 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Лікування. Застосовується два варіанти лікування:
Застосовується два варіанти лікування: 1) консервативна терапія; 2) активне лікування: а) тромболізис; б) тромбектомія (або також у сполученні з тромболізисом). Консервативна терапія включає призначення ліжкового режиму, піднесеного положення кінцівки, гепарину, низькомолекулярних гепаринів, фібринолітичних препаратів, спазмолітичних, протизапальних засобів венотонізуючих препаратів і спрямована переважно на попередження розвитку продовженого тромбозу і симптоматичне лікування. Метою активного лікування є попередження смертельної емболії і відновлення просвіту вен із збереженням функціональної здатності клапанів, попередження розвитку посттромбофлебітичного синдрому. Вибір відповідного принципу лікування все ще залишається суперечливим. При консервативному лікуванні гострих тромбозів вен таза і нижніх кінцівок смертельна емболія виникає, за даними літератури, у 10 разів частіше, ніж при хірургічному лікуванні. Посттромбофлебітичний синдром при консервативній тактиці розвивається у 80-90% хворих. Тромбектомія при венозних тромбозах останніми роками застосовується ще недостатньо часто. Тромболізис можна вважати альтернативою тромбектомії, однак широке його застосування обмежене рядом обставин: 1) дорожнеча і недолік препаратів; 2) ефективність тільки у ранній термін захворювання, приблизно до 5 діб з моменту розвитку тромбозу; 3) наявністю протипоказань (гіпертонії, порушення мозкового кровообігу, геморагічні діатези, вагітність до 4 місяців, ранній післяпологовий період, ранній післяопераційний період, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення, туберкульоз легень в активній фазі й т.ін.). Консервативна терапія служить доповненням до хірургічного лікування в якості перед- і післяопераційного лікування, а також застосовується у всіх випадках, коли протипоказані або не застосовуються з різних причин тромбектомія або тромболізис. Тромбектомія може бути виконана при гострому флеботромбозі у перші 7 днів після операції, пологів або травми (травматичний тромбоз). Тромбектомія показана: 1. При гострому венозному тромбозі здухвинно-стегнової локалізації у хворих із 2. При синій флегмазії, якщо відсутня гангрена кінцівки; 3. При емболії гілок легеневої артерії, якщо флебографічно доведена наявність Тромболітична терапія гострих венозних тромбозів включає застосування гепарину і тромболітиків (стрептокіназа, стрептодеказа, стрептаза, целіаза, урокіназа, кабікіназа, актиліз). Показанням до тромболітичної терапії є ілеофеморальні тромбози у перші 7-10 діб захворювання. Найбільш ефективне застосування кабікінази, актиліз. Кабікіназа вводиться в/в, пробна доза - 100000-250000 МО на 50,0 мол фізіологічного розчину, потім вводиться лікувальна доза - 750000 МО на 500,0 фізіологічного розчину. Швидкість введення - 100000 МО на годину. Венозна тромбектомія протипоказана хворим зі злоякісними пухлинами, тромбозі, що розвився після опромінення, при підвищеному операційному ризику внаслідок супутніх захворювань, при гангрені кінцівки у хворих із синьою флегмазією. Техніка венозної тромбектомії. Тромбектомію варто проводити під ендотрахеальним наркозом. Тромбектомія виконується за допомогою балонних катетерів. При здухвинно-стегновому тромбозі виділяється стегнова вена на ураженій кінцівці. Виконується поздовжній розріз стегнової вени проксимальніше впадання великої підшкірної вени. Катетер проводиться у нижню порожнисту вену, роздувається балон і зворотною тракцією катетера віддаляються тромби зі здухвинної вени. Про ефективність тромбектомії свідчить ретроградний кровоплин. Для профілактики емболії легеневої артерії під час тромбектомії створюється положення Тренделенбурга, підвищується внутрігрудний тиск, пережимається через черевну стінку нижня пола вена. Після тромбектомії у здухвинну вену вводиться розчин гепарину. Наступний етап операції- тромбектомія зі стегнових вен, а також з великої підшкірної вени. Видалити радикально тромби з магістральних вен стегна і гомілки за допомогою звичайного балонного катетера, як правило, немає можливості. У значної частини хворих вдається видалити периферичні тромби, якщо вони не спаяні зі стінкою вени, шляхом масажу м'язів гомілки і стегна. Запропоновано спеціальний катетер із двома балонами, що роздуваються, (О.О.Шалімов і співавт.,1984). Зазначений катетер уводиться через розріз задньої великогомілкової або підшкірної вени знизу нагору і виводиться через розріз у стегновій вені. Тракція катетера з роздутими балонами здійснюється по ходу клапанів, не ушкоджуючи їх. Застосування катетера з двома балонами дозволяє здійснити ефективне видалення тромбів і зберегти анатомічну і функціональну повноцінність клапанів. Про ефективність (радикальність) тромбектомії під час операції судять по ступеню відновленого кровотоку зі стегнової вени, слабкий кровоток служить показанням для виконання операційної флебографії. При видаленні периферичних тромбів неминуча крововтрата, тому необхідно приготувати консервовану кров до операції. У середньому переливається 800-1000 мол ер. маси. Після видалення тромботичних мас у дистальний і проксимальний відділи стегнової вени вводять 20-40 мол ізотонічного розчину натрію хлориду з гепарином. Шов вени виконується ниткою 6,0. У рані залишають відсмоктуючий дренаж. На операційному столі виконується еластичне бинтування кінцівки. Після операції призначають гепарин 20000-30000 од. на добу протягом 7-8 днів, подовжуючи час згортання крові вдвічі. Для поліпшення мікроциркуляції протягом 4-5 днів застосовують реополіглюкин по 400 мол внутрівенно крапельно, пентоксифіллин по 5мол в/в крапельно на фіз.розчині, з 5-го дня - антикоагулянти непрямої дії протягом 4-6 місяців. Необхідне активне ведення хворого: одразу ж після припинення дії наркозу хворий повинен починати рухові вправи ногами «ходьба у ліжку». Ходити дозволяється на 3-4 добу з еластичною компресією ноги. Після виписки зі стаціонару хворі підлягають диспансерному спостереженню протягом 1-2 років.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 662 | Нарушение авторских прав |