АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Балістична і патоморфологічна характеристикавогнепальних поранень.

Важкість поранень сучасними високошвидкісними малокаліберними кулями калібру 5,56 і 5,45 мм пов'язана з їх високою початковою швидкістю і нестійким прямуванням у тканинах.

Рис. Схема імпульсного руху кулі крізь об'ект поранення: а - кулі калібру 7,62 мм; б - кулі калібру 5,56 мм.

Сокупність широкого діапазону балістичних характеристик сучасних куль (швидкість, маса, калібр, форма, поводження в тканинах) із різноманітними властивостями тканин, що ушкоджуються (щільність, еластичність, консистенція) створює велику різноманітність структурних особливостей вогнепальних ран, що об'єднуються загальним феноменом виникненням у тканинах тимчасової пульсуючої порожнини в момент поранення.

З утворенням пульсуючої порожнини зв'язують на теперішній час головні особливості вогнепальної рани, її особливу важкість й ушкодження органів і тканин далеко за межами раневого каналу. Велика частина енергії кулі витрачається на руйнацію тканин, а тимчасова пульсуюча порожнина виникає в основному за рахунок сили бічного удару енергії кулі, направленого у сторони від раневого каналу.

Розрізняють постійну порожнину, тобто власне раневой канал, і тимчасову яку виявлено у фазі утворення вогнепальної рани.

Розміри тимчасової порожнини істотно перевершують калібр кулі, що ранить, а тривалість її існування в 500 разів перевищує час проходження снаряда через об'єкт поранення. Ширина ушкодження тканин по колу раневого каналу знаходиться в прямої залежності від розмірів тимчасової порожнини і тривалості її існування. У свою чергу параметри тимчасової пульсуючої порожнини залежать від балістичних характеристик кулі, що ранить, (швидкість польоту, кінетична енергія до поранення, розмір енергії, поглиненої тканинами при проходженні кулі, розподіл енергії в тканинах по ходу прямування кулі і в сторони від раневого каналу). Чим більша кінетична енергія кулі, тим вираженіші пульсація тимчасової порожнини і триваліше її існування. Саме цими факторами пояснюється значне ушкодження тканин по ходу раневого каналу й утворення внутрішньотканинних гематом, ушкодження судин, нервів і навіть кісток які знаходяться в стороні від раневого каналу.

Розміри тимчасової порожнини і масштаби ушкодження тканин залежать як від балістичних властивостей травмую чого чинника, що ранить, так і від анатомо-фізіологічних особливостей тканин і органів, через які проходить куля або осколок.

Так наприклад, при проходженні кулі через головної мозок, що має м'яку консистенцію, у процесі утворення тимчасовий пульсируючої порожнини відбувається його зсув убік від раневого каналу. Прямуванню мозку в сторони перешкоджають кістки склепіння і основа черепа. Крововиливи в тканини мозку і його шлуночки виявляються на значній відстані від раневого каналу. Таким чином, важкість поранення черепа і головного мозку залежить не тільки від безпосереднього ушкодження мозкової тканини, але і від загальної деформації мозку в процесі утворення тимчасової пульсуючої порожнини.

При проходженні кулі, через легені виникає невеличка тимчасова порожнина, а звідси і невеличкі в порівнянні з іншими органами і тканинами ушкодження. Це пов'язано з легкістю й утриманням великої кількості еластичних волокон у легеневій тканині.

При проходженні кілі через порожнисті органи живота, які заповнені рідким вмістом або газом, пульсація тимчасової порожнини призводить до великих розривів стінок до периферії від раневого каналу. Такі ушкодження відбуваються внаслідок передачі енергії кулею на стінки органів через проміжну ланку їхнього вмісту. Цим пояснюються незначні розміри зони некрозу (до 0,2 - 0,3 см) в ділянках великих розривів стінок органів, що необхідно враховувати при хірургічній обробці вогнепальніх ран живота. При ушкодженні паренхиматозних органів енергія кулі передається безпосередньо на тканину. Тут на шляху виникнення тимчасової пульсуючої порожнини немає проміжної ланки у виді рідини або газу, тому і спостерігається їх руйнація з розходженням тріщин у різних напрямках. Ступінь ушкодження паренхиматозних органів залежить від балістичних властивостей тавмуючого чинника, що ранять.

У тканинах, що оточують раневий канал, розрізняють 3 зони ушкоджень.

Мал. Будова вогнепальної рани стегна: а – до ПХО; б – після ПХО; 1 – вхідний отвір, 2 – вихідний отвір, 3 – рановой канал, 4 – зона первинного травматичного некрозу.

Перша зона являє собою раневий канал як результат безпосередньої руйнівної дії тканин травмуючим чинником. Він заповнений клаптями повшкоджених тканин, кров’яними згустками і раневим ексудатом.

Друга зона – зона контузії, або первинного травматичного некрозу тканин, яка знаходиться навколо раневого каналу.

Третя зона зона комоціі, або зона вторинного некрозу.

Дві останні зони виникають у результаті бічної дії кулі чи осколків у процесі утворення тимчасової пульсуючої порожнини.

З достатньою певністю можна говорити тільки про раневий канал і зону первинного некрозу. Третя зона виділяється лише умовно. Вона не представлена суцільними, ідентичними по глибині і характеру морфофункціональними змінами в тканинах. Ці зміни залежать від еластичності й стійкості тканевих структур на окремих ділянках, тому повторний некроз осередковий, мозаїчний і його осередки можуть розташовуватися як поблизу, так і на значній відстані від раневого каналу.

У розвитку вторинного некрозу беруть участь декілька чинників. Головні серед них – порушення мікроциркуляції і протеоліз, обумовлені звільненням ферментів у зоні первинного некрозу. Проте для вогнепальних пошкоджень характерний також особливий, третій механізм вторинного некрозу. Він пов'язаний із кавітаційним, ударно-хвильовим пошкодженням тонких субклітинних структур. Завдяки цілеспрямованому вивченню питань раневої балістики сучасних вогнепальних засобів, а також досліджено біомолекулярну сутність впливу ударно-хвильового механізму на тканині за межами раневого каналу поняття “молекулярний струс” знайшло новий, конкретний зміст.

У процесі формування осередків вторинного некрозу, поширеність яких залежить від балістичної характеристики кулі, усі 3 вказаних механізми (кавітаційне ушкодження субклітинних структур, мікроциркуляторні порушення і протеоліз) об'єднуються і вступають у синергічну взаємодію.

Раневий канал при наскрізних пораненнях має вхідний і вихідний отвір, при сліпих тільки вхідний.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 408 | Нарушение авторских прав