АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування ран у післяопераційному періоді.

Якщо первинна хірургічна обробка вогнепальних ран здійснюється в стаціонарних умовах, де можливе спостереження оперуючим хирургом, то післяопераційне лікування можуть проводитися по різних варіантах у залежності від характеру ушкодження, стадії раневого процесу, обсягу виконаної операції і матеріального забезпечення стаціонару.

При повному видаленні нежиттєздатних тканин можливе накладення первинного шва на рану з налагодженням безперервного протічного або активного (аспираційного вакуумного) дренування. У останньому випадку використовують двухпросвітну дренажну трубку. У добре оснащених стаціонарах є прилади для лікування великих ран у керованому абактеріальному середовищі.

Проте найбільше поширене і доступне у військово-польових умовах лікування ран під пов'язками. Таке лікування грунтується на ряді принципів.

1. Застосування лікарських засобів за допомогою пов'язок належить здійснювати у суворій відповідності з фазою раневого процесу. Немає засобів і немає пов'язок, що стимулюють загоєння ран взагалі. Всі вони виконують суворо визначені функції. Так, у фазі набряку і біологічного очищення рани застосовують антисептичні засоби і протеолітичні препарати, а також гіпертонічні розчини, що сприяють видаленню раневого вмісту. Надалі необхідні засоби, що стимулюють проліферативні, а потім регенераторно-репаративні процеси в рані.

2. Самий потужний місцевий медикаментозний вплив втрачає ефективність, якщо воно не поєдньюється з фізичним впливом перев'язочних матеріалів і засобів, що сприяють очищенню рани і підтримці під пов'язкою середовища, що сприяє процесам загоєння. Особливу увагу звертає використання в першій фазі раневого процесу різноманітних аплікаційних сорбуючих матеріалів. Значну перевагу мають мазі на водорозчинній основі, які сприяють проникненню активних лікарських засобів у тканини, що оточують рану.

3. Частота зміни пов'язок відповідає задачам, які вони виконують і залежить від можливостей підтримки під пов'язкою параметрів раневого середовища, адекватних біологічній фазі раневого процесу. У фазі очищення рани, пов'язки змінюють значно частіше, ніж у фазі активації регенераторно-репаративных процесів.

Кінцевою метою лікування рани завжди є її загоєння і відновлення покривних тканин. Повторне загоєння нерідко стає тривалим процесом, тому на різних етапах лікування використовують хірургічні методи відновлення покривних тканин. Через 4-5 днів після операції, коли рана очищена, але ще немає грануляційної тканини і відсутні ознаки раневої інфекції, накладають первинні відстрочені шви. Це найбільш раціональний метод лікування вогнепальних ран у бойових умовах. Якщо рану можна закрити тільки в більш пізні терміни (на 10-14-й день після первинної хірургічної обробки), коли після відторгнення некротичних тканин утвориться грануляційна тканина, то накладають ранні вторинні шви.

Іноді довго не вдається зашити рану через те, що в ній утворились нові ділянки некрозу і їх відторгнення затягується. Тоді в рані утворюється вже не тільки грануляційна, але й рубцева тканина, яку перед накладенням швів необхідно висікти, після чого накладають пізні вторинні шви (через 15-30 днів).

Для закриття великих ран доводиться звертатися до різноманітних методів шкірної пластики.

У випадку ускладненого перебігу раневого процесу, пов'язаного в абсолютній більшості випадків з раневою інфекцією, виконують повторну хірургічну обробку. У ході лікування хірургічну обробку нерідко багаторазово повторюють. Місцеве лікування ран втрачає ефективність без інтенсивної загально-соматичної корегуючої терапії.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 386 | Нарушение авторских прав