Зниження апетиту як важливий симптом зустрічається при. Основними скаргами при захворюваннях органів травлення є
Основними скаргами при захворюваннях органів травлення є
· біль в животі,
· диспепсичні розлади (нудота, блювання, відригання, печія
· зниження апетиту,
· закріп (запор),
· пронос.
Про апетит у дитини грудного віку роблять висновок на основі того, як вона бере грудь і ссе, а в більш старшому віці — при опитуванні.
Зниження апетиту як важливий симптом зустрічається при
· гастриті,
· виразковій хворобі,
· хронічних захворюваннях печінки,
· панкреатиті.
· (анорексія) може бути наслідком не тільки патологічного стану, але і неправильного виховання, нераціонально складеного режиму харчування.
· Нерідко виявляється вибіркова відраза дитини до окремих продуктів у зв’язку з невиносністю тих чи інших харчових інгредієнтів (білків, жирів, вуглеводів).
· при дисахаридазній недостатності (невиносність лактози, сахарози, фруктози) Дитина відмовляється від молочних продуктів, фруктів, солодощів.
· У хворих з ураженням печінки і жовчних шляхів може спостерігатися відраза до жирної їжі.
· При виразковій хворобі у дітей апетит знижується від страху, що після їжі появиться біль.
Посилення апетиту (поліфагія) спостерігається у хворих з
· формами мальабсорбції,
· хронічниому панкреатиті (внаслідок порушення резорбції їжі в тонкій кишці),
· цукровому діабеті
· у хворих, що одужують.
Відригування — вихід газу з шлунка в порожнину рота (це називається пустим відригуванням) або разом з їжею (відригування їжею) внаслідок слабкості кардії.
У грудних дітей часте відригування спостерігається при Проковтуванні повітря (аерофагія).
У дітей старшого віку подібне явище супроводжується
· езофагітом,
· квапливою їжею,
· відмічається у вегетативно лабільних осіб.
· відригування зумовлюється надмірним газоутворенням в шлунку внаслідок процесів бродіння їжі при її затримці.
· Тухле відригування виникає в результаті процесів гниття і є характерне для стенозу воротаря (пілоруса), гастриту.
· Відригування різко кислим спостерігається при підвищеній кислотності (виразкова хвороба, гастродуоденіт),
· з домішкою гіркоти — свідчить про закидання жовчі із дванадцятипалої кишки в шлунок (дуоденогастральний рефлюкс).
Печія(зага) за грудиною і надчеревній ділянці.
В генезі заги має значення підвищена чутливість зміненої слизової оболонки стравоходу до різних подразників, особливо до пептичної дії шлункового соку при підвищеному вмісті в ньому вільної соляної кислоти і до механічного розтягування стравоходу хвилею шлунково-стравохідного рефлюксу. Зага часто зустрічається при
· езофагіті,
· пептичній виразці стравоходу,
· гастриті, гастродуоденіті,
· виразковій хворобі,
· грижі стравохідного отвору діафрагми.
Нудота — неприємне відчуття в надчеревній ділянці, яке нерідко супроводжується слабкістю, блідістю шкіри, слинотечею, запамороченням і навіть напівнепритомним станом. Нудота звичайно передує блюванню, але нерідко може бути самостійним симптомом. Вона зустрічається при
· захворюваннях як органів травного каналу (гастродуоденіт, ураження жовчних шляхів),
· інших органів і нерідко носить умовнорефлекторний характер.
Блювання — частий симптом у дітей, і, чим молодша дитина, тим легше воно виникає. Це обумовлено слабким розвитком м’язів кардіального відділу шлунка і відносно сильними м’язами його пілоричного відділу, більш вертикальним положенням шлунка, більшою збудливістю блювотного центру й нервового апарату. В зв’язку з цим особливо часто в грудному віці буває відригування, яке є різновидністю блювання і виникає легко, без попередньої нудоти, безболісно, без зусилля, тобто без будь-якого натужування м’язів черевного пресу і без зміни загального стану (їжа просто виливається з ротової порожнини).
У дітей грудного віку буває так зване звичне блювання, появі якого сприяє схильність дитини (невропатична конституція) і деякі екзогенні фактори (неправильна техніка годування та ін.).
При захворюваннях травного каналу блюванню звичайно передують нудота, відчуття «переповнення» і воно, як правило, полегшує стан хворого. Блювання в даному випадку обумовлене подразненням інтерорецепторів внутрішніх органів (печінка, підшлункова залоза, кишки, шлунок).
· При гострому гастриті блювання часте, виникає після їжі;
· при хронічному гастриті — частіше натще, блювотні маси містять багато слизу і мають кислий запах;
· при виразковій хворобі — на фоні сильного болю в животі і, як правило, полегшує його;
· при захворюваннях підшлункової залози і жовчних шляхів блювання приносить полегшення.
Часте блювання невеликою кількістю їжі або шлункового соку буває у дітей грудного віку при пілороспазмі. При цьому воно має нервовий характер виникає на фоні різко підвищеної збудливості слизової оболонки шлунка.
Але у дітей грудного віку його потрібно відрізняти від блювання, що виникає при пілоростенозі, в основі якого лежить природжена гіпертрофія мускулатури воротаря. Для пілоростенозу характерне
· справжнє стенотичне блювання, яке настає відразу після годування (або через півгодини-годину),
· блювотні маси виливаються з ротової порожнини «фонтаном» на далеку відстань,
· мають гнилісний запах і містять залишки їжі.
Необхідно відзначити, що блювання спостерігається і при патології центральної нервової системи, інфекціях, інтоксикаціях внаслідок безпосереднього подразнення блювотного центру («мозкове блювання»), В цих випадках блювання виникає раптово, йому не передує прийом їжі і немає відчуття нудоти. Причому після такого «мозкового блювання» хворий майже не відчуває ніякого полегшення.
Біль в ділянці живота є кардинальним симптомом багатьох захворювань органів травлення. Механізм болю складний, неоднорідний і до теперішнього часу повністю не встановлений. У дітей молодшого віку еквівалентом болю є тривога, крик, відмова від ссання груді матері.
Больовий синдром слід вивчати у хворого за певною схемою.
· Спочатку потрібно уточнити локалізацію болю і його ірадіацію, оскільки це дозволить думати про втягнення в патологічний процес тих чи інших органів травлення.
· біль в надчеревній ділянці спостерігається при захворюваннях кардіального відділу стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози.
· Біль в правому підребер’ї з’являється здебільшого при захворюваннях печінки, жовчного міхура, жовчних шляхів, голівки підшлункової залози, дванадцятипалої кишки.
· Біль в середньому відділі живота найбільш типовий при захворюваннях шлунка.
· Біль в лівому підребер’ї характерний для ураження шлунка, підшлункової залози, лівої частки печінки.
· Оперізуючий біль характерний для ураження підшлункової залози;
· біль в безпосередньо пупковій ділянці виникає при захворюваннях дванадцятипалої, тонкої кишки і ураженні мезентеріальних лімфатичних вузлів.
· Біль в правій клубовій ямці (здухвинній ділянці) може вказувати на апендицит, ураження кінцевого відрізка висхідної кишки, ілеоцекального кута.
· В лівій клубовій ямці (здухвинній ділянці) біль частіше зумовлений патологічним процесом в сигмовидній кишці.
· Розлитий біль в животі може свідчити про перитоніт та непрохідність кишок.
Діагностичну значимість має уточнення іррадіації болю.
· При захворюваннях печінки та жовчних шляхів біль іррадіює в праве плече і лопатку (за Рахунок подразнення грудочеревного нерва — n.phrenicus),
· при дуоденіті і панкреатиті — в обидва підребер’я,
· при панкреатиті біль віддає в спину і поперек (подразнення сонячного сплетіння — plexus coeliacus).
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 485 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|