АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психози похилого віку

Старіння організму — процес, що приводить до значних змін психіки. У людей літнього віку змінюється характер психічних реакцій на зовнішні шкідливості, на їхній психології позначаються перехід на пенсію, зниження колишньої активності, зміна положення в родині. Люди літнього й старечого віку частіше хворіють, у них більш важко протікають звичайні соматичні захворювання. В міру старіння організму міняється характер плину таких психічних хвороб, як шизофренія, маніакально-депресивний психоз і ін.

Крім психічних захворювань, що починаються в молодому або зрілому віці, але протікають більш важко, з видозміненою клінічною картиною в осіб літнього й старечого віку, виділяють групу психічних захворювань, що спостерігаються тільки в літньому віці. Ці психози підрозділяють на захворювання, обумовлені органічною поразкою головного мозку і приводять до деменції, і інволюційні функціональні психози, що протікають без слабоумства.

До органічних психозів літнього і старечого віку відносяться також викликані атрофією головного мозку й психози судинного походження.

Старече слабоумство — захворювання, обумовлене неухильнопрогресуючою дифузною атрофічною поразкою кори великого мозку.

Хворі старечим слабоумством складають від 12 до 25 % всіх осіб, госпіталізованих у психіатричні лікарні в старечому віці. Частіше занедужують жінки.

В етіології старечого слабоумства велику роль грають генетичні фактори. Істотне значення мають і соматогенні фактори — соматичні захворювання, що нерідко провокують початок старечого слабоумства і значно обтяжують його плин.

Хвороба найчастіше починається у віці старше 65 років. Перші її прояви — зміна особистості по старечому типу, посилення властивих раніше хворому особистісних особливостей і поява таких нових властивостей особистості, як егоцентризм, підозрілість, байдужне відношення до близьких людей, невмотивована упертість, моральне отупіння. Посилення особливостей, що раніш спостерігалися, набуває карикатурний характер: ощадлива людина стає патологічно скупою, акуратний — нестерпно педантичним. Хворі рано втрачають властиві їм до хвороби морально-етичні якості (ядро особистості), тому слабоумство із самого початку носить характер глобарного, тотального.

Звертають на себе увагу різкі виражені фізичні ознаки старіння, неохайність хворих, що завершуються картиною не тільки психічного, але і тілесного маразму.

Відбувається швидко прогресуюче ослаблення пам'яті. У першу чергу, втрачається пам'ять на поточні події і відносно більш тривалий час зберігається пам'ять на події далекого минулого. Мова буяє перекрученими словами (парафазіями). Рано відзначаються розлади писання, читання й рахунку. Типовий симптом логоклонії — багаторазового повторення складів.

Хвороба Піка починається в 45—60 років і виявляється або апатичними змінами, або розгальмуванням, балакучістю, схильністю хворих до плоских жартів. Швидко наростає слабоумство, причому в першу чергу вражаються найбільш складні форми інтелектуальної діяльності. Мова бідніє, швидко прогресує зниження мовної активності. Типові стоячі обороти — хворі багаторазово, у тих самих вираженнях і з тими ж інтонаціями, розповідають те саме (симптом грамофонної платівки). Інколи це зводиться до багаторазового повторення того самого слова або зовсім безглуздого звукосполучення. симптом Такі ж прояви відзначаються й у моториці — нескінченне повторення тих самих безглуздих рухів.

При хворобі Піка атрофічний процес вражає головним чином, лобові частки головного мозку. Всі атрофічні захворювання головного мозку протікають безупинно, і слабоумством, що поглиблюється, глобарного типу і в остаточному підсумку приводять до психічного і фізичного маразму.

Психози судинного походження спостерігаються дуже часто у хворих літнього й старечого віку. Основним етіологічним фактором цих психозів є поразка судин головного мозку (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба). Погіршення кровопостачання мозкової тканини приводить до порушення мозкових функцій, спочатку оборотному, а потім до необоротного, тобто до їхнього випадання.

Основною психопатологічною ознакою захворювань судин головного мозку є астенія, що виявляється зниженням працездатності, підвищеною стомлюваністю, порушенням сну, появою афективної нестійкості, неврівноваженістю. Хворі часто скаржаться на те, що помітили в себе надмірну слізливість, стали погано переносити, які б те ні було засмучення, плачуть навіть у кіно, чого раніш у них не було.

Поряд з астенією виявляється й ослаблення пам'яті, причому в стані функції пам'яті, особливо на початку захворювання відзначаються коливання. Динаміка порушень пам'яті така ж, як при епілепсії — спочатку страждає довільне відтворення, потім утримання в пам'яті, а потім виявляється ослаблення запам'ятовування. Така динаміка зниження пам'яті характерна для органічних захворювань головного мозку з постійним плином.

При судинних психозах можуть спостерігатися найрізноманітніші психотичні розлади: афективні (частіше депресивні), галюцинаторно-маревні і маревні (особливо часто марення ревнощів) синдроми, вербальний галюциноз (частіше хворіють жінки, що пред'являють скарги на випробовувані ними слухові галюцинації еротичного змісту).

При тривалому розвитку судинних психозів на тлі астенії з'являються симптоми лакунарного слабоумства, що протікає з відомою схоронністю основних морально-етичних властивостей особистості й нетриманням емоцій, легкодухістю.

Захворювання протікають із тимчасовими поліпшенням, зупинками, але явища слабоумства поступово прогресують.

При несприятливому плині тяжкість захворювання збільшується у зв'язку з гострими порушеннями мозкового кровообігу.

Інволюційна депресія(меланхолія) може виникнути після психічної травми, що відіграє роль пускового механізму. Інволюційна депресія відрізняється від депресивної фази МДП більшою виразністю тривоги, страху, затяжним, монотонним плином, монополярністью (відсутністю маніакальних проявів). При значній депресії спостерігаються маревні ідеї самозвинувачення, гріховності, збитку, іпохондричні. Іпохондричні маревні, переживання можуть переростати в синдром Котара.

Інволюційні маревні психози характеризуються «малим масштабом» хворобливих переживань. Це найчастіше скарги на те, що за хворим стежать сусіди, заважають йому жити, додають у його їжу отруту, через щілини пускають у кімнату отруйні гази, під час відсутності хворого забираються в його приміщення і псують його речі, одяг. Для інволюційних психозів характерне марення збитку (морального й фізичного), крадіжок, зубожіння.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 1253 | Нарушение авторских прав