Істеричний невроз. Дисоціативні (конверсійні) розлади
Термін “істерія” уживався ще в стародавності, коли причину істеричних проявів зв'язували із сексуальними порушеннями. Цей термін походить від грецького слова hystera - матка.
Окремі істеричні симптоми спостерігаються майже в 1/3 у популяції. У лікарні загального типу надходять до 15% пацієнтів з такими порушеннями. Жінки хворіють в 2 рази частіше чоловіків.
Клініка істеричного неврозу відрізняється різноманіттям симптомів - психічних, неврологічних, соматичних. Особи з істеричним неврозом відрізняються підвищеною сугестивністю, яскравими й лабільними емоціями. Особливістю істеричних порушень є їхній демонстративний характер, особлива мінливість, раптовість появи й зникнення. Симптоми хвороби нерідко набувають характер маніпуляції навколишніми, і при вирішенні психотравмуючої ситуації вони слабшають або повністю зникають. Ці порушення мають як би захисний характер.
При істеричному неврозі нерідко соматичні та неврологічні симптоми тісно пов'язані зі змістом психічної травми. Так, страх захворіти на якусь хворобу може викликати у хворих «симптоми» цього захворювання. У зв'язку із цим істерію називають великою наслідувачкою, хамелеоном.
Істеричний невроз частіше розвивається в осіб художнього типу з ознаками психічного інфантилізму, емоційною незрілістю, вразливих, безпосередніх. У клінічній картині істеричного неврозу спостерігаються наступні групи симптомів: афективні, вегетативні, рухові, сенсорні.
Афективні порушення проявляються надзвичайною лабільністю емоцій, крайньою нестійкістю настрою, бурхливими емоційними реакціями. Хворі можуть голосно ридати, роблячи враження нерозважного горя, і через кілька хвилин весело сміятися.
Вегетативні порушення проявляється у вигляді різноманітних «соматичних» симптомів: болю в серце, серцебиття, непритомності, нудота, блювота, болю в животі, задишка, «напади» ядухи, помилкова вагітність й ін.
Рухові розлади при істерії можуть бути у вигляді гіперкинезів або акінезій. Гіперкінези мають характер тиків, тремору голови й кінцівок, блефароспазму, глоссолабільного спазму, хореоформних рухів, судомного припадку. Істеричний судомний припадок необхідно диференціювати з епілептичним.
Епілептичні пароксизми
| Істеричні припадки
| Виникають поза зв'язком із зовнішніми факторами
| Виникають у психотравмуючій ситуації
| Тривалість припадку обмежена в часі
| Тривалість припадку залежить від тривалості психотравмуючій ситуації
| Відзначається вимикання або зміна свідомості
| Свідомість ясна або афективно звужена
| У постіктальний період найчастіше виникає кома, що переходить у сон
| Після нападу відзначаються елементи демонстративності та істеричний мутизм
| Частішання пароксизмів протягом захворювання
| Частота пароксизмів залежить від психотравмуючих факторів
| Судомні припадки спостерігаються часто
| Судомні припадки спостерігаються рідко
| У хворих формуються епілептичні зміни особистості
| У хворих є особистісні властивості по невротичному типу
| Можливі елементи істероформних проявів
| Істеричні симптоми займають провідне значення в клініці
| Характерні зміни на ЕЕГ
| ЕЕГ у межах фізіологічної норми
| Купірування пароксизмальних станів досягається за допомогою антиепілептичних засобів
| Купірування пароксизмальних станів досягається за допомогою психотерапії й транквілізаторів
|
Істеричні гіперкінези, на відміну від органічних, залежать від емоційного стану хворих, супроводжуються незвичайними позами, вегетативними симптомами (грудка в горлі), вони зникають або слабшають після ліквідації або дезактуалізації психотравуючих впливів.
Істеричні акінезії виникають по типу моно-, гемі- і параплегій. Характерні порушення ходи: «астазія-абазія», коли хворі не можуть стояти й ходити при відсутності органічних порушень. Деякі хворі скаржаться на слабкість у руках і ногах, що виникають при хвилюванні, коли ноги стають «ватяними», «важкими», «заплітаються».
Характерним для істеричних рухових розладів є їх невідповідність топографічному розташуванню нервових стовбурів або локалізації вогнища в ЦНС, відсутність патологічних рефлексів, змін сухожильних рефлексів.
Останнім часом рідко зустрічаються афонії, частіше хворі скаржаться на заїкуватість, утруднення при проголошенні деяких слів.
Сенсорні порушення представлені розладом чутливості й болючих відчуттів у різних органах і частинах тіла. Порушення шкірної чутливості мають різну конфігурацію й розташування, найчастіше вони локалізуються в області кінцівок у вигляді рукавичок, панчоха, носок.
Слід зазначити, що у зв'язку широкою популяризацією медичних знань відбувся патоморфоз істеричних проявів. Так, замість повної втрати чутливості хворі скаржаться на оніміння кінцівок, відчуття повзання мурашок, почуття жару в кінцівках. При істеричному неврозі хворі говорять про свої переживання з пафосом, підкреслюють їхній винятковий характер: болі «жахливі», «нестерпні», ні із чим не порівнянні. У той же час вони не тяготяться цими порушеннями, як би байдужні до них.
У закордонній літературі деякі істеричні порушення називаються дисоціативними. Дисоціація - такий стан, коли на час деякі психічні комплекси здобувають автономію й управляють психічними процесами у відриві від цілісності психічного життя. Це транзиторні порушення інтеграції психічних функцій. До істеричних розладів дисоціативного типу відносяться амнезії (F44.0), фуга (F44.1), ступор (F44.2), транси й стани одержимості (F44.3), істеричні психози, опис яких буде наведено у розділі «реактивні психози».
У клінічному розумінні термін «конверсія» (панцира conversio - перетворення, заміна) означає особливий патологічний механізм, що спричиняє трансформацію психологічних конфліктів у соматоневрологічні симптоми. Це рухові, сенсорні й вегетативні симптоми істеричного неврозу.
Істеричні психогенні реакції бувають короткочасними й зникають без лікування. Однак, можливі й тривала (протягом декількох років) фіксація хворобливих симптомів. В окремих випадках спостерігається хвилеподібний плин: після загасання істеричних розладів залишається схильність до їхнього виникнення в психологічно несприятливих ситуаціях. При затяжному плині істеричних розладів відбувається фіксація конверсійної симптоматики, збільшення характерологічних змін, приєднання стійкої астенії, іпохондричних і дистимічних розладів. Недооцінка клінічного значення симптомів істерії, які трактують як результат самонавіяння або агравації та симуляції, може привести до неправильного діагностування й призначення неадекватної терапії.
На відміну від конверсійних істеричних симптомів, при симуляції ознаки, що імітують захворювання, перебувають під свідомим контролем і можуть бути перервані симулянтом у будь-який момент. При істерії соматоневрологічні порушення розвиваються за своїми клінічними закономірностями, не відповідно до бажань хворого.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1443 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
|