АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психічні розлади при черепно-мозковій травмі

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) — один із найбільш розповсюджених екзогенних факторів, що викликають психічні порушення. Розрізняють відкриту й закриту ЧМТ. При першій відбувається ушкодження окремих ділянок головного мозку, і тому в клінічній картині виражені осередкові симптоми, що свідчать про локалізацію поразки.

При закритій травмі голови спочатку з'являються ознаки порушення свідомості. Якщо грубого порушення речовини головного мозку не відбулося, говорять про струс мозку (комоцію), якщо ж є ознаки поразки тканини мозку з визначеною локалізацією, діагностують забите місце мозку (контузію).

Тяжкість черепно-мозкової травми оцінюють по глибині (від легкого оглушення до сопору й коми) і тривалості виниклих відразу після травми порушень свідомості.

Психози гострого періоду черепно-мозкової травми характеризуються головним чином порушенням свідомості, а саме: сутінкові стани різної тривалості, що протікають із психомоторним порушенням або, навпаки, із ступором; делірій, що розвивається або відразу після травми, або через якийсь час після неї, іноді через тиждень (можливий так називаний професійний делірій, наприклад, лікар з черепно-мозкову травмою відразу на вулиці всідається і «веде прийом пацієнтів»); онейроід, при якому переживання хворих носять характер фантастичних, сноподібних.

Після гострого періоду травми спостерігається амнезія — хворі не пам'ятають, що з ними відбулося, як вони потрапили в стаціонар. Плин періоду віддалених наслідків черепно-мозкової травми може бути різним. Іноді виявляють ознаки посттравматичного слабоумства. Більш часто спостерігаються явища травматичної церебрастенії, для якої характерні скарги на швидку втомлюваність, зниження працездатності, поганий сон, нестерпність сильних сторонніх подразників (слухових, зорових), головний біль, запаморочення. У тих випадках, коли більш виражене зниження пам'яті й ознаки хвороби виявляються і неврологічно, говорять про травматичну енцефалопатію. Для неї характерні також виражені порушення настрою — нестриманість, вибуховість, схильність до грубих вчинків, конфліктність, егоцентричноість, тобто відбувається психопатизація хворих.

Нерідко у віддаленому періоді черепно-мозкової травми патологічні зміни характеру виступають у клінічній картині захворювання на передній план, сполучаючись з нерізке вираженим ослабленням пам'яті й інтелекту. Часто ці хворі виявляють підвищений потяг до алкоголю, але переносять його погано, при невеликих дозах спиртного вони легко збуджуються, роблять антисоціальні вчинки. Сполучення посттравматичних психічних порушень зі зловживанням алкоголем швидко приведе до виникнення й поглиблення деменції.

Частим ускладненням черепно-мозкової травми є травматична епілепсія. Вона виникає при ушкодженні, що утвориться внаслідок контузії рубцем центральних звивин кори великого мозку, що відають рухами.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 621 | Нарушение авторских прав