АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Біосферні заповідники

Біосферні заповідники (БЗ) є природоохоронними, науково -дослідними установами міждержавного значення. Створюються вони з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. В ПЗФ України категорія «біосферний заповідник» з’явилась відносно недавно - у 1992 році разом із прийняттям Закону «Про природно-заповідний фонд України».

Для біосферних заповідників звичайно використовуються території заповідників, національних парків та інші території, що охороняються. Оскільки БЗ включають не л иш е природні, але й господарські екосистеми, вони не відповідають класичним заповідникам. Вони включають не л иш е унікальні екосистеми, але й господарські угіддя з наявними населеними пунктами, культурно-освітніми закладами, промисловими підприємствами.

Створення Світової мережі біосферних резерватів у масштабі всієї планети було розпочато у 1970-х роках за ініціативою ЮНЕСКО та МСОП (Міжнародного союзу охорони природи). Стратегія розвитку біосферних резерватів (БР) була схвалена на Севільській конференції (1995 р.) і згідно неї на БР покладаються такі 3 основні функції:

• природоохоронна - збереження біологічного, екосистемного та ландшафтного різноманіття);

• функція підтримання сталого розвитку - сприяння тривало стабільному екологічному, економічному та соціальному розвитку);

• науково-екоосвітня - вивчення функціонування екосистем, здійснення наукових спостережень за ходом природних і антропогенних процесів, організація моніторингу на локальному, національному та глобальному рівнях, сприяння екологічній освіті та екологічному вихованню населення).

До БР мають включатися території, які відзначаються наступними рисами: в їх межах поширені типові для біогеографічних регіонів ландшафти, тут поширені біотопи рідкісних видів флори і фауни, рідкісні або унікальні екосистеми та ландшафти. Також до БР слід відносити території, на яких склалися і які є прикладом гармонійних господарських екосистем, що збереглися завдяки веденню раціонального традиційного природокористування. Крім того, до складу території БР можуть включатись і доволі суттєво модифіковані ландшафти, якщо вони можуть бути відновлені до близького до природного стану. В світовій природоохоронній практиці прийнято створювати БР на базі національних парків і об’єктів інших категорій, які являють собою найкращі ділянки крупних природних ландшафтів.

В межах території біосферних заповідників виділяються три функціональні зони: заповідна, буферна (захисна) та транзитна зона, а інколи і зона регульованого заповідного режиму (до її складу входять території та об’єкти ПЗФ інших категорій).

Функціональним призначенням заповідної зони є забезпечення абсолютної охорони цінних природно -територіальних комплексів, проведення наукових досліджень без порушення їх природного стану, здійснення моніторингу. Будь - яке господарювання в цій зоні заборонено. Добір екосистем, що представлені в заповідній зоні БЗ, повинен характеризуватись їх високою цінністю як біосферних еталонів. Це передусім передбачає їх репрезентативність для даного регіону, незайманість (в крайньому разі мінімальні зміни) господарською діяльністю, значне багатство і різноманіття біотичних угруповань. Заповідна зона може складатися з одного або кількох заповідних ядер. Тут дозволяється моніторинг і наукові дослідження.

Головним призначенням буферної зони БЗ є захист заповідної зони від антропогенного впливу, збереження біорізноманіття, відновлення природної структури змінених екосистем. Вона може використовуватись також для науково-дослідних робіт, обмеженої рекреації, екологічного туризму. До цієї зони включаються частково змінені природні екосистеми, а також екосистеми природно-культурного походження. Господарювання в цій зоні має бути спрямованим на відновлення природних екосистем і ландшафтів. Ця зона повинна мати значні розміри.

До функцій зони антропогенних ландшафтів (за кордоном - транзитна або перехідна зона) належать: економічна (сільськогосподарська, лісогосподарська) та функція сприяння сталому розвитку. Крім того, вона призначена для збереження культурних цінностей, може використовуватись в рекреаційних, спортивно-туристичних цілях, служить для екологічного виховання та екологічної освіти.

Зона регульованого заповідного режиму виділяється у тому випадку, якщо до складу території БЗ уві йшл и території та об’єкти ПЗФ інших категорій.

Для БР практично не існує стандартів щодо їх розмірів. Так, наприклад, у США такий БР як Національний Арктичний резерват має площу 3 млн. га, тоді як Експериментальна зона Сан-Хосе обмежується територією в 1861 га. Найбіль ши й в світі біосферний резерват, що функціонує на базі Гренландського національного парку, має площу 70 млн. га. Загальна площа біосферних заповідників України становить 222,5 тис. га, або 8,4% від пло щі ПЗФ. Перші біосферні заповідники були засновані в 1976 році, а станом на кінець 1996 року зареєстровано 252 біосферні заповідники.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 719 | Нарушение авторских прав