АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розлади емоцій

Емоції — це почуття людини, переживання нею свого відношення до об'єктивної дійсності і самого себе. Радість і сум, любов і ненависть, страх і гнів, задоволеність і смуток — усе це приклади різних емоцій. Сукупність емоцій утворює загальний чуттєвий фон, відносно стабільний емоційний стан, що називається настроєм. Настрій залежить від багатьох причин — самопочуття, успіхів або невдач і т.п. В одних людей стійкий настрій, в інших — мінливий; особливо виражена лабільність настрою при деяких формах психічних захворювань.

Оскільки подразники зовнішнього світу можуть бути різними по силі і направленості то і емоційні реакції на них відрізняються.

Афект – короткочасна, але стрімка і бурхлива емоційна реакція, спалах. Приклади афекту — гнів, жах, лють, страх. Афекти спостерігаються також у здорових людей під впливом психічних, стресових факторів.

Під патологічним афектом розуміють такий «вибух емоцій», що протікає при порушеній свідомості і часто приводить до агресивно-руйнівних дій. У цих випадках розрядка в дії не підлягає свідомому контролю. Зазвичай, вчинки, вчинені в стані патологічного афекту, забуваються.

Для всіх психічних захворювань характерна невідповідність емоційної реакції хворого тим зовнішнім причинам, що неї викликали, обумовили, а також невмотивованість або недостатня умотивованість цієї реакції.

Ейфорія (гіпертимія) - це болісно підвищений настрій, що виникає без усякої причини і характеризується станом блаженства. Усе навколо сприймається хворим як прекрасне, чудесне, чудове. Як правило, ейфорійні хворі схильні до переоцінки свого фізичного здоров'я і сил, своїх можливостей.

Депресія (гіпотимія), навпаки, характеризується зниженим настроєм. Він супроводжується почуттям туги, тривогою, страхом. Навколишній світ хворий бачить у темному світлі. Виражена депресія протікає з глибоким пригніченням і думками про самогубство.

Ці два контрастних і протилежних симптоми (ейфорія і депресія) визначають собою клінічну картину синдромів порушення емоцій — маніакального й депресивного.

Маніакальний синдром містить у собі три основних симптоми (маніакальна тріада) підвищений настрій, прискорення мислення, руховерозгальмування. Маніакальні хворі відрізняються переоцінкою своїх можливостей і здібностей, підвищеними потягами. Нерідко вони пред'являють до оточуючих непомірні вимоги, що приводить до виникнення конфліктів. Прагнення до діяльності в таких хворих непомірне, а сама діяльність часто відрізняється метушливістю. Маніакальні хворі сплять мало, але не відчувають дефіциту сну. Якщо ці симптоми, виражені в більш легкій формі, говорять про гіпоманіакальний синдром.

Депресивний синдром характеризується депресивною тріадою симптомів — зниженим настроєм, уповільненим мисленням, руховою загальмованістю. Хворі пригнічені, переживають почуття туги, песимізму. Відзначається збідніння думок, неможливість довести міркування до кінця. Нерідко вони висловлюють ідеї марення самозвинувачення, гріховності, самознищення. Такі хворі думкою знову переживають усе своє життя і знаходять у ній різного роду непорядні, аморальні вчинки. В усіх лихах і нещастях, що відбуваються з навколишніми, вони звинувачують себе, підкреслюють свою незначущість. Лице депресивного хворого скорботний, сумне, голос тихий, рухи уповільнені. При глибоких депресіях може спостерігатися рухове заціпеніння (ступор). Однак іноді депресія протікає з руховим розторможенням. Такі хворі надзвичайно небезпечні, тому що вони часто реалізують суіцидальні спроби. Легку форму депресивних проявів називають субдепресивнм синдромом.

Маніакальний і депресивний синдроми в першу чергу характерні для маніакально-депресивного психозу, однак вони можуть спостерігатися і при шизофренії, екзогенно-органічних захворюваннях головного мозку. Субдепресії спостерігаються при невротичних станах; депресивний синдром визначає клінічну картину інволюційної меланхолії. У цих випадках вони набувають особливостей, обумовлених основними симптомами захворювання.

Дисфорія — це тужливо-злісний настрій який виникає, як правило, без зовнішньої причини. Характерні почуття невдоволення собою і навколишніми, дратівливість, похмурість. У стані дисфорії хворі часто поводяться агресивно, нерідко мстять за дуже давні, всіма забуті і явно перебільшені образи. Дисфорії найчастіше спостерігаються при епілепсії.

Апатія —стан який характеризується байдужістю до себе і оточуючих, відсутністю бажань, бездіяльністю. Це одна з основних ознак шизофренії. Нерідко по ступеню виразності апатії можна судити про тривалість шизофренічного процесу. Наростання емоційного отупіння, апатії при шизофренії відбувається поступово. Втрачаються емоційні зв'язки з родиною, товаришами, роботою, суспільством. Наростає хвороблива байдужість до навколишнього і власної долі. З'являється типова емоційна нерухомість. Чого б не стосувалася бесіда — настрій хворого шизофренією при цьому не змінюється. При значній виразності апатії говорять про емоційну тупість. Однак іноді у хворих шизофренією на фоні емоційного отупіння спостерігаються прояви парадоксальної емоційності: при важливих подіях афективна реакція відсутня, а з незначної підстави хворий реагує сильним афектом.

Легкодухість — симптом вираженої емоційної лабільності, нетримання емоцій. Легкодухість спостерігається при судинних поразках головного мозку й станах крайнього нервового виснаження (астенії).

Страх — частий симптом психічних захворювань. Він звичайно супроводжується блідістю, тремтінням тіла, холодним, липким потом, прискореним диханням, позивами до сечовипускання й дефекації. Іноді в стані страху хворий втрачає рухливість, впадає в ступор, в інших випадках страх супроводжується метушливим-руховим занепокоєнням. При цьому лице хворого виражає жах. У такому стані хворі нерідко становлять небезпеку для себе і для навколишніх, їхні вчинки не завжди можливо передбачити. Будь-які, навіть слабкі подразники ззовні, наприклад, тихий шерех, значно підсилюють почуття страху. Страх спостерігається при гостро протікають психозах, обумовлених гострими інфекційними й інтоксикаційними поразками головного мозку, на початку шизофренії або при різкому її загостренні, у гострій стадії інволюційних психозів.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 1649 | Нарушение авторских прав