 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
НЕЙРОЛЕПТИКИ
Нейролептики - численна група психотропних препаратів, які пригнічують ЦНС і здатні усувати психомоторне збудження різного генезу, ослаблювати розлади сприйняття і мислення, зменшувати продуктивну симптоматику психозів (марення, галюцинації, манії). Нині ці препарати є основними в лікуванні психічних захворювань і розладів психіки.
Класифікація препаратів 1 Похідні фенотіазину: аміназин, фторфеназин, трифтазин, тизерцин, френолон, мажептил. 2 Похідні бутирофенону: галоперидол, дроперидол, триседил. 3 Похідні дифтордифенілбутану: пімозид, флуспірилен, пенфлуридол. 4 Похідні тіоксантену: хлорпротиксен, тіотиксен. 5 Алкалоїди раувольфії: резерпін. 6 Похідні індолу: моліндол. 7 Похідні дибензодіазепіну: клозапін. 8 Похідні бензаміду: сульпірид.
Найбільш широко застосовуються в психіатричній практиці похідні фенотіазину, бутирофенону та дифтордифенілбутану. Препарати інших груп мають другорядне значення. У механізмі дії нейролептиків різної хімічної будови важливе місце відводять їх здатності блокувати D2-дофамінергічні, Є докази того, що характерні для шизофренії психічні розлади перш за все пов`язані з гіперфункцією дофамінергічних систем. Застосування нейролептиків супроводжується зниженням надмірної активності катехоламінової медіації, нормалізує патологічні зміни в балансі модулювальних систем мозку. На синаптичному рівні в механізмі дії нейролептиків можна виділити такі моменти: - конкурентна блокада рецепторів постсинаптичної мембрани; - пригнічення процесу звільнення нейромедіаторів у синаптичну щілину та їх зворотного захвату пресинаптичними закінченнями (це супроводжується посиленим ферментативним руйнуванням медіатору як у нервовому закінченні, так і в позаклітинному просторі); - блокування гальмівних пресинаптичних рецепторів, які регулюють інтенсивність синаптичної передачі за механізмом позитивного зворотного зв`язку.
Фармакологічні ефекти нейролептиків перелічені та описані 1 Нейролептичний (психоседативний) ефект зумовлений центральним a-адрено-, М-холіно-, гістамінолітичним впливом препаратів, який реалізується переважно у висхідній частині ретикулярної формації. Проявляється він в`ялістю, апатією, психічною загальмованістю, зниженням мотивації та ініціативи, втратою інтересу до навколишнього середовища, вираженою руховою загальмованістю, усуненням психічного збудження, колаптоїдними реакціями. 2 Антипсихотичний ефект зумовлений дофамінолітичним і меншою мірою серотонінолітичним впливом препаратів. Проявляється він усуненням стійких патологічних змін особистості, асоціальних рис поведінки, марення, галюцинацій і маній; посиленням мотивації та ініціативи; підвищенням інтересу до навколишнього середовища. Крім того, з блоком дофамінових рецепторів пов`язані екстрапірамідні розлади типу паркінсонізму. Питома вага нейролептичного та антипсихотичного ефектів при дії різних препаратів різна. Тому з практичної точки зору всі нейролептики поділяють на дві групи: а) нейролептики з вираженим седативним ефектом, який домінує над антипсихотичним (аміназин, тизерцин, дроперидол та ін.), застосовують для купірування психозів із загальним збудженням, неспокоєм, агресією; б) нейролептики з вираженим антипсихотичним ефектом (мажептил, триседил, флуспірилен, галоперидол та ін.) використовують для лікування хворих зі стійкою психотичною симптоматикою (галюцинаціями, маренням, маніями). 3 Протиблювотний ефект нейролептиків зумовлений блокадою дофамінових рецепторів тригерної зони, яка знаходиться на дні 4-го шлуночка мозку. Препарати ефективні у всіх випадках нудоти та блювання, розвиток яких реалізується через тригер-зону (блювання “центрального” походження): при інтоксикаціях, опроміненні, токсикозі вагітних і т.п. 4 Зниження м`язового тонусу і рухової активності (міорелаксуюча дія). Нейролептики забезпечують розслаблення скелетних м`язів за рахунок блокади a-адренорецепторів низхідного відділу ретикулярної формації. 5 Потенціювання наркозу та аналгезії. Ця властивість зумовлена блокадою a-адрено-, М-холіно- і гістамінових рецепторів ретикулярної формації стовбура мозку та зниженням потоку активуючих впливів на кору. Найбільший потенціювальний ефект характерний для дроперидолу, який широко застосовують для профілактики травматичного, опікового, кардіогенного шоків та для нейролептаналгезії. 6 Гіпотермічна дія (зниження температури тіла). Найчастіше з цією метою застосовують аміназин. Температура тіла знижується за рахунок збільшення тепловіддачі та зниження теплопродукції. Збільшення тепловіддачі зумовлене, з одного боку, розширенням судин, що виникає у відповідь на блок периферичних a-адренорецепторів, а з іншого - пригніченням центру теплорегуляції в гіпоталамусі. Зниження теплопродукції зумовлене пригніченням окислювальних процесів у тканинах. Цей ефект нейролептиків принципово відрізняється від жарознижувальної дії ненаркотичних аналгетиків, яка виражена тільки при підвищеній температурі тіла. Аміназин є одним із компонентів літичних сумішей, які використовують у хірургії для штучного охолодження. 7 Зниження артеріального тиску при застосуванні нейролептиків є наслідком їх периферичної a-адреноблокувальної дії і пригнічення активності судинорухового центру і спазмолітичною дією препарату. 8 Пригнічення негативних емоцій (неспокій, страх, загальне збудження). 9 Протиалергічна дія зумовлена блокадою Н1-гістамінових рецепторів. Найбільше виражений цей ефект у дипразину (піпольфену). 10 М-холіноблокувальний ефект проявляється зниженням секреції слинних, бронхіальних і травних залоз.
Метаболізм, розподілення і виведення нейролептиків можна розглянути на прикладі аміназину. Препарат вводять всередину або парентерально. Тривалість його терапевтичної дії становить 6 годин. Із шлунково-кишкового тракту всмоктується близько 30% препарату. Метаболізм аміназину відбувається у печінці. Виводиться препарат через нирки і кишечник протягом багатьох днів. Галоперидол проявляє більш швидкий ефект. Максимальна його концентрація накопичується в крові через 2-6 годин після приймання всередину і зберігається на високому рівні до трьох діб. Клозапін має ще більш швидкий, але короткочасний ефект. Максимальна концентрація клозапіну в крові спостерігається через
Нейролептики застосовують у медичній практиці за такими показаннями. 1 Шизофренія, маніакально-депресивні психози в маніакальній фазі, порушення психіки при органічних ураженнях мозку, епілепсії та ін. 2 Загострення ендогенних психозів з галюцинаціями, маренням, маніями, агресивністю. 3 Гострі психічні розлади з психомоторним збудженням, реак-тивні стани при травмах, інфекціях і т.п. 4 Делирій і абстинентний синдром. 5 Вегетоневрози при ішемічній хворобі серця, виразковій хворобі шлунка, в клімактеричному періоді, при гіпертонічному кризі з явищами енцефалопатії. 6 Нудота і блювання різної природи, стійка гикавка. 7 Травматичний та опіковий шоки (препарати вводять внутріш-ньовенно крапельно для покращання кровопостачання внутрішніх органів). 8 Нейролептаналгезія (різновид загальної анестезії під час опера-цій, при тяжких опіках, травмах і т.п.).
Застосування нейролептиків може супроводжуватися розвитком багатьох побічних ефектів. 1 У перші 10-12 годин після прийняття нейролептиків можуть відзначатися тахікардія, зниження артеріального тиску (до ортостатичного колапсу), мимовільні скорочення м`язів обличчя і верхніх кінцівок. 2 Через 2-3 тижні регулярного приймання препаратів можуть з`явитися скороминучі больові відчуття, парестезії, диспепсія, тимчасове підвищення або зниження температури тіла, порушення акомодації, слинотеча, сухість у роті. 3 Екстрапірамідні розлади (паркінсонізм, дискінезії різної локалізації і вираженості, м`язові дистонії). У жінок ці ускладнення трапляються в 2-3 рази частіше, ніж у чоловіків. Патогенез екстрапірамідних розладів зумовлений блокадою гальмівних дофамінергічних впливів клітин чорної субстанції на нейрони блідої кулі і хвостатого ядра. В результаті цього посилюється потік полегшуючих впливів на мотонейрони спинного мозку. З`являються ригідність м`язів, тремор та інші екстрапірамідні розлади. Дана патологія буває у 25-38% хворих, що приймають нейролептики. Вона менш виражена при прийманні препаратів, які вибірково блокують дофамінові рецептори в межах лімбічної системи, кори мозку, а також проявляють супутні М-холі-ноблокувальні властивості. Так, навіть при довготривалому прийманні клозепіну екстрапірамідні розлади відсутні. 4 Гепатотоксичність більш характерна для нейролептиків групи фенотіазину. У хворих у результаті холестазу та осередкових уражень паренхіми печінки розвивається жовтяниця. 5 Алергічні реакції у вигляді шкірних симптомів (свербіж, висипання, екзема на руках і обличчі), набряк Квінке. 6 Порушення з боку крові: лейкопенія, агранулоцитоз, підвищення показника ШОЕ. Іноді спостерігаються еритропенія, диспротеїнемія. 7 Офтальмологічні порушення у вигляді помутніння рогівки і кришталика зумовлені порушенням пігментного обміну в результаті активації нейролептиками секреції меланостимулювального гормону. 8 Ендокринні порушення у вигляді підвищення секреції мелано-стимулювального гормону і пролактину та одночасного зниження продукції соматотропного, адренокортикотропного, тиреотропного, гонадотропних гормонів, окситоцину і вазопресину. Це є причиною галактореї та аменореї у жінок, гінекомастії та імпотенції у чоловіків та інших гормональних розладів. 9 У 30% випадків при раптовому перериванні лікування фенотіазиновими препаратами розвивається синдром відміни, який проявляється нудотою, блюванням, погіршенням психічного стану. 10 Іноді розвивається злоякісний нейролептичний синдром, який зумовлений ідіосинкразією до препаратів. У пацієнтів спостерігаються ригідність м`язів, різко підвищена температура тіла, порушення свідомості й серцево-судинної системи. 10-20% пацієнтів зі злоякісним нейролептичним синдромом помирає. Для лікування нейролептичного синдрому застосовують діазепам, бромокриптин і дантролен. Лікарської залежності до нейролептиків не розвивається.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 844 | Нарушение авторских прав |