Лікування хронічного калькульозного холециститу тільки оперативне через можливість розвитку ускладнень: лапароскопіча або лапаротомічна холецистектомія.
1. При «відключеному жовчному міхурі» /у 90 % випадків причиною «відключеного жовчного міхура» є калькульозний холецистит/ - холецистектомія з ретельним інтраопераційним рентгенологічним дослідженням жовчних протоків.
2. При рубцевому звуженні дистального відділу холедоха - обхідний холедохо- дуоденоанастомоз.
3. При рубцевій стриктурі великого дуоденального соска з різко вираженим супрастенотичним розширенням жовчної протоки - подвійне дренування - ендоскопічна папілосфінктеротомія, трансдуоденальна папілосфінктеротомія зі сфінктеропластикою і холедоходуоденоанастомозом.
4. При ізольованому стенозі фатерова соска - ендоскопічна папілосфінктеротомія, трансдуоденальна папілосфінктеротомія зі сфінктеропластикою і дренуванням холедоха через куксу міхурової протоки.
5. При високій стриктурі печінкових жовчних протоків – транспечінкове дренування протоків з накладанням гепато- або гепатикохоледохоєюноанастомоза.
6. При холедохолітіазі - ендоскопічна папілосфінктеротомія або холедохолітотомія з дренуванням його Т-подібним дренажем за Кером або через куксу міхурової протоки за Холстедом-Піковським з глухим швом холедоха.
7. Летальність внаслідок операцій з приводу хронічного калькульозного холециститу й ускладнень складає 1,5-2 %.