Важливо вияснити зв’язок болю з часом прийому їжі, її характером, а також періодичність болю
· Ранній біль, який виникає під час їжі, типовий для захворювання стравоходу,
· відразу після прийому їжі — для виразки кардіального відділу шлунка, гастриту.
· Пізній біль проявляється через 1-2 години після їжі і притаманний гастродуоденіту, виразковій хворобі дванадцятипалої кишки.
· виразковій хворобі дванадцятипалої кишки.
· При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки. характерний голодний біль, особливо в нічний час.
· Біль, пов’язаний з актом дефекації, буває при хронічному коліті, сигмоїдиті.
За інтенсивністю біль може бути різко виражений,
· так званий кинджальний, пронизуючий, який спостерігається при проривній і пенетруючій виразці, непрохідності кишок та перитоніті.
· Тягнучий, тупий біль відмічається при захворюваннях тонкої кишки,
· більш інтенсивний — при ураженні товстої кишки.
· Тупий, стискаючий біль характерний для багатьох захворювань з хронічним перебігом.
Закріп (запор) досить часто супроводжує перебіг захворювань травного каналу у дитячому віці.
Особливо часто він спостерігається при
· гастритах з підвищеною кислотністю шлункового вмісту,
· спастичному коліті,
· при хворобі Гіршпрунга
· у новонароджених причиною відсутності випорожнення може бути зарощення заднього проходу (atresia апі),
· а у дітей старшого віку тривалий закріп характерний для пілоростенозу, рахіту, гіпотиреозу.
· причиною запору у деяких дітей може бути відносно більша довжина товстої кишки, яка виходить за межі звичайної, фізіологічної і утворює додатково кілька петель.
· Запор, викликаний такою анатомічною особливістю кишки, звичайно проходить у 6-7 років, коли, завдяки збільшеним розмірам тазу і більшій його місткості, напрям кишки стає більш прямим.
Пронос т акож нерідко спостерігається при захворюваннях травного каналу і в основі його лежать прискорений пасаж вмісту кишок та сповільнене всмоктування рідини.
Пронос супроводить такі інфекційні хвороби, як
· дизентерія, сальмонельоз, ешерихіоз, тифопаратифозні захворювання, а також дисбактеріоз кишок,
· неспецифічний виразковий коліт.
· Пронос зустрічається і при захворюваннях шлунка, підшлункової залози, печінки і жовчних шляхів.
· Відомі алергичний і неврогенний проноси.
ОГЛЯД дитини з підозрою на захворювання органів травлення проводять за загальноприйнятою схемою, починаючи з
1. огляду обличчя, передусім визначаючи
· колір шкіри, слизових оболонок і склер,
· наявність іктеричності (жовтого кольору), характерної для вірусного гепатиту.
· Огляд язика і ротової порожнини часто неприємний для дитини, тому у дітей, особливо раннього віку, цю процедуру слід проводити наприкінці обстеження.
2. Огляд живота обов’язково виконують в двох положеннях хворої дитини — вертикальному і горизонтальному, спочатку у вертикальному, а потім в горизонтальному. Обмежуватись оглядом живота тільки в горизонтальному положенні не можна і не потрібно, оскільки у вертикальному положенні значно частіше виявляються грижа, наявність рідини в черевній порожнині, опускання нирок (нефроптоз) та ін.
Крім того, асиметрія живота досить різкіша У вертикальному положенні, ніж у горизонтальному.
ПАЛЬПАЦІЯ є основний метод об’єктивного дослідження органів травлення у дітей. Академік М.Д.Стражеско писав: «Починаючи вивчення методики клінічного дослідження черевної порожнини, треба засвоїти думку, що як вухо становить найдосконаліший апарат при діагностиці захворювань грудної порожнини, так око і рука — найдосконаліші інструменти для дослідження черевної порожнини, і жоден з досі запронованих діагностичних апаратів, навіть рентгенологічний, не може щодо цього зрівнятися з досвідченим оком і вмілою рукою...».
Ці слова написані ще в 1936 p., але вони не втратили актуальності і дотепер.
Методом пальпації в сучасній педіатричній практиці користуються саме для діагностики патологічного процесу в черевній порожнині або в розміщених в ній органах, що дає можливість скласти уявлення про його природу і характер. З цією метою використовують два види пальпації: поверхневу орієнтовну для загального уявлення про стан черевної порожнини і глибоку з детальним обстеженням кожного органа окремо.
Перед проведенням поверхневої пальпації потрібно уточнити наявність у дитини болю в животі і його локалізацію. Це дуже важливо, тому що служить орієнтиром для визначення місця, з якого розпочинають пальпацію.
Поверхнева орієнтована пальпація проводиться так, що лікар-педіатр, знаходячись праворуч від обстежуваної дитини,
1. кладе свою праву руку плазом на стінку живота в ділянці лівої клубової ямки (при відсутності болю або в ділянці протилежній наявності болю).
2. Пальпацію здійснюють шляхом легкого понижування і незначного натискування на черевну стінку складеними разом II- V пальцями пальпуючої руки.
3. Досліджувати всю ділянку живота можна рухаючись: а) знизу вверх, пальпуючи на симетричних ділянках з лівої і правої пахвини до лівого і правого підребер’я і надчеревної ямки або б) проти годинникової стрілки.
При поверхневій пальпації насамперед звертають увагу на
· ступінь напруження (defense musculaire) м’язів черевного преса,
· наявність локальної або розлитої болючості,
· зон шкірної гіперестезії Захар’їна-Геда,
· розходження прямих м’язів живота (діастаз),
· різкого збільшення внутрішніх органів (печінка, селезінка, та ін.
· наявність пухлини.
· грижу, яка не визначаться при зовнішньому огляді живота. Нерідко у дітей, зокрема в грудному віці, зустрічається пупкова грижа, грижа білої лінії живота і черевної стінки.
Здебільшого напруження черевного преса спостерігається при різноманітних запальних процесах в черевній порожнині, в яких зацікавлена і очеревина, Наприклад при апендициті, перитоніті, панкреатиті, а також в деяких випадках Холециститу, виразки шлунка та ін.
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 576 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|