АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНІВ ТА ПЛЕВРИ

Актуальність теми. Гнійні захворювання легенів та плеври з давніх часів і дотепер залишаються актуальним розділом медицини. Ще Гіппократ описував симптоми гнійних захворювань і давав поради щодо їхнього лікування. Надалі надія на успішне лікування то вгасала, то знову відроджувалась. Останні райдужні надії виникли після появи антибіотиків. Однак і вони в остаточному підсумку не виправдали всіх надій. Зростання питомої ваги патології органів дихання серед захворювань інших органів відзначається по всьому світові. Серед причин, що викликали цей зріст, згадуються такі фактори як паління, побутова алергія, нераціональне застосування антибіотиків, забруднення навколишнього середовища.

До торакального хірурга хворі з гнійними захворюваннями легенів та плеври надходять часто після нераціонального лікування в інших лікарнях. Неправильне трактування клінічних даних, неповноцінне обстеження, неефективна терапія призводять до важких ускладнень. Основним методом лікування на початкових стадіях є консервативна терапія, що проводиться, в основному, лікарями загального профілю. Хірургічне лікування показане за наявності ускладнень або при хронічному плині захворювання.

Абсцес легенів - це гнійний або гнильний розпад некротичних ділянок легеневої тканини з наявністю однієї або декількох порожнин в осередках деструкції, оточених піогенною капсулою.

Гангрена легенів - це гнійно-гнильний некроз сегмента, частки або легені, але не відділеного від здорової тканини обмежувальною капсулою, що має схильність до подальшого поширення.

Гангренозний абсцес - теж гнійно-гнильний некроз легеневої тканини, але він має схильність до секвестрації та обмеження.

Абсцедируюча пневмонія характеризується наявністю множинних дрібних вогнищ гнійного розпаду.

Емпієма плеври, або гнійний плеврит — це скупчення гною у плевральній порожнині.

Абсцеси легенів класифікують:

• за патогенезом: аеробно-аспіраційний, травматичний, гематогенно-лімфогенний,
септичний;

• за течією: гострий і хронічний;

• за локалізацією: центральний і периферичний;

• за наявністю ускладнень: емпієма плеври, піопневмоторакс, легенева кровотеча,
метастатичні гнійники.

Основною причиною гострого абсцесу легенів є аспірація сторонніх тіл, частіше при регургітації їжі. Це підтверджується локалізацією абсцесу праворуч, частіше у II або VI сегментах. Абсцес може бути й ускладненням пневмонії, виникати в результаті гематогенного або лімфогенного заносу мікрофлори, ушкодження легеневої тканини і бронхів.

Для виникнення гострого абсцесу легенів необхідне сполучення трьох факторів:

1) інфекція;

2) порушення бронхіальної прохідності;

3) порушення кровопостачання легеневої тканини на тлі ослаблення захисних сил
організму.

Вивчення мікробної флори довело наявність аеробної та анаеробної флори.

У клінічній картині розрізняють дві фази: фаза до прориву і фаза після прориву у бронхи. Перша фаза - це клініка важко протікаючої крупозної пневмонії. У другій фазі вільно викашлюється гній. Стан хворого поліпшується. На рентгенограмі визначається порожнина абсцесу з тонкими стінками та рівнем рідини. Подальша симптоматика і перебіг захворювання залежать від термінів відновлення прохідності бронхів і можливості повного спорожнювання гнійників. При сприятливому перебігу до кінця першого, початку другого місяця порожнина ліквідується і на місці абсцесу визначається ділянка пневмосклерозу. При несприятливому перебігу процесу повного спорожнювання гнійника немає. Гострий абсцес переходить у хронічний. Рентгенологічно визначається суха порожнина з щільними стінками.

Клінічна картина гангрени легенів різноманітна. Головним критерієм є важкість загального стану хворого і поширеність гнійно-деструктивного процесу. Найчастіше гангрена починається гостро, з різкого підвищення температури, слабкості, болю у грудній клітці. Незабаром виникає некроз легеневої тканини з виділенням смердючого мокротиння з гнильним запахом. Клінічний перебіг гангрени легенів залежить від поширеності ураження легеневої тканини і від розвитку ускладнень. Найбільш часті ускладнення - це емпієма плеври, піопневмоторакс, кровотеча.

Емпієма плеври - це скупчення гною у плевральній порожнині. Шляхів проникнення мікробів у плевральну порожнину багато: із тканини легені при пневмонії, при пораненні грудей, плевральних пункціях, лімфогенним та гематогенним шляхами.

Гостра емпієма протікає із симптомами, характерними для важкої гнійної інтоксикації. Перкуторно над плевральним ексудатом відзначається тупість, над тупістю — тимпаніт. Подих над ділянкою тупості різко ослаблений. Якщо забезпечене дренування емпієми (через бронхіальну або плевральну нориці) або після дренування плевральної порожнини, то гострота клінічних ознак поступово стихає. Досягається або вилікування, або емпієма здобуває хронічного перебігу. Гостра емпієма триває 2-3 місяці. При хронічній емпіємі товщина плеври досягає 2-3 см. Хворі гинуть від важкого амілодозу і серцево-легеневої недостатності. Для уточнення діагнозу показана рентгенографія органів грудної клітини і пункція плевральної порожнини.

Лікування хворих з гнійними захворюваннями легенів містить у собі такі одночасно виконувані заходи:

1.Адекватне застосування антибіотиків (аміноглікозіди, цефалоспоріни третього та четвертого поколінь).

2. Санація трахеобронхіального дерева, порожнин абсцесу та емпієми плеври. Для цього застосовується бронхоскопія, трансторакальне дренування порожнини абсцесу і емпієми плеври, тимчасова оклюзія бронхів.

3. Корекція ліпідного, вуглеводного, білкового обміну, водно-електролітного балансу.

4. Детоксикація. Поряд із загальновизнаними методами (гемодез, альбумін, плазма та ін.), застосовується екстракорпоральна детоксикація (гемодіаліз, гемосорбція, плазмоферез).

5. Імунотерапія. З метою створення пасивного імунітету застосовується внутрішньовенне введення антистафілококового гамма-глобуліну, бактеріофага, гіперімунної плазми спрямованої дії. У стадії ремісії призначається метилурацил, декарис та ін.

6. Квантова терапія. Застосовуються лазери малої потужності. За допомогою приставок виконується пункційна і чрездренажна лазеротерапія порожнин абсцесу та емпієми плеври. Використовується також квантова гемотерапія (реінфузія аутокрові після ультрафіолетового опромінення).

7. Радикальні операції на легенях у ранньому періоді застосовуються при ускладненнях - легеневій кровотечі, гангрені легенів. При хронічних абсцесах застосовують резекцію частки легені, при хронічній емпіємі - декортикацію легені, за показаннями - торакопластику.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 928 | Нарушение авторских прав