АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психічні розлади при соматичних захворюваннях

Психічні розлади при соматичних не інфекційних і інфекційних захворюваннях і інтоксикаціях являють собою психози, у виникненні яких основну роль грають екзогенні шкідливості. Серед екзогенних психозів можна виділити симптоматичні, що представляють собою нервово-психічні порушення, обумовлені наявністю захворювання інфекційної або не іфенкційної природи або інтоксикації, і екзогенно-органичні психози, при яких екзогенний фактор приводить до виникнення органічної поразки головного мозку. Такий поділ у відомій мері умовний, тому що екзогенно-органичний психоз у своєму розвитку завжди проходить стадію симптоматичного психозу. Головний мозок завжди відповідає на різні екзогенні травмуючі фактори набором синдромів — станами порушеної свідомості і епилептиформними припадками. Такі гострі екзогенного типу реакції виникають незалежно від характеру екзогенної травматизації. В одних випадках вони проходять безслідно, а в інші переростають у хронічну органічну поразку головного мозку (органічний психосиндром).

Таким чином, результатом екзогенного симптоматичного психозу може бути видужання або перехід у екзогенно-органічний психоз.

Симптоматичні психозивключають соматогенні(обумовлені соматичними захворюваннями неінфекційної природи), інфекційні й інтоксикаційні.

Соматогенні психічні розлади відрізняються розмаїтістю проявів. Найчастіше вони являють собою неврозоподібні стани, що протікають з астенічною симптоматикою, зниженням настрою, почуттям тривоги, побоюваннями за своє здоров'я, дратівливістю. У їхньому виникненні відіграють роль як соматичне неблагополуччя, так і реакція особистості на хворобу, зміну положення людини в родині й у трудовому колективі, стурбованість своїм майбутнім. Такі неврозоподібні стани особливо часто спостерігаються і найбільш виражені при ішемічної хвороби серця, гіпертонічній хворобі, бронхіальній астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. У розвитку цих захворювань важливу роль грає психічний фактор. Але і соматичне неблагополуччя завжди позначається на особистості хворого і її проявів, найчастіше неврозоподібною симптоматикою.

При загостренні соматичних захворювань у деяких хворих виникають гострі психотичні стани, що найчастіше протікають зрозладами свідомості. Так, наприклад, гострий психоз нерідко супроводжує інфаркт міокарда. Для цих випадків характерне почуття страху, тривоги, психомоторне збудження. Іноді спостерігаються оглушення, порушення орієнтування в місці і часі, явища подвійного орієнтування (хворий заявляє, що він одночасно знаходиться у лікарні і у себе вдома). У деяких випадках хворі при інфаркті міокарда ейфорійні, у них відсутнє усвідомлення хвороби, вони відмовляються дотримувати запропонований постільний режим. Такий стан, повинний насторожувати, тому що може бути наслідком одночасної поразки судин серця і головного мозку, для якого особливо характерне нерозуміння хворими свого хворобливого стану (анозогнозія).

Для злоякісних пухлинхарактерна астенічна симптоматика, обумовлена самоотруєнням (аутоінтоксикацією) організму з вираженою емоційною нестійкістю. У тих випадках, коли хворому необережно повідомляють діагноз, розвиваються виражені депресивні стани. Такі ятрогенні (викликані неправильним, необережним поводженням, медичного персоналу) депресії вимагають серйозного лікування, а також організації належного нагляду за хворим через небезпеку суіцидальних спроб. При більш вираженій інтоксикації розвивається делірій із зоровими галюцинаціями, а в заключній стадії хвороби — аменція. У зв'язку з інтоксикацією в онкологічних хворих іноді спостерігаються функціональні, оборотні порушення пам'яті по типу корсаковського синдрому.

Симптоми порушення психіки дуже часто входять у клінічну картину захворювань ендокринних залоз. Це відбувається тому, що психіка й функція ендокринних залоз взаємозалежні.

При підвищеній функції щитовидної залози(гіпертериоз, базедова хвороба) спостерігаються надмірна збудливість, дратівливість, гнівливість, багатомовність. При більш виражених порушеннях можливі маревні переживання, зорові галюцинації. Найбільш вираженими порушеннями психіки при гіпертиреозі можуть бути стани порушеної свідомості по деліриозному або аментивному типу.

Для гіпотиреозу (мікседеми ), навпаки, характерні торпідність психіки, загальна загальмованість, мала ініціативність. Іноді виникають депресивні стани, спостерігаються галюцинації.

При цукровому діабетіпершою ознакою гіпоглікемії, що настає у зв'язку з прийомом препаратів які знижують рівень цукру, є підвищена дратівливість, гнівливість.

Психози нерідко спостерігаються в післяпологовому періоді. В одних випадках це спровоковані вагітністю й родами перші прояви ендогенних психозів (шизофренії, маніакально-депресивного психозу, епілепсії), в інших — психогенно-реактивні психози, що розвиваються особливо часто тоді, коли породілля відрізняється тривожно-недовірливим характером і боїться пологів. Можуть також розвиватися соматогенні психози, обумовлені складною перебудовою фізіологічних процесів, тривалим болючим синдромом, змінами в ендокринній системі.

Інтоксикаційні психози можуть бути обумовлені отруєнням харчовими продуктами, медикаментозними засобами, промисловими речовинами. Розрізняють гострі інтоксикації, викликані одноразовим прийомом токсичної дози отруйної речовини або її передозуванням (перевищенням того порогу, нижче якого ця речовина знешкоджується й виводиться з організму), і хронічним, обумовленим тривалим впливом невеликих доз токсичних речовин.

Гострі інтоксикації можуть бути викликані миш'яком, свинцем, ртуттю, окисом вуглецю (чадний газ), деякими медикаментозними препаратами — барбітуратами, нейролептиками, великими дозами транквілізаторів, акрихіном, атропіном і т.п.

Гострі інтоксикаційні психози протікають по типу екзогенних реакцій, для яких характерні астенічні стани з емоційною лабільністю й розладами свідомості різної глибини. Деякі з них відрізняються своєрідними симптомами, знання яких допомагає уточнити характер інтоксикації. Так, наприклад, при гострій інтоксикації акрихіном спостерігається симптом повторюваності сприйнять — хворому здається, що все навколо нескінченно повторюється. При отруєнні тетраетилсвинцем, що додається до бензину на транспорті й у промисловості, хворі скаржаться на почуття стороннього тіла в роті — волосся, ганчірки і т.п. До гострих інтоксикаційних психозів відносяться також антабусні психози, що іноді виникають при лікуванні алкоголізму і протікають з аментивним станом.

При передозуванні антипаркінсонічних препаратів, застосовуваних як коректорів при лікуванні нейролептиками (циклодол), виникають деліріозні стани, що характеризуються напливом зорових галюцинацій і ейфорією.

При хронічному отруєнні токсичними речовинами екзогенного походження спостерігається картина органічного психосиндрому, розвивається слабоумство.

Інфекційні психози. Психічні порушення при гострих інфекціях обумовлені інтоксикацією головного мозку, викликаної мікроорганізмами і виділюваними ними токсинами. Вони також носять характер гострих екзогенних реакцій. Найбільш типові в цих випадках деліріозні стани (інфекційний делірій). Характерні явища дезорієнтування в часі й місці при збереженні орієнтування у власній особистості, напливи зорових і ілюзорних переживань. Часто вони носять застрашливий характер для хворого, супроводжуються афектом тривоги, страху, психомоторним порушенням. Особливо часто інфекційні психози виникають в осіб, що перенесли, захворювання нервової системи (наприклад, черепно-мозкову травму) і алкоголізація. Особливості інфекційного делірія в ряді випадків дозволяють визначити характер екзогенії. Так, наприклад, для делірія, обумовленого крупозною пневмонією, характерно різке збудження. При сипному тифі делірій передує підйомові температури тіла (початковий, або ініціальний, делірій).

При затяжному, несприятливому перебігу інфекційних захворювань можливий розвиток тривалих психічних порушень, що протікають із вираженою астенією, емоційною лабільністю, іноді з галюцинаціями і маревними ідеями. У процесі їхнього розвитку можуть спостерігатися загострення психопатологічної симптоматики у виді, мінливих по глибині, порушень свідомості, частіше у вечірній час.

Характерна ознака інфекційного делірія — астенічний стан, що виникає після того, як зникає виражена психопатологічна симптоматика, так називаний вихід в астенію.

Лікування при інфекційних психозах передбачає терапію основного захворювання і симптоматичне лікування психотропними засобами.

Зовсім особливу групу захворювань складають інфекційні екзогенно - органічні психози. Це психічні порушення, обумовлені органічними змінами мозку структурно-морфологічного характеру внаслідок його інфекційної поразки. Типовим прикладом таких нейроінфекційних захворювань є енцефаліти.

Епідемічний енцефаліт — захворювання вірусної етіології. Вірус поширюється повітряно-краплинним шляхом. У початковій стадії захворювання спостерігається підвищена сонливість, через що епідемічний енцефаліт називають також летаргічним. У гострому періоді хвороби відзначається деліріозний стан, що випереджає виникнення неврологічних симптомів. Делірій протікає з тривогою й страхом, порушеннями дізнавання, елементарними слуховими галюцинаціями (музика, звуки пострілів і т.п.). Можливі маревні ідеї переслідування. Частою ознакою гострої стадії захворювання є психомоторне збудження. Якщо повне видужання не наступило, то через якийсь час (кілька місяців, іноді років) виявляються ознаки хронічної стадії захворювання. При цьому спостерігаються симптоми паркінсонізму. Для цих хворих характерне уповільнення плину психічних процесів, слабість спонукань, зниження ініціативи. Вони настирливі, схильні до плоских цинічних жартів, гіперсексуальні. Ці зміни особистості спостерігаються частіше, ніж виражене зниження пам'яті й деменція. Після перенесеного епідемічного енцефаліту відзначаються також різного роду неврозоподібні стани (астенічні, із нав’язливостями і істероподібною симптоматикою).

При кліщовому енцефаліті(резервуаром і переносником вірусу є деякі види кліщів) у гострій стадії захворювання також спостерігаються психотичні стани, що протікають із порушенням свідомості (оглушення, делірій, аменція, сопор, кома), а в хронічній стадії відзначаються явища осередкової епілепсії. У хронічній стадії захворювання можуть з'являтися або такі ж психічні зміни, як при епідемічному енцефаліті, або наростаючі зміни характеру й слабоумство по епілептичному типі.

До інфекційним екзогенно-органічних психозів відносяться і сифілітичніпсихози— сифіліс мозку і прогресивний параліч. Вони виникають через кілька років після перенесеного сифілісу приблизно в 10—12 % хворих. Ризик виникнення сифілітичних психозів збільшується при зловживанні алкогольними напоями, при недостатньому й несвоєчасному лікуванню з приводу сифілісу, наявності додаткових сприятливих факторів (черепно-мозкові травми, астенізуюче соматичне захворювання і т.п.).

Прогресивний паралічвиникає через 10—15 років після перенесеного сифілісу (при відсутності лікування або неправильному лікуванні), найчастіше у віці 40—50 років. В даний час він зустрічається винятково рідко Перша стадія (псевдоневрастенична) характеризується вираженою астенічною симптоматикою. Хворі скаржаться на загальну слабість, головний біль, стають дуже дратівливими, емоційно нестриманими, нерідко плаксивими. Вони розсіяні, швидко утомлюються. Вже в цій стадії відзначаються зниження пам'яті, безпам'ятність. Іноді хворі роблять безглузді, безтактні вчинки, пласко жартують. Ця стадія хвороби триває 2—3 місяці, для неї характерні неврологічні симптоми прогресивного паралічу і позитивні серологічні реакції на сифіліс при дослідженні крові і спинно-мозкової рідини.

При несвоєчасному лікуванні захворювання прогресує, і вже в його початковій стадії відзначаються ознаки, що поглиблюється інтелектуально-мнестичної недостатності, виражене емоційне збідніння особистості, утрата її основних морально-етичних властивостей, схильність до цинічних вчинків. Хворі виявляють легкодумство, бездумність, часом погано орієнтуються в навколишньому.

Друга стадія (розгорнутого захворювання) характеризується значно вираженою психопатологічною симптоматикою. Відповідно до її характеру розрізняють кілька форм прогресивного паралічу.

Проста (дементна) формахарактеризується наростаючим слабоумством, благодушно-ейфоричним типом афекту, особистісною деградацією. Неухильно знижується пам'ять. Рано втрачається критичне відношення до свого стану. Слабоумство носить характер глобарного, відбувається розпад особистості.

Для експансивної форми, прогресивного паралічу типово підвищений настій, що нагадує маніакальний, переоцінка хворим своїх можливостей, безглузді маревні ідеї величі, багатства, у яких нерідко сполучаться велике й мізерне. Наприклад, хворий стверджує, що йому належать усі банки світу і маленька перукарня на цій же вулиці за рогом. У силу значно вираженого слабоумства і повної відсутності критики до свого стану хворі роблять безглузді вчинки, закуповують безліч непотрібних їм речей. Свій одяг вони прикрашають орденами, екстравагантними тасьмами, бантиками, стрічками, зробленими з картону, паперу, вовни. Хворі називають себе іменами великих полководців, імператорів, геніальних винахідників. Вони тримаються величаво, гордовито, ейфорійні.

Поступово відбувається спад настрою, і на перший план виступають явища слабоумства, такого ж, як і при простий (дементній) формі.

Депресивна форма прогресивного паралічу характеризується подавленим настроєм, тужливістю, тривогою. Маревні висловлення також мають депресивне фарбування – це найчастіше іпохондричні й нігілістичні переживання («внутрішні органи не працюють, вони всохлись, атрофувались»). Нерідкі ідеї самозвинувачення — хворий рахує себе винуватим у всіляких гріхах, кара за які неминуче торкнеться його самого і його рідних. При цій формі прогресивного паралічу також поступово наростають слабоумство й зниження пам'яті.

Ажитована форма прогресивного паралічу відрізняється раптово наступаючим різким збудженням. Іноді воно змінюється ступором із негативізмом і відмовленням від їжі. У прогностичному відношенні ажитована форма є найбільш несприятливою, хворі гинуть у стані кахексії.

Третя стадія (маразм) характеризується повним психічним і фізичним розпадом. Хворі втрачають навіть елементарні рефлекторні навички, неохайні. У зв'язку з трофічними порушеннями в них часто виникають контрактури, що не піддаються лікуванню пролежні, легко відбуваються переломи кісток (патологічні переломи). У стадії маразму спостерігається нетримання сечі й калу або, навпаки, їхня затримка. Усе це пояснює труднощі догляду за хворими в заключній стадії прогресивного паралічу.

Для діагностики прогресивного паралічу дуже важливі його неврологічні симптоми: типовими для цього захворювання є розлади мови у виді порушення проголошення складів і слів, артикуляції. Цей симптом (дизартрія) виявляється в довільній мові хворих, яким не удається відтворення складних слів. Для виявлення дизартрії хворого при обстеженні просять повторити яку-небудь скоромовку. При цьому відзначається характерне «спотикання» на складах.

Для прогресивного паралічу характерний також симптом Аргайлла-Робертсона — реакція зіниць на світло відсутня або ослаблена, а на акомодацію й конвергенцію збережена; зіниці звужені, нерівномірної величини (анізокорія), часто деформовані.

Крім того, до неврологічних симптомів прогресивного паралічу відносяться порушення шкірної чутливості, груба деформація почерку.

Діагностичне значення мають серологічні реакції. З них основну роль грає позитивна реакція Вассермана при дослідженні крові і спинномозкової рідини хворих прогресивним паралічем.

Сифіліс мозкурозвивається через 3—5 років після зараження. Найчастіше він спостерігається у віці 25—40 років. Захворювання розглядається як прояв III стадії сифілісу.

Порушенням психіки передує стадія псевдоневрастенії, для якої характерні явища підвищеної стомлюваності, дратівливості, загальній слабості, зниження працездатності, головний біль, емоційна нестійкість, біль у різних ділянках тіла. Сифілітична астенія, викликана загальною інфекційно-токсичною поразкою нервової системи, але вже на цьому етапі хвороби виявляються неврологічні симптоми, що свідчать про осередкову поразку головного мозку (нерівномірність зіниць, млява реакція їх на світло, асиметрія рефлексів; намічаються менінгеальні симптоми). У частині випадків виявляється позитивної реакція Вассермана при дослідженні спинно-мозкової рідини.

Потім випливає стадія, що виявляється менінгеальними реакціями, сифілітичним менінгітом. Виражені менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзинского), відзначаються стан порушеної свідомості, судорожні (епілептиформні) припадки, психомоторне збудження.

Третя стадія сифілісу мозку характеризується наявністю судинних поразок або утворенням гум. Значною мірою клініка сифілісу мозку визначається локалізацією поразки. При множинних гумах порушення психіки має більш загальний характер, розвивається органічний психосиндром. Слабоумство носить характер лакунарного і з перебігом хвороби поглиблюється. При великих гумах картина захворювання може нагадувати психічні порушення при пухлинах головного мозку. Судинні форми сифілісу головного мозку протікають з інсультами, вираженою осередковою неврологічною симптоматикою (геміпарези, афатичні розлади мови, епілептиформні припадки).

Сифіліс мозку може протікати з галюцинаторно-параноїдним синдромом. Галюцинації носять характер слухових, найчастіше вони відрізняються неприємним для хворого змістом — голосу сварять його, ведуть непристойні розмови. Спочатку галюцинації сприймаються хворим як щось далеке, він на якийсь час зберігає до них критичне відношення. Потім з'являється вторинна маревна інтерпретація галюцинаторних переживань, хворий вважає, що він став об'єктом переслідування якоїсь банди. З'являється маревна позиція стосовно навколишньої, сторожкість, недовірливість. На тлі галюцинаторно-параноїдної симптоматики епізодично відзначаються порушення свідомості.

Сифіліс головного мозку зустрічається і як уроджене захворювання в дітей і характеризується затримкою їхнього розвитку. Зараження організму дитини відбувається внутрішньоутробно (через плаценту). Клінічно сифіліс мозку в дітей виявляється картиною олігофренії, що іноді виявляє тенденцію до прогресування (сифілітична олігофренія). У деяких випадках інтелектуальна недостатність виражена нерізке, а на перший план виступають зміни характеру по психопатоподібному типу.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 3338 | Нарушение авторских прав