АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психічні порушення при вроджених та набутих вадах ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки

До природженої потворності відносяться незарощення твердого піднебіння (вовча паща), ущелина губи (заяча губа) і макростомія. Усі каліцтва виникають в ембріональному періоді в результаті затримки нормального розвитку особи.

Вроджена ущелина неба (вовча паща) являє собою вроджену розколину неба і верхньої щелепи. Незарощення неба відзначається в одного з 1000 новонароджених. Щілина неба може бути на одній або на обох сторонах і захоплювати як тверде, так і м'яке небо. Повне двостороннє незарощення неба отримало назву вовчої пащі. При такій потворності порожнина рота з'єднується з порожниною носа, у зв'язку з чим розладжується акт смоктання і ковтання, а пізніше і мова (стає невиразною, гугнявою). У новонароджених можливе попадання їжі в дихальні шляхи і розвиток аспіраційної пневмонії. Дитину годують з ложки. Операцію пластичного закриття виконують в 10-річному віці.

Вроджена ущелина губи (заяча губа) - вроджена вертикальна ущелина губи, часто ускладнюється ущелиною неба, зустрічається у одного з 25 000 новонароджених. Розрізняють односторонню та двосторонню заячу губу. У простих випадках є незарощення тільки м'яких тканин. При так званій повній заячій губі незарощення захоплює також край нижньої щелепи і небо. Зазвичай зустрічається лівостороння заяча губа, удвічі частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. При двосторонній повній заячій губі потворність посилюється за рахунок виступаючого вперед міжщелепного відростка, покритого лише невеликою ділянкою шкіри і червоною каймою верхньої губи. Заяча губа спотворює обличчя, але не порушує харчування. Хірургічне лікування показано в терміни від 6 до 12 місяців після народження. Пластичні операції дозволяють повністю усунути дефект.

Придбані каліцтва ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки можуть виникати внаслідок термічних і хімічних опіків, відморожень, новоутворень, остеомієліту кісток лицевого черепа. Різної величини дефекти особи утворюються в результаті вогнепальних поранень і інших видів травматичного пошкодження.

Вроджені і набуті каліцтва особи призводять до порушення низки життєво-важливих функцій: жування, ковтання, артикуляції, носового дихання. Крім того, пошкодження та функціональні порушення супроводжуються значними естетичними втратами в сприйнятті зовнішнього вигляду. Останнє впливає на психічний стан людини, формуючи психопатологічний патерн.

При вродженій потворності найбільш гостре усвідомлення власного дефекту відбувається в преддошкільному і ранньому шкільному віці. Як правило, це буває психогенно обумовлене, оскільки оточуючі - частіше однолітки - висловлюють образливі і глузливі зауваження з приводу зовнішнього вигляду. Виникаючі при цьому страх, злість, образа та інші негативні емоції супроводжують усі періоди розвитку дитини і формування його як особистості. Ще більш небезпечним в плані декомпенсацій психологічного та психічного стану є пубертатний період. Невротичні реакції проявляються у вигляді синдромів: - дисморфофобії, астенічного, астено-депресивного, фобічного і психопатоподібного. Рівень емоційного радикала може варіювати впродовж життя, простежується психогенна природа декомпенсацій, потенціюючим є фактор значущості психогенії, небезпеку становлять суїцидальні думки та дії.

Психічні порушення внаслідок придбаних дефектів особи виникають гостро, зазвичай відразу після травми або впливу іншого, спотворюючого зовнішність фактора. Усвідомлення того, що сталося викликає жах, розглядається як трагедія всього подальшого життя. В подальшому, в структурі афективних порушень переважає депресивний синдром, що супроводжується астенічним і вегетативним компонентом. Виникають фобії, формується «симптом дзеркала», коли хворі часто й подовгу розглядають своє спотворене обличчя в дзеркалі.

В обох випадках (і при вроджених, і набутих потворностях обличчя), хворі стають «замкнутими», відчуженими від оточуючих, формується відчуття власної неповноцінності, загострюються риси характеру, втрачаються соціальні зв'язки. Комплекс лікувально-реабілітаційних заходів із залученням психотерапії нівелює психопатологічну симптоматику.

Учбове видання

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 669 | Нарушение авторских прав