АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психогенні захворювання

Під психогенними захворюваннями розуміють психічні розлади, причиною яких є вплив на людину психічної травми (психогенії). Ці захворювання носять функціональний характер, у більшості випадків, при вчасно початому правильному лікуванні і сприятливій ситуації, вони оборотні. Психогенні захворювання характеризуються широким діапазоном проявів — від короткочасних реакцій на психогенію до довгостроково існуючих хворобливих станів, від легких невротичних проявів до клінічно вираженого психозу. Ця розмаїтість порозумівається розходженням психогенних факторів по силі й тривалості, їхньою відповідністю або невідповідністю визначеним особистісним особливостям хворого, його соматичному станові і т.п. Та сама психогенія для однієї людини проходить безвісти, а в іншого приводить до виникнення порушень психіки.

При тривалому впливі психічної травми найчастіше виникають неврози, при раптовому впливі значної, гострої, масивної психогенії розвиваються реактивні психози. У ряді випадків вони виникають не відразу після впливу психогенії, а через якийсь період. Такі реактивні психози називають відставленими.

Характер психогенного захворювання багато в чому визначається властивої особистості до хвороби (преморбідними) властивостями. Особливо часто психогенне захворювання виникає в так званих акцентуированных особистостей. Під акцентуйованими особистостями розуміють (К. Леонгард, 1968) людей з індивідуально посиленими окремими рисами характеру, що само по собі не є проявом хвороби. При несприятливій життєвій ситуації акцентуація підсилюється, що приводить до появи невротичних станів або досягає ступеня психопатичних властивостей.

Невроз — це функціональне захворювання, що характеризується психогенним походженням, різноманітними невротичними порушеннями. При цьому у хворих не порушується свідомість хвороби. Неврози, як правило, протікають без психотичних розладів і виражених порушень поведінки. Захворюваність неврозами — 21-22 чоловік на 1000 населення. Розрізняють три основних види неврозів.

Неврастенія — невроз, у клінічній картині якого переважає астенічний синдром. Найбільш типові скарги хворих на погане самопочуття, загальну слабість, підвищену стомлюваність, зниження працездатності. Часто відзначається головний біль. Вона підсилюється при різкій зміні положення тіла, ірадіює у його різні ділянки, нерідко супроводжується запамороченням і підсилюється при фізичній і особливо розумовому навантаженні, при зміні атмосферного тиску.

Сон поверхневий, тривожний, з частими пробудження мі, кошмарними сновидіннями, не приносить почуття відпочинку. Вдень хворі страждають від сонливості, яка заважає їм працювати. Ввечері їм важко заснути, а ранком встати. Як правило, настрій знижений. Нерідкі скарги хворого на порушення пам'яті, хоча при дослідженні з'ясовується, що пам'ять у нього не постраждала, а лише ослаблена її результативність через утруднення при зосередженні уваги, його недостатнього обсягу.

Численні скарги хворих обумовлені вегетативними і соматичними порушеннями.

Неврастенія найчастіше обумовлена сильною перевтомою, життєвими труднощами, що довгостроково існують негативними емоційними переживаннями.

Розрізняють гіпер- і гіпостеничну форми неврастенії. При першій виражена дратівливість, підвищена збудливість, при другий — млявість, стомлюваність, апатія. Гіпостенічна неврастенія гірше піддається лікуванню, чим гіперстенічна

Невроз нав'язливих станів найчастіше виникає в людей із тривожно-недовірливими рисами характеру. У клінічній картині переважають різного роду нав'язливості, що опановують свідомістю хворого. Він розуміє, що це хворобливі переживання, але перебороти їхній не може. Найчастіше нав'язливості носять характер страхів (фобій).

Іноді нав'язливі страхи здобувають характер контрастних і дуже важко переживаються хворими. Нав'язливі представлення і думки іноді носять характер безглуздого мудрування. Хворий, наприклад, болісно роздумує, що було б із ним, якби по дорозі на роботу він не встиг сісти в трамвай, тоді він повинний був би бігти до зупинки автобуса, а якби автобус пішов раніш і т.д.

Виділяють також нав'язливі потяги й дії, які мають іноді характер захисного ритуалу.

Істеричний невроз виявляється всілякими симптомами, що нерідко імітують клініку цілого ряду хвороб. Через цього істерію за старих часів називали «великою акторкою», «великою удавальницею». Однак було б неправильним розглядати істеричні симптоми як удавання, вони виникають неусвідомлено, хоча в більшості випадків носять характер бажаних для хворого.

Найбільш типовий приклад істеричного неврозу — так називане «втеча у хворобу» при важко складається для хворого життєвої ситуації, що представляється йому нерозв'язуваною.

Типовий прояв істеричного неврозу — істеричний припадок. Він виникає завжди у зв'язку з несприятливої для хворого ситуацією, при негативно пофарбованих емоційно-стресових переживаннях. Свідомість під час припадку не виключається, а лише звужена. На відміну від епілептичного, істеричний припадок може продовжуватися кілька годин. При ньому збережена реакція зіниць на світло, відсутні тілесні ушкодження, прикуси мови і слизуватої оболонки порожнини рота, немає зміни фаз, характерної для епілептичного припадку. Істеричний припадок демонстративний, він виникає тільки в присутності людей, від поведінки яких нерідко залежить його тривалість.

Істеричний мутизм, на відміну від шизофренічного, завжди виникає психогенно. Відомі явища істеричних сліпоти й глухоти, рухових розладів. При істеричних парезах і паралічах м'язовий тонус не змінюється, збудливість м'язів при електростимуляції не порушуються, зберігаються сухожильні й відсутні патологічні рефлекси, навіть при тривалому їхньому існуванні не розвивається атрофія м'язів. Порушення шкірної чутливості при цьому не відповідають зонам іннервації, а протікають по типі «рукавичок» або «шкарпеток».

Від неврозів варто відрізняти неврозоподібні стани. Клініка їх нагадує синдроми, що спостерігаються при неврозах, однак їхнє виникнення обумовлене соматичними захворюваннями, іноді ендогенними. Так, наприклад, неврозоподібні стани (астенічні, нав'язливості) нерідко відзначаються при шизофренії. Крім того, із вираженою астенією протікають початкові стадії багатьох органічних захворювань (церебрального атеросклерозу, пухлин головного мозку й ін.).

Реактивні психози виникають у зв'язку з значною, гострою психогенією Велику роль у їхньому виникненні відіграють такі фактори, як ослаблення організму соматичними захворюваннями, безсоння протягом визначеного часу, вживання алкогольних напоїв. Крім того, у ряді випадків відіграють роль конституційно-спадкові особливості хворого. Реактивні психози протікають з психотичною симптоматикою. Патологічно змінюється вся психічна діяльність хворих, вони втрачають здатність критично оцінювати свої переживання і вчинки.

До реактивних психозів відносяться істеричні. При істеричному потьмаренні свідомостікартина сутінкового з-стояння виникає у зв'язку з гострою психічною травмою. Відбувається як би звуження свідомості, навкруги інтересів хворого. При цьому сприйняття навколишнього, у зв'язку з хворобливими переживаннями, нерідко також порушується.. Така ситуація як би захищає його від психотравмуючих факторів, вона більш бажана для нього. Поводження хворих демонстративне, дуже мінливе. По виході з психозу відзначається часткова амнезія, причому з пам'яті витісняються найбільш неприємні для хворого спогаду.

Інший істеричний психоз — псевдодеменція — характеризується картиною навмисного, не відповідної дійсності слабоумства. Псевдодеменція також виникає при масивній психогенії, гостро, наприклад, при арешті. Зовсім благополучна до цього в психічному відношенні людина демонструє свою розумову неспроможність. Вона не може відповісти на елементарне запитання. На прохання лікаря назвати кількість пальців на руках, віна демонстративно, ретельно їх рахує.. Характерна міміка хворого в стані псевдодеменції — лице його виражає розгубленість, навмисне здивування, очі розширені, брови звичайно, високо підняті. При сполученні псевдодеменції з істеричним звуженням свідомості говорять про синдром Ганзера.

До істеричних психозів відносяться і пуерилізм, щовиявляється в легковажності, дитячості поводження. Хворі при цьому сюсюкають, грають у ляльки, намагаються розмовляти, як маленькі діти. Пуерилізм часто входить до складу псевдодеменції й ганзеровского синдрому.

Реактивна депресія завжди психогенна. Вона може виникнути через якийсь час після психічної травми, інтенсивність її швидко наростає. У висловленнях хворого постійно звучить психотравмуюча ситуація. Характерно підкреслене скорботне вираження особи. Можливі зорові і слухові галюцинації, що також відбивають несприятливу для хворого життєву ситуацію, У клінічній картині реактивної депресії нерідко елементи демонстративності, театральності в поводженні. Про демонстративність особливо свідчить характер самоушкоджень — у цих хворих звичайно, виявляють поверхневі порізи шкіри. При реактивній істеричній депресії дуже часті суіцидальні висловлення і нерідко відбуваються демонстративні суіцидальні спроби. Хворий намагається повіситися або отруїтися, свідомо знаючи, що це йому не вдасться і навколишні йому перешкодять. Однак до таких суіцидальних спроб варто відноситися досить серйозно, тому що обставини можуть скластися так, що спроба виявиться реалізованою, ніхто не перешкодить хворому зробити неї.

При реактивних психозах можна чітко виділити тріаду ознак, виявлених німецьким психіатром К. Ясперсом: 1) реактивний психоз викликається психічною травмою; 2) ситуація, що психогенно-травмує, відбивається в клінічній картині захворювання, у змісті його симптомів; 3) реактивний психоз припиняється зі зникненням його причини, що викликала. Не всі виділені К. Ясперсом критерії витримуються абсолютно у всіх випадках. Так, наприклад, іноді реактивний психоз як би відокремлюється від психічної травми і її ліквідація не впливає на результат захворювання. Однак, з урахуванням можливих виключень, тріада К. Ясперса має важливе значення для діагностики реактивних станів.

При розвитку реактивногопараноїда конституційні особистісні особливості хворого не мають істотного значення. Основну роль при цьому грає складення ряду патогенних факторів. Кожний з них сам по собі не міг би викликати психоз, але сполучення декількох факторів нерідко стає причиною психічного захворювання, що протікає з інтенсивним афектом тривоги, страху і маревних переживань. Ці фактори — тривала емоційна напруга, ослаблення організму в результаті якого-небудь соматичного захворювання, вживання алкоголю, незвична складна ситуація. Часто реактивні параноїди розвиваються у випадках, коли людина кілька днів знаходиться в дорозі, нерегулярно харчується, погано спить, перенесла “на ногах” грип.

До психогенних захворювань відноситься і ятрогенія — хворобливий стан, викликаний неправильним, психогеннотравмуючим поводженням медичного працівника (від давньогрец. iatroz — лікар). Найчастіше джерелом їх є непродумане слово або суперечний правилам медичної деонтології вчинок будь-якого медичного працівника — лікаря, медичної сестри, санітарки: необдумане повідомлення хворому його діагнозу; надмірно уважне ставлення до хворого, що змушує його припустити особливу тяжкість його захворювання; позбавлення хворого інформації, у силу чого в нього виникає перебільшене представлення про тяжкість його хвороби. Ятрогенії приводять до розвитку важких невротичних станів, особливо в осіб із тривожними рисами характеру, схильними до іпохондричності.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 2504 | Нарушение авторских прав