АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розлади поведінки та вольової сфери

Розлади поведінки та вольової сфери мають важливе діагностичне значення, тому що виявляються вже в початкових стадіях психічних захворювань. Вони відрізняються надзвичайною розмаїтістю, виявлення їх вимагає великої спостережливості. Нерідко зовнішній вигляд хворого, характер його міміки, особливості рухів допомагають правильно встановити діагноз.

Для кататонічних розладів, найбільш виражених при шизофренії відносяться стереотипні рухи(наприклад, постійне потирання рук, погойдування головою або постукування ребром долоні по столу), негативізм (патологічна упертість, опір будь-якому проханню), симптом повітряноїподушки (наявність порожнього простору між подушкою й головою хворого, що лежить у постелі), нерухомість у вигадливих позах. Характерні, незвичайна напруга лобової мускулатури — симптом брів(безвідносно до змісту бесіди брови хворого як би в здивуванні піднімаються нагору); симптом хоботка (губи трубочкою, «хоботком» витягнуті вперед), наслідувальні дії — ехолалія(повторення чужої мови), ехомімія(наслідування чужій міміці), ехопраксія(повторення побачених дій); парамімічніреакції (весела витівка при смутному обличчі); симптом автоматичної підлеглості, щовиражається в тому, що, виконуючи пропозицію зробити який-небудь рух, хворий повторює його протягом тривалого часу багаторазово.

До кататонічних розладів відносять також синдроми кататонічного ступору або збудження.

Кататонічний ступор характеризується загальною загальмованістю, нерухомістю. Хворий застигає в прийнятій позі, часто — незручній, відмовляється від прийому їжі, відмічається симптом воскової гнучкості, що виражається в тому, що хворий довго знаходиться в наданому положенні, наприклад, якщо підняти руку хворого вона як би застигає в цій позі, незважаючи на те, що це дуже незручно для хворого. При цьому м'язовий тонус або знижений (млявий ступор), або підвищений. Лице амімічне. Хворі негативістичні. Розрізняють активний і пасивний негативізм. При активному негативізмі дії хворого протилежні тим, що йому пропонують, а при пасивному — він просто їх не виконує. Нерідко в стані кататонічного ступору у хворих спостерігаються імпульсивні вчинки, що відрізняються невмотивованістю, короткочасністю, раптовістю виникнення ізакінчення, після чого хворий знову впадає в ступорозний стан.

Кататонічне збудження характеризується невмотивованістю, неадекватністю ситуації, безцільністю. У хворих спостерігаються стереотипні рухи, вони гримасують, ехолалічно повторюють почуті слова або ехопраксично, зовсім безглуздо копіюють рухи присутніх у приміщенні. Мова їх, безглузда, розірвана.

Синдроми ступору спостерігаються і при інших захворюваннях. Так, депресивний ступор нерідко спостерігається при циркулярній і інволюційній депресії. Хворі загальмовані, байдужі до навколишнього, мислення в них різко уповільнене. Обличчя скорботне. Іноді на фоні депресивного ступору виникає стан гострої рухової активності, що супроводжується вибухом туги (меланхолійний раптус). У цьому стані хворі наносять собі важкі тілесні ушкодження, діють

Психогенний ступор зовні схожий на депресивний і завжди зв'язаний із глибокою психогенною депресією. Однак при психогенному ступорі хворі не так байдужі до навколишнього суіцидально направлені, як при депресивному. У їхній міміці, вегетативних реакціях знаходить відображення психогенної ситуації. Так, почувши розмову навколишніх про обставини, що викликали його захворювання, хворий у стані психогенного ступору реагує на це емоційно яскраво: червоніє або блідне, плаче.

Маніакальний розлад найчастіше спостерігається при маніакальній фазі циркулярного психозу. Хворі просторікуваті, підвищено діяльні, мало сплять. Через підвищену мовну активність у них захриплий голос. Маніакальні хворі легко включаються в будь-яку діяльність, задумують безліч справ, але нічого не доводять до кінця, тому що надмірно відволікаються.

Гебефренічний розлад спостерігається при шизофренії. Хворі гримасують, їхні рухи вигадливі, манірні, поза безглузда. Відзначається емоційна неадекватність, парадоксальність — вони безпричинно сміються або плачуть. Мова їх, беззмістовна, слова часто вживаються не до місця, спотворюються.

До рухових розладів відносяться також судорожні припадки.

Типовий епілептичний судорожний припадокпочинається з періоду провісників (аури). Прояви аури дуже різноманітні: поява в полі зору якихось іскор, що світяться крапок, спіралей (зорова аура); неприємні відчуття в шлунку, серці (вісцеральна аура) і т.п. Потім наступає тонічна фаза припадку, що характеризується напругою всіх м'язів тіла, їх високим тонусом. Вона триває близько 0,5—0,45 хв. і змінюється клонічною фазою, для якої характерні клонічні судороги — періодичні скорочення й розслаблення м'язів. Тривалість клонічної фази — 1—2 хв. Незважаючи на ауру в більшості випадків хворі не встигають прийняти які-небудь міри для запобігання припадку або таких його наслідків, як забиття тіла при падінні, прикус язика. Нерідко під час припадку відбуваються самовільні сечовипускання і дефекація. Після припадку настає сон, іноді після нього відзначаються стан порушеної свідомості і амнезія (хворі не пам'ятають про те, що в них був припадок).

При епілепсії можуть спостерігатися також атипові припадки, що обмежуються одною лише тонічною судорогою або клонічними судорогами у якісь групі м'язів. Іноді припадок протікає у вигляді короткочасного вимикання свідомості, після якого хворий, навіть, не помітивши цього, продовжує ту ж діяльність (абсанс). Судорожні припадки спостерігаються не тільки при епілепсії, але і при органічних поразках головного мозку з локалізацією вогнища в рухових зонах кори. У цих випадках говорять про епілептиформних припадках.

На відміну від епілептичного, істеричний припадокзавжди виникає психогенно, тобто обумовлений психотравмуючим факторами. Аура при цьому відсутня. Хворий встигає упасти так, щоб не розбитися. Міміка хворого відбиває страждання, біль, страх, іноді — захват. Зіниці, як правило, реагують на світло, тоді як для епілептичного припадку характерна відсутність реакції зіниць на світло. При істеричному припадку не буває прикусу язика, самовільного сечовипускання й дефекації. Істеричний припадок триває зазвичай, кілька годин, у ньому не можна, як в епілептичному, виділити послідовних фаз. Після нього не буває сутінкових розладів свідомості (воно лише частково звужено), а також повної амнезії припадку.

Розлади вольової сфери. Воля це така функція мозкової діяльності людини яка дозволяє свідомо через дії і поступки досягати поставлених цілей і задоволення потреб.

Розлади вольової сфери являються відображенням хворобливих змін особистості і включають розлади потягів.

При деяких психічних захворюваннях відзначається порушення харчовогоінстинкту, потягу до їжі. Він може бути ослаблений, що виявляється в зниженні апетиту і відмові від їжі (анорексія), або, навпаки, виявляється винятково посиленим, що виявляється в ненажерливості (булімія). Може також спостерігатися перекручення харчового інстинкту, коли хворі поїдають різні неїстівні речовини, аж до власних екскрементів.

Порушення інстинкту самозбереженнявиявляються в різного роду само ушкодженнях (нанесення опіків, ковтання скла, бритвених лез і т.п.) у спробах самогубства (суіцид).

Спостерігаються і різні розладистатевого інстинкту. До них відносяться: садизм (статеве збочення, при якому статеве задоволення досягається в процесі заподіяння партнерові фізичного болю; іноді статевий акт відбувається після вбивства партнера), мазохізм (збочення, при якому для досягнення статевого задоволення необхідно випробувати фізичний біль або моральне приниження, заподіяні партнером), зоофилія (статеве збочення, при якому об'єктом потяга є яка-небудь тварина).

При дромоманіїспостерігається постійний потяг до мандр, бродяжництва.

Клептоманія— потяг до здійснення безглуздих крадіжок, безцільне злодійство.

Піроманія — патологічний потяг до безглуздих, безцільних підпалів.

Порушення вольової активності можуть спостерігатися у виді її ослаблення — гіпобулії (зниження спонукань до діяльності),або повного вгасання — абулії(повна байдужість, бездіяльність). Абулія нерідко сполучиться з апатією, у цих випадках стан хворого визначається як апатико-абулічний синдром.

Порушення вольової діяльності характерні для шизофренії, органічних захворювань головного мозку, психопатій.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 956 | Нарушение авторских прав