АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розлади мислення

Мислення — специфічна для людини властивість відображення об'єктивної реальності в поняттях і судженнях. Мислення є вищою формою пізнавальної діяльності і розвивається на основі її чуттєвих форм. У процесі мислення людина узагальнює, порівнює, зіставляє, аналізує те, що знайшло своє відображення в сприйняттях і уявленнях. Якщо відчуття й сприйняття носять реальний чуттєвий характер, то уявлення — це абстрактний образ предмета або явища. У процесі мислення людина оперує не тільки конкретними ознаками об'єкта вивчення, а і абстрактними (правда, справедливість, ідея і т.п.) і таким чином пізнає зовнішні й внутрішні закономірності явищ навколишнього світу.

Розлади мислення відрізняються великою розмаїтістю.

Прискорене мисленняхарактеризується швидким, полегшеним виникненням асоціацій. Судження хворих при цьому поспішні, необдумані, найчастіше — поверхневі. Звичайно прискорене мислення спостерігається на фоні підвищеного настрою й недостатності уваги. При значному прискоренні мислення говорять про «стрибок ідей» — думки так швидко міняють одна одну, що з боку це сприймається як словесний потік. Прискорення мислення спостерігається головним чином, при маніакальних станах.

Уповільнене мислення характерне для депресивних станів і, характеризується утрудненням, загальмованістю розумової діяльності, зменшенням кількості думок (ідей). Хворі при цьому скаржаться, що в них мало думок, що їм важко думати і доводити свої міркування до кінця.

Докладне (грузле ) мислення спостерігається при епілепсії. Для нього характерні докладність, невміння відокремити основне від другорядного, топтання на місці, неможливість переключитися на що-небудь інше. При цьому часто відзначаються збідніння словникового запасу мови, (олігофазія).

Безладне мислення характеризується відсутністю логічного зв'язку між окремими поняттями, уявленнями. У цих випадках мислення утрачає свою основну функцію і не є формою реального відображення навколишньої дійсності. Хворий зовсім не осмислює те що його оточує, дезорієнтований у часі й місці. Мова хворих складається з окремих фрагментів спогадів минулого, між якими неможливо встановити зв'язок. Характерний випадковий, хаотичний набір слів, не зв'язаних у смисловому і граматичному відношенні. Безладне мислення спостерігається при гострих екзогенних психозах.

Резонерське мислення відрізняється схильністю до марного, порожнього мудрування. Часто, міркуючи з якого-небудь дріб'язковому приводу, хворий використовує складні філософські або математичні поняття, докази. Спостерігається такий вид мислення головним чином, при шизофренії.

Паралогічне мислення характеризується наявністю неправильних, помилкових висновків, логічними помилками у висновках, можуть іноді базуватися на ідеях марення. При цьому хворі ототожнюють лише частково співпадаючі поняття.

Аутистичне мислення характеризується відривом від реальності. Воно засновано не на реальній дійсності, а на особистісних установках і устремліннях, що суперечать дійсності. У психіатричній практиці таке мислення найбільш часто спостерігається при шизофренії, однак може спостерігатися і при деяких формах психопатій і навіть у психічно здорових людей, наприклад, у дітей, що фантазують.

Розірване мислення типове для шизофренії і, виявляється в неправильному, незвичайно парадоксальному сполученні понять. Окремі поняття поза всяким логічним зв'язком нанизуються один на одного. Розірвана мова, позбавлена змісту, хоча внаслідок збереження граматичних зв'язків зовні вона може здаватися упорядкованою. Мова таких хворих із розірваністю мислення незрозуміла для навколишніх.

Надцінні ідеї. Емоційно досить насичені, займають центральне місце в психіці людини і заважають їй бути об'єктивним у своїх судженнях. Мислення стає однобічним, усе, що не має відношення до надцінної установки або йде врозріз із нею, ігнорується, придушується. Надцінні ідеї, наприклад, ревнощів, можуть штовхати людини на виняткові дії. З'являються ці ідеї зазвичай на основі реальної ситуації, але набувають значення, що не відповідає їхньої дійсної значимості. На відміну від марення, надцінні ідеї хоча і важко, але піддаються корекції під впливом вагомих логічних доводів і зміни життєвих обставин, завдяки чому вони втрачають афективну насиченість і актуальну значимість. При несприятливому розвитку захворювання вони можуть переходити в марення, а при сприятливому — переходять в зворотний розвиток. Спостерігаються надцінні ідеї найчастіше в психопатичних осіб, але в ряді випадків виявляються при шизофренії і інволюційних психозах на початковому етапі формування марення.

Нав'язливі ідеї — це уявлення і думки, які самовільно включаються в психіку хворого і важко ним переживаються. Хворий розуміє безглуздість нав'язливих ідей, але боротися з ними, протидіяти їм у більшості випадків не може, хоча і намагається від них звільнитися. Нав'язливі ідеї спостерігаються найчастіше при неврозах (невроз нав'язливих станів), психопатії (психастенія), іноді у хворих шизофренією.

Нав'язливі страхи (фобії ) надзвичайно різноманітні: страх перейти площу або широку вулицю — агорафобія; страх перед закритими тісними приміщеннями, просторами — клаустрофобія; страх забруднення при дотику — мізофобія; страх смерті — танатофобія; страх почервоніти — еритрофобіяі т.д. Дуже тяжко хворими переживається нав'язливий страх занедужати яким-небудь важким і невиліковним захворюванням — нозофобія.Розрізняють також канцерофобію(страх занедужати раком), кардіофобію (страх перед важкою хворобою серця), сифілофобію(страх занедужати сифілісом).

Нав'язливі сумніви проявляються в тому, що хворий постійно сумнівається у своїх діях, наприклад, чи замкнув він, ідучи з будинку двері, чи виключив світло, чи перекрив воду і газ. Незважаючи на те що хворий розуміє необґрунтованість своїх сумнівів і їхній хворобливий характер, він проте часто й багаторазово починає перевірку своїх дій.

Нав'язливе мудрування характеризується постійно виникаючими у свідомості хворого і найчастіше безглуздими, нерозв'язуваними питаннями, наприклад, кого сьогодні буде більше на вулиці — чоловіків або жінок, що відбувалося б у світі, якби хворий не існував.

Нав'язливий рахунок полягає в нав'язливому рахуванні предметів, що потрапили в поле зору, у арифметичних діях з цифрами які хворий випадково побачив і т.п.

Контрастні нав'язливі думки не відповідають ситуації, обстановці. Хворий, будучи культурною й вихованою людиною, переживає тяжке для нього прагнення вилаятися вголос у театрі, розсміятися під час пишної промови на ювілеї. Такого роду нав'язливі бажання, як правило, ніколи не реалізуються.

З нав'язливими ідеями часто поєднуються нав'язливі дії, наприклад, нав'язливе миття рук при мізофобії. Іноді нав'язливі дії носять характер захисного ритуалу, наприклад, хворий певним чином і визначене число раз доторкається до дверей для того, щоб не відбулося нещастя з ким-небудь із його близьких.

Марення - це хворобливі, хибні міркування й висновки, які не відповідають реальності і повністю керують свідомістю хворого. Вони відрізняються сталістю і зовсім не піддаються корекції. Спроби переконати хворого, довести йому неправильність його маревних побудов, приводять, як правило, лише до посилення марення. Характерна суб'єктивна переконаність, упевненість хворого в повній реальності, вірогідності хворобливих переживань.

Ідеї марення різні по змісту. Марення величівиявляється у твердженнях хворого, що він має неабиякий розум, силу. При маренні високого походженняхворий називає себе позашлюбним сином відомого політичного діяча, вважає себе нащадком якої-небудь імператорської династії. При маренні багатствахворий стверджує, що він має незліченні скарби.

При маренні винахідництвахворі розповідають про винахід ними різних апаратів, приладів, що покликані поліпшити життя людства, визначають новий напрямок у науці (особливо часті твердження хворих, що ними винайдений, нарешті, вічний двигун). При еротичномумаренніхворий вбачає підвищену зацікавленість у ньому окремих осіб протилежної статі.

У ряді випадків для маревних переживань характерні почуття страху, побоювання за своє життя, недовіру, підозрілість стосовно оточуючих, думки про сторонній вплив. Так, маревні ідеї відносинивиявляються в тому, що будь-яка подія або вчинок навколишніх набуває в очах хворого особливе значення. Хворий стверджує що як тільки він з’являється в людному місці всі починають на нього оглядатися, перешіптуватися.

При маревних ідеях переслідуванняхворий заявляє, що він став об'єктом переслідування окремими особами або групою людей, що об'єдналися з метою убити його. Варто пам'ятати, що такі хворі становлять соціальну небезпеку, тому що нерідко вони з переслідуваних стають переслідувачами і наносять важкі ушкодження своїм мнимим кривдникам.

При маренні впливухворі переконані в тім, що вони піддаються впливові за допомогою різних апаратів, променів (марення фізичного впливу) або гіпнозу, телепатичного впливу на відстані (марення психічного впливу).

Хворі з ідеями отруєння стверджують, що в їжу їм підсипають отрута, у квартиру впускають смертоносний газ і т.п.

Марення ревнощівхарактеризується твердженнями про подружню невірність партнера у шлюбі. Постійно вишукуються докази зради, хворий стежить за своєю дружиною (або хвора за своїм чоловіком). Хворі з маренням ревнощів також нерідко становлять соціальну небезпеку, оскільки на висоті афекту вони можуть спробувати убити невірного партнера їхнього мнимого коханця або коханки.

У тих випадках, коли марення виникає в результаті запозичення і переробки маревних ідей іншого психічно хворого (наприклад, сусіда по палаті), говорять про індуковане марення. У таких випадках відбувається як би «зараження» маренням

Марення, що розвивається на основі епізодичних галюцинаторно-маревних переживань, наприклад, хворим під час сутінкових розладів свідомості, називають резидуальным .