АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розлади сприйняття

Процес сприйняття — один із найважливіших етапів пізнавальної діяльності людини. Йому передують відчуття — людина сприймає навколишню дійсність, тому що чує звуки, розрізняє запахи, кольори предметів, бачить ці предмети. В основі відчуттів лежить діяльність органів чуттів. Сигнали що йдуть від периферичних відділів різних аналізаторів приводять до відображення в головному мозку окремих властивостей предметів і явищ. За допомогою сприйняття відображаються не тільки окремі властивості предметів і явищ, але і весь предмет або явище у цілому.

Основними видами порушень сприйняття є ілюзії, галюцинації.

Ілюзіями називають помилкове сприйняття реальних предметів. Відповідно до різних аналізаторів ілюзії поділяють на слухові, зорові, нюхові, тактильна і смакові.

Ілюзії можуть спостерігатися не тільки при психічних захворюваннях, але й у здорових людей. Це фізичні ілюзії, що визначаються законами фізики (наприклад, ложка, частково занурена в склянку з водою, сприймається як надламана). Також фізіологічні, появі яких сприяє фізіологічний стан організму (наприклад, у зв'язку з почуттям страху,втомою).

Ілюзії нерідко спостерігаються при психічних захворюваннях, обумовлених інфекційними й токсичними впливами (інфекційні психози, біла гарячка, виражена астенія).

Галюцинації — це сприйняття без відповідного реального подразника, без об'єкта. Їх, як і ілюзії, розділяють на слухові, зорові, нюхові, тактильні і смакові. Можливий поділ галюцинацій і за іншими ознаками, наприклад, слухові галюцинації наказового (імперативного) характеру. Такі хворі, вимагають особливого нагляду, тому що під впливом галюцинаторних переживань вони можуть діяти, небезпечно відносно себе і оточуючих. Галюцинації, що виникають при засипанні називають гіпнагогічними (вони характерні для початкових стадій інфекційних і інтоксикаційних психозів). Іноді слухові галюцинації мають характер діалогу, у якому хворий розрізняє голоси, що хвалять і сварять його. При цьому голоси як би розділяються в просторі — одні чуються праворуч, а інші тільки ліворуч. Такі галюцинації називають антагоністичними.

Іноді слухові галюцинації носять характер коментуючих, вони супроводжують кожен вчинок хворого.

Нерідко психічному захворюванню властивий специфічний вид галюцинацій. При інтоксикаційних і інфекційних психозах з гострим початком звичайно, спостерігаються зорові галюцинації, при шизофренії, як правило, відзначаються слухові галюцинації.

При всьому різноманітті галюцинацій можна виділити деякі загальні, властиві їм ознаки. Хворі відносяться до галюцинаторних образів, як до реально існуючих; вони не сумніваються в тому, що дійсно чують голоси якихось невидимих людей, бачать звірів, іноді незвичайних. Ці галюцинаторні образи проектуються зовні, чуттєво яскраві. Так, хворий може дати чітку характеристику чутих їм голосів, він виразно їх розрізняє. Галюцинації виникають самовільно, незалежно від волі хворого, його неможливо переконати в тому, що він переживає обман відчуттів. Іноді (досить рідко) хворий може відноситися до галюцинацій критично (у цих випадках він зазвичай приховує свої хворобливі переживання). Поява об'єктивного відношення до галюцинаторних переживань є ознакою видужання, однак варто пам'ятати, що в деяких випадках воно може бути симптомом дисимуляції: хворий, бажаючи переконати в тому, що він уже здоровий, починає заперечувати наявність у нього галюцинацій, але говорить що раніш він був хворий і галюцинував.

Іноді галюцинації як би переважають у клінічній картині захворювання, а всі інші психопатологічні симптоми або відсутні, або носять характер не різко виражених, рудиментарних. У цих випадках говорять про синдром галюцинозу — вербального (слухового), зорового (хворі бачать сцени, у яких беруть участь дивовижні звірі, ніколи не бачені істоти, люди), тактильного (під шкірою плазують маленькі змії тощо)

Інколи поряд з справжніми галюцинаціями в перебігу психічного захворювання зустрічаються псевдогалюцинації. На відміну від справжніх галюцинацій псевдогалюцинації як би позбавлені об'єктивної реальності, але проте досить чітко чуттєво сприймаються. Псевдогалюцинації позбавлені просторової проекції — хворі чують голос усередині себе, він виходить із голови, із грудної клітки, серця, черевної порожнини. Нерідко хворі говорять, що вони «бачать внутрішнім оком», «чують внутрішнім вухом». Псевдогалюцинації не сприймаються хворими так реально, як справжні галюцинації, вони мало впливають на вчинки хворого. Найчастіше псевдогалюцинації спостерігаються при шизофренії. Псевдогалюцинації входять до складу синдрому психічного автоматизму Кандинського-Клерамбо, що включає також переживання хворим відчуження власних думок і дій під впливом зовнішніх впливів. Зі слів таких хворих, у них виникають «чужі», «зроблені» думки, вони відчувають, що навколишні знають і повторюють їхні думки, що в голові «звучать власні думки», відбувається, «насильницьке переривання» думок. Самі таємні й інтимні думки хворого стають, на його думку, відомі оточуючим. Як наслідок впливів ззовні хворі сприймають і переживають почуття — радість, сум, гнів, страх, хвилювання, тривогу.

До розладів сприйняття відноситься також агнозія — порушення впізнання предметів. Периферичні відділи органів сприйняття при цьому не страждають. Так, хворий бачить предмет, але назвати його не може. Наприклад, подивившись на малюнок, на якому зображені окуляри, він говорить, що це велосипед (оптична агнозія, або психічна сліпота). Почувши дзвоник хворий не може визначити, що це таке (слухова агнозія, або психічна глухота). Можуть спостерігаються явища соматоагнозії, при якій порушене впізнання свого тіла. Деякі органи, або ділянки тіла хворим не відчуваються, в інших випадках хворий вважає, що в нього три або чотири руки і т.п.

Деякі хворі переживають нечіткі, неприємні і вкрай тяжкі відчуття — сенестопатії. Вони скаржаться, наприклад, на «почуття переливання в мозку», на «появу пухирців, що булькають, в очних яблуках», на відчуття стискання, або розпирання в голові або хребті.

При деяких захворюваннях, головним чином, при органічних поразках головного мозку, коли страждає функція тім'яних частин (наприклад, при пухлинах головного мозку), спостерігаються симптоми порушення схеми тіла. При цьому змінюється сприйняття форми або величини тіла або його відділів. Так, наприклад, хворий вважає, що його кінцівки то нескінченно збільшуються, то зменшуються до розмірів сірника. Порушення схеми тіла спостерігаються також при інфекційних захворюваннях і інтоксикаціях, але в цих випадках вони носять минущий характер, оборотні.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 1129 | Нарушение авторских прав