АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Маніакально-депресивний психоз (МДП)

Маніакально-депресивний психоз (циркулярний психоз, циклофрения) — ендогенне психічне захворювання, Для нього характерна наявність психопатологічної симптоматики у вигляді фаз і відсутність ознак психічного дефекту навіть при тривалому плині. Психотичні фази — маніакальна й депресивна — переважають в клінічній картині афективної патології. Тому МДП відносять до афективних психозів. Тривалий час у психіатрії маніакальні й депресивні стани розглядалися як самостійні захворювання, що контрастно відрізняються по своїй клініці. У другій половині XIX в. французькі психіатри Фальре і Байярже встановили факт чергування маній і депресій у хворого й об'єднали ці стани в рамках одного захворювання. Пізніше Е. Крепелин розробив вчення про маніакально-депресивний психоз, що лежить в основі сучасних представлень про нього.

Важливу роль у етіології МДП відіграють спадковість, конституціональні особливості, порушення обміну речовин (амінів, стероїдних гормонів і водно-сольового обміну).

Захворювання виникає найчастіше в молодому віці. Жінки хворіють у 2—3 рази частіше чоловіків.

Основна симптоматика захворювання виявляється під час маніакальних і депресивних фаз. Послідовність їхнього повторення може бути різної. Іноді фаза змінюється протилежною навіть без світлого проміжку між ними, зазвичай фази розділені різної тривалості (від декількох місяців до декількох років) інтервалом, протягом якого у хворого не виявляють ніяких відхилень у психічному стані. У частини хворих фази спостерігаються досить часто, в іншої вони розвиваються рідко, можливо навіть наявність у хворого однієї фази за все життя. Тривалість фаз також різна — від одного-двох місяців до року і більш. Як правило, у літньому віці відзначається збільшення тривалості фаз, особливо — депресивної.

В одних хворих фази завжди протікають із єдиною афективною спрямованістю — тільки депресивні або тільки маніакальні, у таких випадках говорять про монополярний перебіг МДП. В інших відзначаються як депресивні, так і маніакальні фази (біполярний перебіг МДП).

МДП частіше спостерігається в людей з пікнічною конституцією, які відрізняються м'яким характером, добродушних, товариських, схильних до коливань настрою. Зазвичай фаза настає серед повного психічного і фізичного здоров'я, вона поступово поглиблюється, досягає максимального розвитку і так само поступово, навіть при активному лікуванні, йде на зникає.

У деяких випадках поява першої психотичної фази може бути спровокована якими-небудь зовнішніми факторами, наприклад, фаза виникає в молодої жінки в післяпологовому періоді, при соматичному неблагополуччі, але надалі захворювання протікає по властивим йому механізмам уже без усякого зв'язку з екзогенними факторами.

Депресивна фаза МДП характеризується типовою симптоматикою, у якій на перший план виступають знижений настрій, уповільнення мислення, загальмованість психомоторики. Депресивні хворі говорять тихим голосом, в них смутне лице, вони часто скаржаться на тугу, пригніченість. Усе навколо і особливо те, що може відбутися з ними в майбутньому, сприймається хворими в песимістичному світлі. При вираженій депресії у хворих виникають маревні переживання, головним чином, ідеї самозвинувачення, самознищення, гріховності. Хворі звинувачують себе в самих різних пороках, провинах і злочинах, значення яких перебільшується. У зв'язку з цим події колишнього життя підносяться хворим у перекрученому, перебільшеному. Хворі в стані депресії вважають себе винними в тих лихах, що вже сталися або чекають близьких, навколишніх, іноді — усе людство. Деякі хворі як би проектують свої депресивні переживання на навколишніх, котрі, на їхню думку, страждають, безнадійно нещасливі, іноді навіть самі, не розуміючи своєї сумної долі. Такі хворобливі переживання становлять велику небезпеку, тому що іноді вони приводять до так названих розширених суіцидальних дій, коли хворий вирішує не тільки покінчити із собою, але і припинити заодно страждання своїх близьких (дружини, чоловіка, дітей).

Виражена депресія іноді виявляється хворобливою нечутливістю, коли хворі говорять про втрату любові до близьких, батьків, дітей. Ця втрата колишніх почуттів до близького в депресивних хворих завжди доставляє їм глибокі хвилювання, смуток, сприймається ними як нещастя, тоді як хворі шизофренією втрачають почуття до близькою й рідним у зв'язку з емоційною тупістю, байдужністю.

Рухова загальмованість при депресії може досягати ступеня ступору вони застигають у прийнятій позі, байдужі до всього, з скорботним лицем; часто відмовляються від прийому їжі, і їх приходиться годувати з рук.

На висоті депресії загальмованість іноді змінюється станом різкого збудження, ажитації, дуже небезпечного для хворого, тому що воно, як правило, протікає з активними тенденціями до самоушкодження, суіцидальними спробами. Хворі рвуть на собі волосся, одяг, б'ють себе кулаками в лице, намагаються розбити голову об стіну, спинку ліжка. Такий стан називається меланхолійним раптусом.

Суіцидальні вчинки дуже часто спостерігаються при депресивній фазі МДП, але не на висоті її, а головним чином, на виході з депресії, коли явища рухової загальмованості зменшуються, а депресивний афект залишається. Це значно полегшує хворим реалізацію суіцидальних намірів, думок.

Іноді депресія у хворого супроводжується вираженою тривогою, страхом, побоюваннями того, що з ним або його близькими повинно щось случитися. Такі стани називають тривожно-депресивними, вони вимагають підвищеної уваги до хворого, посилення нагляду за ними.

Депресивний стан може поєднуватися з сумнівами, нав’язливостями. Такі хворі вкрай нерішучі, постійно сумніваються в правильності своїх рішень, вчинків. Іноді вони переживають контрастні нав'язливості: хворий — коректна, добре вихована людина — відчуває страх, що він вилається вголос у публічному місці; віруючого хворого мучать богохульні думки, що з'явилися в його. Найчастіше така депресивно-нав’язлива симптоматика виявляється в осіб, з психастенічним характером, схильністю до нав’язливостей.

У літньому віці депресія часто протікає з іпохондричними переживаннями, неприємними тяжкими відчуттями в тілі, перебільшеними побоюваннями за своє фізичне здоров'я. Така іпохондрична депресія відрізняється великою тривалістю фази, вона гірше піддається лікувальному впливові.

При невеликій глибині депресії спостерігаються своєрідні добові коливання настрою. Як правило, депресія більше виражена зранку, а до вечора настрій хворих поліпшується. При більш глибоких депресіях коливання настрою протягом доби відсутні. Також хворі скаржаться і на відчуття типу загальної втоми, розбитості. Такий стан називається вітальної (життєвої) депресією.

Варто згадати про деяких мімічних симптомах депресії. До них крім характерного смутного вираження особи відносяться такі симптоми, як «омега меланхоліків» (шкірна складка між бровами, що нагадує за формою грецьку букву омега) і складка Верагута (верхнє віко і брова на границі внутрішньої й середньої третини відтягаються догори й утворять замість дуги кут, що додає особі хворого особливо скорботне вираження).

Маніакальна фаза (стан ) характеризується підвищеним настроєм, прискоренням психомоторики і мислення. Хворі дуже активні, майже не сплять і при цьому не відчувають почуття дефіциту сну, в все втручаються, не порівнюючи свою діяльність із реальними можливостями. У деяких випадках така завищена самооцінка супроводжується висловленнями марення, головним чином, ідеями величі. Часто спостерігається підвищена сексуальність — легке зав'язування випадкових зв'язків, надмірна кокетливість у жінок, прагнення їх у щоб те ні стало подобатися особам протилежної статі, використання без міри косметики й прикрас в одязі.

Маніакальні хворі просторікуваті, голос у них через це захриплий. Темп мови прискорений. Характерна легкість виникнення суджень і непослідовність мислення. Маніакальне мислення характеризується вкрай поверхневими асоціаціями. При вираженій манії це прискорене й непослідовне мислення здобуває характер «стрибка ідей». Незважаючи на надмірну активність і ініціативність, жодна справа не доводиться маніакальним хворим до кінця.

Підвищений настрій найчастіше відрізняється веселістю, однак деякі хворі виявляють схильність до дратівливості, гнівливості (гнівлива манія). Такі хворі завжди виражають невдоволення поведінкою навколишніх, можуть виявити агресію.

Фази МДП не завжди характеризуються класичними психопатологічними проявами. Нерідко спостерігаються фази, у клініці яких одночасно сполучаються ознаки депресії й манії (змішані стани). Так, наприклад, прискорений темп моторики й плину розумових процесів може сполучитися зі зниженим настроєм. Атиповість перебігу фаз може виявлятися й іншими ознаками. Так, у хворих літнього віку фази МДП нерідко приймають затяжний, хронічний плин.

МДП властиві також соматичні ознаки, особливо часто в депресивній фазі. До них відносяться зниження апетиту, запор, порушення менструального циклу в жінок, зменшення маси тіла, тахікардія, почуття сухості в роті, розширення зіниць. Ці симптоми захворювання свідчать про порушення діяльності вегетативної нервової системи.

В. П. Протопопов (1920) виділяв у соматичному синдромі маніакально-депресивного психозу три основних ознаки — широкі зіниці, тахікардія й запор — своєрідну тріаду, що свідчить про перевагу при МДП у діяльності вегетативної нервової системи її симпатичного відділу, тобто симпатикотонії.

Соматичні симптоми МДП мають велике діагностичне й прогностичне значення. Так, їхнє виявлення відіграє важливу роль у диференціюванні ендогенних і психогенних депресій. Зупинка зменшення, що намітилася, маси тіла і тенденція до її наростання — один із перших ознак початку видужання, причому збільшення маси тіла може випередити поліпшення настрою в депресивного хворого.

Останнім часом велике значення надається діагностиці циклотимії, під якою розуміють полегшений перебіг МДП, що характеризується нерізко вираженими депресивними (субдепресії) і маніакальними (гіпоманії) станами. Саме циклотимія дуже часто протікає з клінічною картиною замаскованої депресії. Такі хворі тривалий час безуспішно лікуються у терапевтів у зв'язку з наявністю в них численних соматичних скарг (на біль і порушення діяльності органів кровообігу й травлення і т.п.). Характерні порушення сну — хворий вночі просинається і більше не може заснути, сон не приносить йому почуття відпочинку і т.п.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 788 | Нарушение авторских прав