АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розлади свідомості

Свідомість — це вища форма відображення об'єктивної дійсності, що забезпечує зв'язок знань для планомірної природно спрямованої психічної діяльності. Нормальна пізнавальна діяльність, функціонування афективно-вольової сфери, адекватне емоційне реагування можливі лише за умови непорушеної свідомості. У теж час поняття «свідомість» і «психіка» не є тотожніми. Психіка ширше свідомості, вона містить у собі і неусвідомлювані форми психічної діяльності.

Свідомість забезпечує зв'язок минулого із сьогоденням, наступність, безперервність психічної діяльності й адекватне відображення мозком реальної дійсності.

У психіатричній практиці виділяють синдроми порушеної свідомості, що мають важливе діагностичне значення. Кожний з них відрізняється своєю типовою клінічною картиною, але в той же час характеризується ознаками, загальними для більшості форм порушеної свідомості. До них відносяться наступні: 1) невиразне сприйняття навколишнього світу, утруднення фіксації вражень; 2) порушення орієнтування в часі і навколишнім оточенні, а нерідко й у власній особистості; відсутність, незв'язність, або ослаблення мислення; гострота виникнення і відносна короткочасність цих станів.

Синдроми при яких відсутня патологічна продукція (марення, галюцинації) і афективні розлади (тривога, страх) називають непродуктивними розладами свідомості це оглушення, сопор і кома

Оглушення характеризується вираженим уповільненням і убогістю психічних реакцій — зовнішні подразники ледь доходять до свідомості хворого, тому мовний контакт із ним значно ускладнений. Типові ознаки — млявість, загальмованість, сонливість, недостатнє орієнтування, виражене зниження психічної активності. Мову хворі сприймають погано, на питання, що приходиться задавати голосно, відповідають не завжди, часто з великою затримкою і після багаторазового їхнього повторення. Відповіді хворих односкладові, вимовляються дуже тихо, після тривалої паузи. Оглушення спостерігається при інтоксикаціях, пухлинах головного мозку, черепно-мозкових травмах, іноді — після епілептичного припадку.

В міру наростання оглушення може розвитися сопорозний стан — сопор, при якому загальмованість ще більш виражена. З усіх зовнішніх подразників сприймається тільки біль — на укол шпильки хворі реагують здригуванням. Вступити з хворим у мовний контакт не вдається.

При коматозному стані — комі — свідомість цілком втрачається. Активні рухи відсутні, рефлекси і реакції на біль, світлові і звукові подразники відсутні. Зіниці широкі. Нерідко проявляються патологічні рефлекси.

Іншу групу синдромів порушеної свідомості складають продуктивні порушення свідомості.

Онейроідний стан (онейроід, сноподібний стан) нагадує сон наяву При ньому спостерігається сполучення фантастичних галюцинаторних переживань з перекрученим сприйняттям дійсності. Хворі байдуже відносяться до навколишньої дійсності або, рідше, збуджені. По закінченні онейроідного стану амнезія але можуть бути і фрагментарні спогади.

Іноді при онейроідному стані періодично виникають явища подвійного орієнтування. Хворий вважає, що одночасно знаходиться в різних місцях, не бачачи в цьому протиріччя. Подвійним може бути і орієнтування в часі. Для онейроідного стану характерна невідповідність між яскравими, образно-фантастичними і емоційно-насиченими переживаннями і зовнішнім виглядом хворого, що найчастіше байдуже лежить у ліжку, впадає в стан заціпеніння, субступора.

Онейроідний стан спостерігається при деяких формах шизофренії і при гострих екзогенно-органічних психозах.

Деліриозний стан характеризується розладами орієнтування в навколишньому оточенні і календарному часі при збереженні правильного орієнтування у власній особистості. Хворі переживають наплив галюцинаторних переживань, переважно зорових і ілюзій. Вони повні страху, тривоги, рухового занепокоєння. Звичайно, при цьому стані спостерігається безсоння. По закінченні делірію амнезія, як правило, відсутня, іноді можлива часткова амнезія. Зорові галюцинації при деліриозному стані відрізняються строкатістю, множинністю. Вони рухливі, спрямовані на хворого. У випадках алкогольних психозів вони носять зоологічний, застрашливий, дражливий або гумористичний характер, дуже яскраві, сценічні. Хворі активно беруть участь у пережитих сценах, їхнє поведінка відбиває хворобливі переживання. Нерідко, особливо при застрашливому характері галюцинацій, вони шукають порятунку, допомоги в оточуючих.

Тривалість делірію — від кількох годин до кількох днів. Інтенсивність психопатологічної симптоматики підсилюється вночі і слабшає ранком. Наявність у хворого під час деліриозного стану уривчастих маревних ідей у ряді випадків стають причиною розвитку досить стійкого резидуального марення.

Делірій спостерігається при інфекційних і інтоксикаційних психозах, черепно-мозкових травмах. Деліріозний стан при різних захворюваннях має свої відмінні риси, наприклад, алкогольний делірій відрізняється від атропінового і т.п.

Аментивний стан відзначається розладами усіх видів орієнтування. Основним симптомом аментивного стану є сплутаність; мислення й мова нескладні. Хворі не знають, де вони знаходяться, нездатні зв'язувати свої сприйняття в одне ціле, рухи у них безладні. Хворі неспокійно поводяться в постелі, або встають з неї і кудись прямують. Тому що хворі самостійно не їдять, їх приходиться годувати з рук. При цьому вони нерідко випльовують їжу, неохайні в постелі.

Хворі в аментивному стані справляють враження переживаючих страх. Відзначаються різкі порушення активної уваги, мовний контакт із хворими неможливий. Галюцинаторні переживання нечисленні, переважно - це обмани слуху. Характерний зовнішній вигляд хворих в аментивному стані — блискучі очі, пропасний рум'янець на запалих щоках, потріскані губи, сухий, обкладений язик. Пульс прискорений, дихання прискорене, температура тіла нерідко підвищена. Після виходу з аментивного стану спостерігається повна амнезія.

Аментивний стан триває від декількох діб до декількох тижнів. При інфекціях і інтоксикаціях нервової системи, що протікають із різко вираженим виснаженням, можливі переходи з аменції в делірій і навпаки. Після виходу з аментивного стану у хворих ще тривалий час відзначається підвищена слабість психічних процесів, вони надзвичайно чуттєві до різного роду несприятливих зовнішнім факторів.

Сутінковий стан найчастіше спостерігається при епілепсії, однак можливо його істеричне або травматичне походження.

Сутінковий стан виникає гостро і характеризується вираженим у більшому або меншому ступені звуженням свідомості, внаслідок чого мислення і дії хворих обмежені. У вузькому колі представлень зберігаються властиві йому зв'язки, можливі елементарні дії, але увесь інший світ як би блокується, особистість хворого втрачає з ним зв'язок, тому порушуються орієнтування, страждає цілісність сприйнять, стають неможливими цілеспрямована діяльність і адекватне мислення. Навколишнє оточення сприймається неясно, фрагментами, вчинки хворого відбивають галюцинаторні і маревні переживання. Для поводження хворого характерні численні автоматизми. Реакції перекручені.

У тих випадках, коли сутінковий розлад свідомості протікає зі злобно-тужливим афектом, як це буває при епілепсії, часто спостерігаються агресивні й руйнівні дії. Цьому сприяє наявність застрашливих галюцинацій і маревних ідей переслідування.

Сутінковий стан може продовжуватися від декількох хвилин до декількох днів і навіть тижнів. Після виходу з нього спостерігається повна амнезія. Виключення складають істеричні сутінкові стани, при яких звичайне звуження свідомості не досягає великого ступеня виразності, а по виходу з них повної амнезії не спостерігається. Істеричний сутінковий стан, як правило, виникає в результаті психогенної ситуації.

Різновидом сутінкового стану є амбулаторний автоматизм, при якому хворі безцільно блукають. У силу збереження автоматизованих навичок і дій вони можуть робити складні, зовні як би цілеспрямовані й удавані упорядкованими дії,а коли приходять в себе, не можуть зрозуміти, що з ними відбувалося, як вони виявилися далеко від будинку і осторонь від свого повсякденного маршруту. До сутінкових розладів свідомості відносяться фуги — короткочасні стани амбулаторного автоматизму, що характеризуються різким руховим порушенням, часто хаотичним і безглуздим. Хворий раптово кидається кудись бігти або робить стереотипні рухи, наприклад, обертається на одному місці.

Лунатизм (сомнамбулізм) також є різновидом сутінкового розладу свідомості, коли хворі як би в сонному стані роблять ряд безцільних дій автоматичного характеру, концентруючи свою увагу на обмеженому колі предметів, цілком знаходячись у владі виниклого уявлення.

Вихід із сутінкового стану відбувається здебільшого гостро, критично. У тих же випадках, коли вихід зі стану порушеної свідомості відбувається поступово, можливе збереження часткових спогадів про пережитий у період сутінкового стану, що відіграє важливу роль у розвитку залишкового, резидуального, марення, що часто спостерігається у хворих епілепсією.

Питання для самоконтролю:

1. Визначення психічної хвороби.

2. Причини виникнення психічних хвороб та особливості їх перебігу.

3. Поняття про симптоми та синдроми психічних хвороб.

4. Визначення сприйняття.

5. Визначення та відмінні ознаки ілюзій і галюцинацій.

6. Визначення мислення, види та ознаки його розладів.

7. Визначення емоцій, види та ознаки їх розладів,

8. Визначення розладів вольової діяльності,ознаки.

9. Розлади поведінки види, ознаки.

10. Розлади свідомості,види, ознаки.

11. Розлади пам’яті,види ознаки.

12. Основні синдроми психічних розладів.

Рекомендована література:

1. Спіріна І.Д. Судова-психіатрична експертиза: Навч. посібник / Дніпропетр. юрид. ін-т. ─ Дніпропетровськ, 2000. ─ 145 с.

2. Судебная психиатрия: Учебник для вузов,.Под ред Г.В. Морозова.- 2-е изд. Перераб и доп. М.: Медицина,1988. - 400с.

3. Марчук А. М. Судова психіатрія: Навч. посібник. – К., 2004.

4. Жабокрицький С.В. Судова психіатрія: Навч. посібник. – К., 2004.

5. Звонок А. С. Судебная медицина и психиатрия: Учеб. пособие. – Луганск, 2007.

6. Є. М. Білецький, Г.А.Білецька: Судова медицина та судова психіатрія: Навч. посібник. – Х. Одіссей, 2008.- 200 с.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 2159 | Нарушение авторских прав