АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Шизофренія

Шизофренія як самостійне психічне захворювання ендогенного походження була виділена німецьким психіатром Е. Крепеліном наприкінці 19 сторіччя на підставі спільності вихідних станів по різному протікаючих психозів. Це захворювання він назвав раннім, або юнацьким, слабоумством.

Е. Блейлер не визнавав існування при цьому захворюванні слабоумства. Основним у його походженні він вважав розщеплення психіки, тому запропонував називати його шизофренією (від грецького schiso — розщеплювати).

Клінічно чіткі описи деяких варіантів плину шизофренії належать нашим вітчизняним ученим С. С. Корсакову (дизнойя) і В. X. Кандинскому (ідео-френия).

Захворюваність шизофренією в різних країнах варіює, що зв'язано з різним рівнем розвитку в них психіатричної допомоги і різним діагностичним підходом. Проте шизофренія є досить розповсюдженим психічним захворюванням біля 1 % населення. Найбільше значення в виникненні шизофренії в даний час надають генетичним факторам.

Найчастіше перші прояви шизофренії спостерігаються в юнацькому віці, однак нею занедужують діти й підлітки, можливий початок захворювання у літньому віці. У тих випадках, коли перші прояви шизофренії відзначаються у віці старше 40 років, говорять про пізню шизофренію.

У клініці шизофренії можна виділити ряд найбільш типових для неї симптомів і синдромів. Деякі психопатологічні синдроми переважають у клінічній картині захворювання і визначають його форму.

Такі психопатологічні ознаки, як марення, галюцинації, кататоничні симптоми, спостерігаються не при усіх формах захворювання. При одних формах шизофренії вони можуть домінувати в клінічній картині захворювання, а при інших спостерігаються рідко або виявляються незначно, у скороченому виді. Тому їх розглядають як необов'язкові для шизофренії. Інші ознаки шизофренії — розщеплення психіки, аутизм і емоційне отупіння (тріада Блейлера) — є невід'ємною частиною клінічної картини усіх її форм

Під розщепленням психіки розуміють порушення єдності психічних функцій, цілісності особистості, розпад її на окремі фрагменти. Порушується синтетична діяльність головного мозку, без якої неможливі цілісність, координація функціювання психічних процесів. Розпад особистості хворого шизофренією виявляється глибокими розладами самосвідомості, розщепленням його «Я», у зв'язку з чим порушуються взаємини між особистістю і навколишнім світом.

У мисленні хворих шизофренією розщеплення виявляється у виді розірваності, в емоційно-вольовій сфері — у вигляді амбівалентності й амбитендентності (психічної подвійності).

Амбівалентність стосується переважно сфери емоцій — те саме переживання супроводжується і приємними й неприємними почуттями.

Амбітендентніст ь являє собою порушення у вольовій сфері і виявляється в подвійності вчинків, дій, рухів, у схильності хворого відповідати на зовнішні подразники двоякою реакцією.

Аутизм — зміна відношення хворого до навколишньої дійсності, до людей, відхід у себе, відгородженість від зовнішнього світу, втрата емоційного контакту з навколишніми. Хворі з аутизмом як би відщепляются від дійсності, вони цілком зосереджені на своїх внутрішніх переживаннях. Контакт із ними ускладнений, хворі малодоступні або зовсім недоступні контактові. Іноді контакт носить формальний характер, тобто хворий відповідає на питання за формою, а не по суті.

Емоційне отупіння характеризується прогресуванням апатичних змін, втратою активності. Емоції хворих шизофренією утрачають свою яскравість, блідніють, діапазон емоційних проявів звужується, з'являються неадекватні, парадоксальні емоційні реакції. В міру наростання емоційного дефекту вони стають усе більш млявими, безініціативними. Іноді в деяких хворих зберігається деяка активність однак вона носить патологічний характер, парадоксальна, зв'язана з хворобливими, найчастіше маревними, переживаннями. Така однобічна активність може розглядатися як приклад розщеплення.

На основі переважаючої психопатологічної симптоматики по Э. Крепеліну виділяють чотири основні (класичні) форми шизофренії.

Проста форма шизофренії характеризується повільним наростанням хворобливої симптоматики, що виявляється головним чином, у неухильно прогресуючому зниженні емоційного рівня. Продуктивна симптоматика (марення, галюцинації) для простої форми шизофренії нехарактерна. Хворі втрачають інтерес до навколишнього, втрачають друзів, стають усе менш товариськими. Змінюється їхнє відношення до близьких, любов до батьків змінюється парадоксальними емоційними реакціями; відзначаються дратівливість, невластиві раніше хворому інтереси, хворий задумується над складними філософськими проблемами, проблемами світоустрою і т.п. для рішення яких у нього немає необхідної підготовки. Мислення стає формальним, резонерським. У судженнях хворих відзначаються порушення логічного ладу міркувань, у таких випадках говорять про паралогічне мислення. Воно характеризується зовсім безглуздими висновками. Хоча продуктивна симптоматика нетипова для простої форми шизофренії, однак уривчасті маревні ідеї (іпохондричні, ідеї відносини) можуть спостерігатися в таких хворих. Часто у них відзначаються напливи і зупинки думок, почуття відкритості: вони вважають, що їхньої думки стають як би доступними навколишнім або, що думки їм у голову вкладаються ззовні (синдром психічного автоматизму Кандинского-Клерамбо). При викладі своїх думок хворі прибігають до новоутворення слів (неологізмам). У деяких випадках ці слова схожі на звичайно уживані, але часом навіть неможливо визначити, яке слово послужило прототипом для неологізму. Іноді вся мова хворого на більш-менш тривалий період складається з неологізмів, що називають неоглосією, тобто “новою мовою”, хоча вона не може служити засобом спілкування.

Зміст письмової мови при шизофренії, особливо при її параноїдній формі, відбиває хворобливі, маревні переживання хворого. Міняється і характер листа — з'являється вигадливий стиль, іноді вся письмова продукція складається з прописних букв, що відрізняються від звичайних. При вираженому дефекті психіки письмова мова полягає в стереотипному повторенні декількох, часто перекручених букв.

Проста форма шизофренії відрізняється поступовим прогресуванням з утворенням глибокого апатичного дефекту. Ремісії при ній незначно виражені й нетривалі, іноді вони відсутні.

Гебефренічна форма шизофренії починається найчастіше в період статевого дозрівання. Для неї типові безглузда пустотлива поведінка, гримасування, манірність. Стани збудження зовсім немотивовані. Можливі безглузді маревні висловлення. У збудженому стані хворі бувають агресивними, рвуть одяг, вимазуються екскрементами. Міміка хворих парадоксально-вигадлива, вони приймають неприродні пози. Відзначаються явища ехолалії (стереотипного повторення слів інших людей) і ехопраксії, при якій відтворюються, копіюються вчинки навколишніх, їхні жести, міміка. Мислення розірване, мова хворого складається з окремих, не зв'язаних ні в значеннєвому, ні в граматичному відношенні слів (вербигерація).

Перебіг гебефренічної форми шизофренії винятково недоброякісний, дуже швидко наростають грубі порушення психіки. Лікування малоперспективне, терапевтичні ремісії, якщо і виникають, те виражені слабко і нетривалі.

Для кататонічної форми шизофренії характерний гострий початок. Раптово виявляється стан кататонічного збудження, або ступору з явищами, нерухомістю, відсутністю мови (мутизм), відмовою від їжі. У клінічній картині переважають різного роду рухові розлади. Хворі приймають безглузді вигадливі пози і надовго застигають у них або цілі дні лежать, часто в ембріональній позі, укрившись ковдрою з головою і не спілкуючись із навколишніми. Іноді хворий годинами і днями лежить у незручній позі, піднявши голову над подушкою (симптом повітряної подушки) і восковидної гнучкості. Часто відзначаються явища ехолалії і ехопраксії. Нерідко спостерігаються стереотипні рухи, явища амбівалентності й амбітендентності, негативізму. Спостерігаються стани агресії які носять характер імпульсивних вчинків і часто становлять небезпеку для навколишніх.

Кататонічна форма шизофренії протікає зі спонтанними ремісіями і відносно добре піддається лікувальному впливові. Найбільш повні ремісії настають після першого й другого приступів хвороби, як правило, після третього приступу уже відзначаються ознаки виражених психічних порушень.

Параноїдна форма шизофренії зустрічається найчастіше. Перші її прояви звичайно, відзначаються в зрілому віці, частіше після 30 років. У клінічній картині переважає марення, що нерідко поєднується з галюцинаціями (у таких випадках говорять про галюцинаторно-параноїдну форму) і синдромом психічного автоматизму.

При параноїдній формі шизофренії розрізняють три основних етапи утворення марення. Перший параноїдальний — етап систематизованого марення, найчастіше відносини, переслідування, ревнощів. Маревна система складає як би новий світогляд і світорозуміння хворого, він визначає всі його оцінки навколишнього, систему його взаємин з іншими людьми, його вчинки. Відповідно маревним переживанням хворого змінюється і його особистість. На цьому етапі хворобливі переживання хворого бувають надзвичайно афективно насиченими. Надалі, при наростанні емоційного дефекту, хворий стає байдужним до змісту своїх маревних переживань. Руйнується єдина маревна система, і хворобливі переживання хворого вже носять характер уривчастих, монотонних, стереотипних.

На другому — паранояльному етапі афективно-особистісний дефект стає більш явним.

Третій — парафренний — етап параноїдної форми шизофренії характеризується появою ідеї величі, конфабуляторно-фантастичних переживань. Маревні висловлення при цьому відрізняються крайньою безглуздістю.

Параноїдна форма шизофренії протікає майже без спонтанних ремісій. Розподіл шизофренії на зазначені форми значною мірою умовно — у того самого хворого спостерігаються сполучення властиві різним формам симптоматики. У ряді випадків спостерігається перехід однієї форми шизофренії в іншу.

До атипових форм шизофренії відноситься також циркулярна форма, що зовні нагадує по своїх проявах клініку маніакально-депресивного психозу. Вона характеризується появою психотичних маніакально-подібних і депресивних станів, у проміжках, між якими виявляються ознаки шизофренічної деградації особистості, емоційне зниження.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 745 | Нарушение авторских прав