поряд зі страхом, з'являються ідеї малоцінності, відносин. Ці порушення найчастіше виникають при синдромі скоптофобії - страх здаватися смішним, виявити на людях свою ущербність. Хворі відчувають почуття сорому, яке не обумовлено реальними фактами, але визначає їхню поведінку (уникання контактів із людьми).

Іпохондричні фобії (нозофобії) – нав'язливий страх важкого захворювання. Найчастіше спостерігаються кардіо-, канцеро-, сіфіло-, СНІДо-, інсультофобії. Ці хворі нерідко обертають до різних лікарів, вимагаючи обстеження. Зусилля хворих спрямовані на ліквідацію умов виникнення страху й панічних атак. Вони розробляють комплекс охоронних і пристосувальних мір: переїзд в екологічно чистий район, зміна роботи. Формуються певні іпохондричні установки: обмеження контактів, спосіб життя, що щадить, відмова від деяких видів діяльності.

Специфічні (ізольовані) фобії – фобії, обмежені строго певною ситуацією: перебувати поруч з якоюсь твариною, висоти, грози, нудоти, стоматологічних маніпуляцій. Зіткнення із предметом страху викликає тривогу, тому для цих хворих характерно уникання фобічних ситуацій або об'єкта.

Крім нав'язливих страхів, при неврозі нав'язливості спостерігаються обсесії (нав’язливі думки) та імпульсії (нав'язливі дії).

Нав'язливі думки виникають поза бажанням хворого, сприймаються ним як далекі, абсурдні, він намагається ним протистояти. Обсесії частіше бувають у вигляді сумнівів, контрастних нав’язливостей, нав'язливого страху забруднення.

При нав'язливих сумнівах хворих переслідують думки про правильність ухвалених рішень і дій. Пацієнти постійно намагаються згадати, чи закрили вони двері, чи виключили газ, електрику, чи закручені водопровідні крани. Ці сумніви переслідують хворого при виконанні службових обов'язків: чи правильно він оформив папери, виконав розпорядження начальника, записав номер телефону й т.д. Ця непевність змушує витрачати багато часу на перевірки. Нав'язлива повільність є важкою перешкодою будь-якої повсякденної діяльності, розтягуючи на години найпростіші дії: вдягання, прийом їжі, гоління. Часто спостерігаються нав'язливий рахунок, повторення, педантизм, підвищена старанність, розвиваються різні ритуали рахунку, «гарних» й «поганих» чисел. Надзвичайно неприємними є контрастні нав'язливості, коли у хворих з'являється непереборний потяг зробити дію або вимовити фразу, що суперечить їхнім власним установкам і загальноприйнятій моралі. Наприклад, вимовляти нецензурні слова, нанести каліцтво своїм близьким, дітям. Ці думки викликають страх втрати контролю над собою й можливим здійсненням небезпечних для інших і для самого себе дій. Хворі просять близьких ховати ножі, ножиці, сокири. Нав'язливі думки супроводжуються почуттям сторонності, яркою афективною насиченістю, вони далекі змісту думок і сполучаються з нав'язливими потягами й діями. Нерідко у хворих бувають нав'язливі думки й страх забруднення - мізофобія. Вони бояться забруднення пилом, сечею, землею, нечистотами, а також проникнення в організм отруйних речовин, мікроорганізмів. Щоб уникнути цього, хворі ретельно дотримуються особистої гігієни: часто миють руки, міняють білизну, щодня прибирають у квартирі, ретельно обробляють харчові продукти. Хворі прибігають до різних способів захисту, деякі рідко залишають межі своєї квартири, не допускають до себе навіть родичів, боячись зіткнення із брудом або отруйними речовинами. Нав'язливі сумніви супроводжуються частою перевіркою своїх дій.

Нав'язливі дії майже не зустрічаються ізольовано. Вони іноді бувають у вигляді ізольованих, моносимптомних рухових розладів, частіше - тиків. Хворі трясуть головою, рухають руками, моргають очами.

Залежно від структурних особливостей обсесивного синдрому виділяють категорії: F42.0 - нав'язливі думки, розумова жуйка; F42.1 - переважно компульсивні дії, обсесивні ритуали; F42.1 - змішані нав'язливі думки та дії.

Невроз нав'язливості протікає хронічно. Рідко спостерігається видужання. У випадках мономорфних проявів може бути тривала стабілізація, при цьому поступово відбувається редукція психопатологічних симптомів і соціальна реадаптація.

Найбільш резистентні до терапії є фобії зараження, забруднення, гострих предметів, контрастні обсесії, численні ритуали. У цих хворих часті рецидиви хворобливих проявів й є ризик формування резидуальних розладів.

У МКХ-10 виділяються в окрему групу «інші тривожні розлади» F41 такі порушення:

Панічний розлад (епізодична пароксизмальна тривога) – F41.0 Панічні напади протікають також, як і при агорафобії. Швидко формується страх очікування повторних нападів, які хворі намагаються сховати. Панічні напади часто виникають спонтанно поза зв'язком із ситуаціями, які є небезпечними або загрозливими для життя. Тривога з'являється раптово, досягає максимуму за кілька хвилин, супроводжується вегетативними розладами. Якщо протягом місяця спостерігається 4 напади, то цей панічний розлад середньої ваги - F41.00, якщо до 4-х нападів у тиждень, той це важкий панічний розлад - F41.01

Генералізований тривожний розлад F41.1 Часто сполучається з іншими невротичними станами. Спостерігається в 2-5% у популяції, у жінок в 2 рази частіше, ніж у чоловіків.

Клінічно розлад проявляється стійкою тривогою, нерідко беззмістовною, що супроводжується почуттям внутрішнього напруження й вегетативними симптомами, інтенсивність яких менше, ніж при панічному розладі. Хворі відчувають внутрішнє тремтіння, вони боязкі, у всіх справах передбачають гірший результат. Пацієнти нетерплячі, дратівливі, метушливі. Вони звичайно не розцінюють хворобливі симптоми як психічні, тому до психіатра звертаються рідко, багато з них шукає допомоги у лікарів-інтерністів.

Змішаний тривожний і депресивний розлад F41.2. Стани, при яких депресивний і тривожний компоненти виражені недостатньо й жоден з них не домінує над іншим. Ці порушення супроводжуються вегетативними розладами й виникають у психогенних ситуаціях.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1019 | Нарушение авторских прав