Фізіологічне значення і класифікація вуглеводів. Термін «вуглеводи» вперше було запропоновано у 1844 р
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВУГЛЕВОДІВ
Термін «вуглеводи» вперше було запропоновано у 1844 р. К.Шмідтом. Ці речовини, які мають емпіричну формулу Сn (Н2О)m,за складом можна розглядати як сполуки вуглецю з водою. Тепер відомо багато речовин, які відносять до вуглеводів, але вони не відповідають наведеній вище формулі. Хоч назва «вуглеводи» і не повністю відповідає хімічному складу речовин, які до них відносять, вона збереглася до цього часу і стала тривіальною. Ці сполуки ще часто називають цукрами.
Вуглеводи є невід'ємною складовою частиною всіх клітин і тканин живих організмів. Вони є основним джерелом енергії для організму людини, особливо для м’язів, мозку, серця. У результаті біологічного окиснення вуглеводів м’язів (як і жирів, білків) в організмі вивільняється енергія, яка акумулюється у вигляді макроергічної сполуки АТФ, яка є джерелом, трансформатором і акумулятором енергії. В організмі при окисненні 1г вуглеводів утворюється 16,7кДж (4,2 кКал) енергії.
Вуглеводи також входять до складу різних тканин і рідин організму, виконують структурну і метаболічну функцію. Так, сполучна тканина містить мукополіцукриди. Структурна функція особливо важлива для рослин
Регулююча функція вуглеводів полягає наприклад у протидії накопичення кетонових тіл при окисненні жирів. Відчуття солодкого тонізує центральну нервову систему. Деякі вуглеводи беруть участь у проведенні нервових імпульсів.
Захисна функція: глюкуронова кислота, взаємодіючи в печінці з токсичними речовинами, утворює розчинні сполуки і виводить їх з організму з сечею. Гепарин попереджає згортання крові в судинах, гіалуронова кислота перешкоджає проникненню бактерій через клітинну стінку. Деякі вуглеводи виконують роль рецепторів при зв’язуванні токсинів, моноцукриди використовуються в синтезі біологічно активних речовин — нуклеотидних кофакторів, нуклеїнових кислот.
Запаси вуглеводів в організмі людини складають не більше 1% маси тіла і швидко використовуються переважно на енергетичні потреби. Рекомендована норма добової потреби людини у вуглеводах складає 400-500г, з них 80% повинно бути у вигляді полісахариду - крохмалю.
Відповідно до існуючої класифікації всі вуглеводи поділяють на три групи: моноцукриди, олігоцукриди і поліцукриди. За харчовою цінністю вуглеводи поділяють на ті, що засвоюються організмом людини (моно-, олігоцукриди, крохмаль, глікоген) і ті, які не засвоюються (целюлоза, геміцелюлоза, пектин, інулін).
Перші, потрапляючи в організм, розкладаються до моноцукрів, які надходять у кров, розкладаються з вивільненням енергії, або запасаються у вигляді глікогену, чи перетворюються у жир.
Вуглеводи, які не засвоюються, мають назву харчових волокон і важливе значення для організму. Вони:
- стимулюють моторику шлунково-кишкового каналу;
- перешкоджають всмоктуванню холестерину;
- адсорбують жовчні кислоти і токсичні сполуки (важкі метали, радіонукліди, продукти життєдіяльності мікроорганізмів) та виводять їх з організму;
- нормалізують мікрофлору;
- впливають на ліпідний обмін, тощо.
При їх нестачі підвищується ризик серцево-судинних захворювань і злоякісних новоутворень кишківника. Добова потреба у харчових волокнах становить 20-25г.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 340 | Нарушение авторских прав
|