АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Регуляція дихання. На всіх рівнях ЦНС, починаючи від спинного мозку і закінчуючи корою великих півкуль, є нейрони, які беруть участь у регуляції дихання.

На всіх рівнях ЦНС, починаючи від спинного мозку і закінчуючи корою великих півкуль, є нейрони, які беруть участь у регуляції дихання.

Найбільш важливі структури дихального центру знаходяться в довгастому мозку. Це бульбарний дихальний центр. При його ушкодженні настає зупинка дихання. Дихальний центр довгастого мозку складається з двох ядер: дорсального і вентрального. У дорсальному ядрі розташовані інспіраторні нейрони, збудження яких забезпечує вдих. У вентральному ядрі є як інспіраторні, так і експіраторні нейрони, що запускають видих. Збудження нейронів дорсаль­ного ядра гальмує експіраторні нейрони вентрального.

Подразнення до дихального центру надходить від хемо- і механорецепторів. Гуморальні механізми регуляції.

Хеморецептори знаходяться в каротидних синусах в місці біфуркації загальних сонних артерій і в дузі аорти. Ці хеморецептори називаються периферичними і реагують на зміну напруги газів крові та концентрації в ній водневих іонів. Особливо чутливі вони до гіпоксії - зниження напруги кисню в крові. Ці рецептори подразнюються також при гіперкапнії - підвищенні напруги вуглекислого газу і зниженні рН крові.

При оптимальному вмісті в крові вуглекислого газу і кисню спостерігаються дихальні рухи, що відображають помірну ступінь збудження нейронів дихального центру. Ці дихальні рухи грудної клітки отримали назву ейпное.

Надлишковий вміст вуглекислого газу і нестача кисню в крові посилюють активність дихального центру, що зумовлює виникнення частих і глибоких дихальних рухів - гіперпное. Ще більше наростання кількості вуглекислого газу в крові призводить до порушення ритму дихання і появі задишки - диспное. Зниження концентрації вуглекислого газу і надлишок кисню в крові пригнічують активність дихального центру. У цьому випадку дихання стає поверхневим, рідким і може настати його зупинка - апное.

На вентральній поверхні довгастого мозку локалізуються центральні хеморецептори, які найкраще сприймають зниження рН спинномозкової рідини. При цьому імпульсація від периферійних і центральних хеморецепторів досягає нейронів бульбарного дихального центру, збільшується частота і глибина дихання.

Механорецептори розташовані у гладеньких м'язах трахеї і бронхів. Ці рецептори реагують на розтягнення при глибокому вдиху. Імпульсація від них по блукаючому нерву досягає інспіраторних нейронів дихального центру і гальмує їх, сприяючи таким чином зупинці вдиху. Рефлекс із механорецепторів назива­ється рефлексом Герінга-Брейера, він запобігає перерозтягненню легень при вдиханні більше 1,5 л повітря.

Іритантні рецептори знаходяться в епітеліаль­ному шарі повітроносних шляхів. Вони подразнюються частинками пилу, слизом, парами їдких речовин (аміак, тютюновий дим), холодним повітрям, біологічно активними речовинами (гістамін). Подразнення іритантних рецепторів викликає захисні рефлекторні реакції - кашель, чхання, які полягають у скороченні видиху і видаленні чужорідних частинок. Центри цих рефлексів знаходяться в довгастому мозку. Подразнення іритантних рецепторів через блукаючий нерв може призвести до скорочення гладких м'язів бронхів (бронхоспазму). Це спостерігається, наприклад, під час подразнення іритантних рецепторів гістаміном при бронхіальній астмі. Рефлекси з цих рецепторів мають фізіологічне значення, оскільки при вдиханні подразнюючих отруйних речовин зменшується бронхіальний просвіт та вентиляція легень і завдяки цьому токсичні речовини в меншій кількості потрапляють у кров.

У мості стовбура мозку розташований пневмотаксичний центр, що зумовлює зміну дихаль­них фаз, тривалість вдиху і видиху, періодичну діяльність дихального центру.

Дихальні рефлекси можуть починатися й з рецепторів легень, які подразнюються речовинами, що надходять з кров’ю (лікарські речовини, фізіологічно активні речовини), а також з рецепторів шкіри і скелетних м’язів (подразнення тактильних (дотикових) рецепторів у деяких місцях шкіри викликає рефлекторну реакцію сміху).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 400 | Нарушение авторских прав