АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алкоголізм і наркоманія

Хворобливі стани, обумовлені зловживанням природними або штучними речовинами, до яких виробляється звикання і хвороблива пристрасть, називають токсикоманіями. До токсикоманій також відносяться алкоголізм, наркоманія, Алкоголізм є найбільш розповсюдженим видом токсикоманії. Дані про поширеність алкоголізму неточні, тому що ці хворі всіляко ухиляються від обліку в медичних установах. За даними ВОЗ, у країнах із найбільш високим показником споживання алкоголю на душу населення кількість алкоголіків досягає 4 %

Алкоголь — речовина, що токсично діє на організм людини, у першу чергу, на центральну нервову систему. У його дії, як і в дії будь-якого наркотику, відзначаються стадії збудження й пригнічення. Для стану збудження характерна ейфорія: усе здається легкодоступним, створюється мниме враження підвищеної працездатності, хворий забуває повсякденні турботи. Експериментально доведено, що в цей час значно знижені увага, пам'ять, організація трудових процесів. У стані пригнічення відбувається зниження настрою, різке зменшення працездатності, порушується моторика, рухи стають неспритними, настає глибокий наркотичний сон. При прийомі великої дози алкоголю можливі значні порушення свідомості — оглушення, кома.

Разовий прийом достатньої дози алкоголю приводить до стану алкогольного сп'яніння. Характерні для нього ейфорія і почуття вседосяжності протікають із явищами бравади, хвалькуватості, недостатньої критики до своїх учинків, нерідко з антигромадськими проявами. При глибокому сп'янінні слідом за стадією збудження настає стан потьмарення свідомості: хворі дезорієнтовані, у них відзначаються грубі порушення в руховій сфері. При значному ступені алкогольної інтоксикації у коматозному стані можливий летальний результат.

Від простого алкогольного сп'яніння істотно відрізняється патологічне. Воно найчастіше настає після прийому незначної дози алкоголю і протікає як гострий психоз, із картиною сутінкового розладу свідомості. Хворі переживають галюцинації застрашливого змісту, у них виникають маревні ідеї переслідування, з'являються почуття тривоги, страху, розлади рухів Навколишня дійсність сприймається перекручено, що часто приводить до здійснення хворими з метою оборони від мнимих переслідувачів агресивно-руйнівних дій. Зовні дії хворих здаються доцільні й цілеспрямованими, у них відсутні фізичні симптоми сп'яніння (хибка хода, мова що заплітається). Після патологічного сп'яніння відзначається амнезія. При судово-психіатричній експертизі осіб, що вчинили злочин у стані патологічного сп'яніння, визнають неосудними. Патологічне сп'яніння частіше розвивається в людей із захворюваннями центральної нервової системи або якщо вони перенесли черепно-мозкову травму, особливо при наявності додаткових астензуючих факторів — перевтома, безсоння, що супроводжують соматичні захворювання і т.п.

При частому вживанні алкогольних напоїв у людина починає формуватися потяг до них, який стає нездоланним. Стан стримування від спиртних напоїв (абстиненція) протікає дуже обтяжливо, зі зниженим настроєм, дратівливістю, вираженими вегетативними розладами (тахікардія, пітливість). Прийом нової дози алкоголю знімає явища абстиненції. Поступово виникає прагнення до похмелитися, звикання до алкоголю, розвивається алкоголізм. Йому передують епізодичні вживання алкоголю, побутове пияцтво.

У розвитку алкоголізму розрізняють три стадії. Перша, легка, стадія характеризується появою потяга до алкоголю й втратою контролю за своєю поведінкою у стані сп'яніння. Зростає толерантність (стійкість) до алкоголю, що виявляється в збільшенні дози споживаних спиртних напоїв. Психічні і соматичні розлади в I стадії носять функціональний характер, оборотні. Працездатність відносно збережена.

Друга, середня, стадія алкоголізму характеризується збільшенням потягу до алкоголю. Толерантність у цій стадії наростає ще більше. Характерно збільшення психічних і соматичних порушень. Розвивається абстинентний синдром.

Третя, важка, стадія відрізняється різким зниженням толерантності до алкоголю:- після прийому невеликих доз Настає стан важкого сп'яніння. Потяг до алкоголю ще більше підсилюється, наростає і виразність абстинентного синдрому. Психічні і соматичні зміни в цій стадії необоротні.

В II стадії алкоголізму з'являються психотичні стани, що особливо часто спостерігаються в III стадії.

В міру прогресування алкоголізму утвориться органічна поразка головного мозку, алкогольна енцефалопатія.

Характерні зміни особистості. Настрій хворого не стабільний — він то ейфоричний, добросердий, то слізливий, то гнівний-дратівливий. Хворий втрачає соціальні контакти і спілкується переважно і тими з ким випиває. Коло інтересів вузьке, як фахівець алкоголік неухильно деградує. Він грубий і цинічний з рідними й близькими, не піклується про них, несе з будинку і пропиває речі, не тільки свої, але й одяг дружини, дітей. Часто в алкоголіків відзначається своєрідний плоский, цинічний гумор (гумор «повішеника»).

В алкоголіків з'являється тремор пальців рук, спочатку після стану сп'яніння, а потім і поза зв'язком із ними. Це приводить до значного зниження їхньої працездатності. Поразка периферичних нервів і порушення ходи характерно для хвороби Корсакова — сполучення алкогольного поліневриту з різко вираженими порушеннями пам'яті (фіксаційна, антеро- і ретроградна амнезія з конфабуляціями і псевдоремінісценціями).

Характерний зовнішній вигляд алкоголіків — обрезкла, одутла лице, ін’єковані склери, зморшкувата, землисто-сірого кольору шкіра, мішки під очима.

Вражаються внутрішні органи — шлунок, кишківник, печінка й органи кровообігу. Дуже частою причиною смерті алкоголіків є цироз печінки.

Хворі алкоголізмом погано переносять будь-які соматичні захворювання, причому при відносно неважких хворобах відзначається висока смертність. При будь-якому соматичному захворюванні або після хірургічної операції, навіть нескладної, у них виникають психотичні стани (біла гарячка).

Особливий вид алкоголізму — запійне пияцтво (дипсоманія). Потяг до алкоголю виявляється періодично, між запоями можуть бути інтервали в кілька місяців, а то і років, коли хворий зовсім не п'є. Звичайно, запоєві передує період зниженого настрою, похмурості, дратівливості. Дипсоманія найчастіше є формою вираженого алкоголізму, однак іноді вона спостерігається при циклотимії (легкій формі маніакально-депресивного психозу) як вираження схованої депресії. Знижений настрій приводить до потяга до алкоголю, прийом якого полегшує хворому переживання стану депресії.

Біла гарячка п'яниць (алкогольний делірій) — один із найбільш розповсюджених алкогольних психозів. Вона починається, як правило, гостро, у вечірній або нічний час. Перші її прояви — зорові галюцинації, що виникають при закриванні очей, засипанні (гіпнагогічні). Галюцинації носять характер сценоподібних, зоологічних. Хворий бачить різних звіринок, комах, чортиків, людей. Іноді галюцинатоні образи відрізняються зменшеними розмірами (мікроптичні галюцинації). Перед хворим відбуваються події, активним учасником яких є він сам. Можуть бути також смакові, нюхові, слухові галюцинації. Порушене орієнтування в часі і просторі, але зберігається орієнтування у власній особистості. Хворі збуджені. Галюцинаторні переживання носять яскравий, образний характер, галюцинації змінюються, як у кіно — відповідно до визначеного сюжету.

Галюцинації у хворих з алкогольним делірієм легко викликаються за допомогою спеціальних прийомів. Це явище, обумовлене підвищеною сугестивністю хворих алкоголізмом і наявністю в них у цей період як би підвищеної готовності до галюцинаторних переживань. Так, при розгляданні хворим білою гарячкою листа чистого папера і при відповідному розпиті він виявляє зорові галюцинації; галюцинаторні образи невеликі за розмиром, мінливі, можуть бути чорно-білого кольору і різнобарвні, рухливими і нерухомими (симптом Рейхардта). Симптом Ашафенбурга полягає в тому, що хворий «розмовляє» по телефону, попередньо виключеному з мережі. Симптоми ці мають діагностичне значення не тільки при вираженому алкогольному делірію, але і при безпосередньо попередньому йому періоді (пределірії), а також при виході з делірія.

Крім того, для білої гарячки характерні такі ознаки, як різке тремтіння всього тіла, особливо пальців витягнутих рук, пітливість, безсоння (порушення сну іноді випереджають на кілька днів білу гарячку), підвищення температури тіла, порушення функції серця й судин.

До ранку ознаки делірію зменшуються, але у вечірній час, при відсутності належного лікування, знову з'являються зорові галюцинації.

Алкогольний делірій триває кілька днів, до тижня, і закінчується видужанням. Амнезія неповна, можливі окремі резидуальні маревні переживання.

Алкогольний галюциноз може бути гострим і хронічним. Гострий галюциноз виникає при ясній свідомості і характеризується слуховими галюцинаціями. Галюцинації можуть мати імперативний характер, наприклад, голоси наказують хворому зробити якийсь вчинок, іноді небезпечний для життя його або навколишніх. Частіше галюцинації носять характер голосів, що коментують поведінку хворого, лають або хвалять його. Вони можуть протікати у виді діалогів, при цьому хворий виразно розрізняє голоси своїх ганьбителів і захисників. Гострий галюциноз триває від декількох днів до двох-трьох тижнів. У цьому стані хворі представляють значну соціальну небезпеку. Хронічний галюциноз триває місяцями і роками.

Іноді алкогольні психози супроводжуються маренням. Для таких алкогольних параноїдів характерні ідеї переслідування, відносини. Особливо небезпечний алкогольне марення ревнощів, що розвивається поступово. Алкоголікам узагалі властива ревнощі, тому що тривале вживання алкогольних напоїв приводить до зниження в них потенції при нерідко підвищеному через розгальмування спонукань сексуальному потязі.

В міру прогресування алкоголізму побутові ревнощі переростають у марення. Алкоголік із маренням ревнощів починає стежити за дружиною, контролює її поводження, вивчає в пошуках доказів зради білизна дружини. Нерідко наслідком алкогольного марення ревнощів є замах на убивство дружини або її передбачуваного коханця.

Наркоманія, як і алкоголізм, характеризується нездоланним потягом до наркотиків і виникненням при їхній відсутності абстиненції різного ступеня виразності.

Відносно найбільш розповсюдженим видом наркоманії є морфінізм. Звикання до морфію і близьким до нього препаратам у ряді випадків спостерігається в медичній практиці при призначенні їх із метою знеболювання. Згодом доза морфію, необхідна хворому для створення наркотичного ефекту, неухильно зростає. У морфіністів тривале застосування наркотику приводить до виснаження, порушенню діяльності внутрішніх органів і систем. Відбуваються і зміни особистості: хворі стають брехливими, щоб дістати наркотик, вони роблять крадіжки, пограбування. Неухильно знижується працездатність, наростає інтелектуально-мнестична недостатність. Нерідко для одержання наркотиків такі хворі імітують соматичне захворювання, прагнуть піддатися хірургічним операціям. Наркотики вводяться ними без дотримання правил асептики й антисептики, і на шкірі наркоманів можна знайти рубці після гнійників.

Можлива наркоманічна пристрасть до барбітуратів, героїну, амідові лизергиновой кислоти (препаратові, що володіє сильним галюциногенною дією). Наркоманами часто стають особистості психопатичного складу.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 863 | Нарушение авторских прав