 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Облаштування ліжка хворого
Оскільки хвора людина, особливо після оперативного втручання, переважну частину часу перебуває у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним, а постіль чиста і зручна, суха, рівна. Правильне облаштування постелі та контроль за її станом – це створення комфортного положення пацієнту, а також профілактика розвитку попрілостей, пролежнів та інших ускладнень. У ранньому післяопераційному періоді хворого бажано покласти на функціональне ліжко, яке може трансформуватися. На матрац, який пройшов дезінфекцію в дезинфекційній камері, одягають чистий наматрацник. Матрац кладуть на ліжко з добре натягнутою сіткою. Стелять простирадло, краї якого по всій довжині підгинають під матрац так, щоб воно не збиралося у складки. На подушку одягнути чисту наволочку. На ковдру одягнути підковдру. Забезпечити хворого двома рушниками. Для тяжкохворого пацієнта бажано застосувати простирадло або пелюшку з суперадсорбентом, яка не промокає. За відсутності їх на матрац необхідно постелити клейонку, а на клейонку – пелюшку (щоб запобігти забрудненню матраца екскрементами людини). Рекомендується тяжкохворим та людям похилого й старечого віку користуватися памперсами.
Заміна постільної білизни хворого Постільна білизна повинна бути бавовняною, а натільна – бавовняною чи фланелевою. Є декілька способів заміни простирадла лежачому пацієнту. Перший спосіб застосовують у тому випадку, коли пацієнту лікар дозволяє повертатися у ліжку набік, другий – коли активні рухи у ліжку заборонені. Заміну білизни пацієнту слід проводити обережно, щоб не завдавати йому додаткового болю і страждань. Попередньо секції функціонального ліжка необхідно встановити у горизонтальне положення. Перший спосіб. Чисте простирадло згорнути валиком по довжині лицьовим боком усередину, підняти трохи голову та плечі пацієнта, прибрати подушку. Обережно опустити голову пацієнта на ліжко. Повернути пацієнта набік обличчям до краю ліжка, притримати його у такому положенні. Брудне простирадло згорнути валиком по довжині у напрямку до пацієнта. На звільнену частину ліжка розгорнути чисте простирадло так, щоб його вільний край дещо звисав із нього. Повернути пацієнта на спину, а потім на інший бік, кладучи його на чисте простирадло. Забрати брудне простирадло, помістити його у водонепроникний мішок. Розправити чисте простирадло, повернути пацієнта на спину. Краї простирадла заправити під матрац з усіх боків. Замінити наволочку на подушці та підковдру на ковдрі. Брудну наволочку та підковдру помістити у мішок. Подушку в чистій наволочці покласти під голову пацієнта, вкрити пацієнта ковдрою. Другий спосіб. Чисте простирадло згорнути валиком по ширині лицьовим боком усередину. Обережно трохи підняти голову та плечі пацієнта, забрати подушку. Швидко згорнути у вигляді валика брудне простирадло у напрямку від голови до попереку пацієнта. На звільненій частині ліжка розгорнути та розправити чисте простирадло. Обережно опустити голову пацієнта на ліжко (без подушки). Замінити брудну наволочку на чисту, підняти трохи голову та плечі пацієнта, на чисте простирадло покласти подушку в чистій наволочці, опустити на неї голову та плечі пацієнта. Підняти таз пацієнта, потім ноги і швидко забрати з-під нього брудне простирадло у напрямку від попереку до п’ят. Брудне простирадло помістити у мішок для брудної білизни. Розгорнути та розправити чисте простирадло і обережно опустити таз і ноги пацієнта. Краї простирадла заправити під матрац з усіх боків, замінити підковдру на ковдрі, вкрити пацієнта ковдрою.
Допомога хворому під час заміни натільної білизни Підняти трохи голову та плечі пацієнта, який знаходиться в ліжку у положенні “лежачи на спині”. Захопити край брудної сорочки і легкими рухами підтягнути її ззаду до потилиці, а спереду – до грудей. Зняти брудну сорочку через голову. Обережно опустити голову та плечі пацієнта на подушку, допомогти пацієнту підняти обидві руки і звільнити руки від сорочки. Брудну сорочку помістити у мішок для брудної білизни. Провести пацієнту часткову санітарну обробку. Одягти пацієнта у зворотному порядку: спочатку – рукава сорочки, а потім саму сорочку через голову. Обережними рухами натягнути сорочку на спину та груди, ретельно розправити складки сорочки. Допомогти пацієнту набути зручного положення у ліжку, вкрити пацієнта ковдрою.
Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму при заміні білизни У стаціонарі замінювати постільну та натільну білизну необхідно не рідше одного разу на 7-10 днів. При забрудненні білизни біологічними рідинами її слід змінити одразу ж. Брудну постільну та натільну білизну поміщають у водонепроникний мішок (білизну, забруднену біологічними рідинами, згортають забрудненням усередину). В палаті брудну білизну категорично забороняється кидати на підлогу чи в ємність, яка не закривається кришкою. Мішок зав’язують і відносять до спеціальної окремої кімнати, яка призначена для сортування білизни. Після виписки або смерті пацієнта матрац, ковдру, подушку здають в дезінфекційну камеру для проведення дезінфекції. Проводять гігієнічне прибирання палати із застосуванням дезінфікуючого розчину. В кімнаті для сортування посортувати брудну білизну, скласти її у водонепроникні мішки. Мішки зав’язати та відправити у пральню на каталці. Провести гігієнічне прибирання приміщення сортувальної кімнати із застосуванням дезрозчину.
Догляд за шкірою та волоссям хворого Знесилені тяжкохворі пацієнти протягом тривалого часу позбавлені можливості приймати гігієнічні водні процедури. У той самий час чистота шкіри є обов’язковою умовою видужання пацієнта, тому що шкіра виконує дихальну, видільну, захисну функції, бере участь у терморегуляції, в обміні речовин, а також є важливим органом чуття – шкірним аналізатором. Догляд за шкірою тяжкохворих пацієнтів має не тільки деонтологічний аспект, але й поліпшує загальний стан пацієнта, запобігає гнійничковим та грибковим ураженням, попрілостям, пролежням. Лежачому пацієнту щодня вранці та ввечері допомагають вмитися. Якщо стан пацієнта дозволяє – надати йому положення в ліжку напівсидячи. Поставити миску на приліжковий столик або на стілець біля ліжка. На руки пацієнта полити теплу воду із кухля, при умиванні підтримувати голову. Дати пацієнту чистий рушник. У випадку, коли пацієнт лежить нерухомо у ліжку, – обличчя, шию і руки протерти махровою рукавичкою або м’якою губкою, змоченою у теплій воді. Витерти шкіру м’яким рушником методом “промокання”. З метою профілактики попрілостей щодня проводити ретельний огляд зазначених ділянок шкіри: під молочними залозами у жінок, у пахвових і пахвинних складках жінок і чоловіків. Допомагати дотримуватися чистоти тіла. Названі частини тіла промивати 2% розчином калію перманганату, просушувати шкіру методом “промокання”, застосовувати дитячу присипку або тальк, очищену олію (лляну, оливкову, мигдалеву, риб’ячий жир). Час від часу ці ділянки можна змащувати 1% спиртовим розчином діамантового зеленого. Лежачого пацієнта підмивають 2-3 рази на добу, особливо після фізіологічних відправлень. Ноги хворим миють один раз на 2-3 доби. Нігті на руках і на ногах підрізають один раз на тиждень, краще після гігієнічної ванни, якщо вона не протипоказана. Двічі на день допомагають пацієнту розчесатися, якщо він не в змозі це робити самостійно. Один раз на 7-10 днів лежачому пацієнту миють голову. Під голову та плечі підкладають спеціальну підставку. Для миття волосся застосовують рідкий шампунь та теплу воду з кухля. Після миття волосся витерти рушником та розчесати щіткою або гребінцем, пов’язати голову хусткою (щоб не допустити переохолодження). Один раз на 7-10 днів лежачому пацієнту здійснюють миття шкіри в такій послідовності: обличчя, за вухами, шия, передня частина грудної клітки, живіт, руки, спина, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Для цього махрову рукавичку змочити теплою водою, протираючи шкіру, – періодично прополіскувати рукавичку в чистій теплій воді. Після миття шкіри – одразу ж вимиту ділянку витерти чистим сухим рушником, щоб пацієнт не застудився. За необхідності можна використати мило. Догляд за очима хворого За наявності гнійних виділень, які склеюють повіки, взяти стерильну марлеву серветку, змочити її одним із антисептичних розчинів (фурацилін 1:5000) і накласти на очну щілину. Через 1-2 хвилини, після розм’якшення кірки, іншою стерильною зволоженою серветкою протерти повіки у напрямку від зовнішнього до внутрішнього кута ока. Щоб попередити перенесення інфекції з одного ока на інше, для кожного ока використовувати окремі стерильні марлеві серветки. Протирання повторити 4-5 раз (різними серветками). Залишки розчину промокнути сухою серветкою.
Малюнок 5.2 - Закапування очей хворого Для промивання ока використовують стерильну ундинку. Наливають в неї антисептичний розчин, пропонують хворому взяти ундинку за ніжку, нахилитися над нею так, щоб повіки розміщувалися в ундинці, притиснути її до шкіри, підняти голову, притримуючи ундинку рукою. Пацієнт повинен покліпати протягом 1 хвилини, потім нахилитись уперед і поставити ундинку на стіл. Процедуру за необхідності повторюють. За відсутності ундинки очі можна промити за допомогою стерильної піпетки, підставивши ниркоподібний лоток, у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього. Після промивання – бажано очі закапати розчином сульфацилу натрію.
Догляд за вухами хворого У тяжкохворого пацієнта очистити зовнішній слуховий прохід стерильною ватою, намотаною на гігієнічний пластмасовий зонд. Для цього однією рукою відтягнути вушну раковину пацієнта трохи назад і вгору, а іншою рукою обережно ввести зонд у зовнішній слуховий канал. Легкими обертальними рухами очистити вухо. За відсутності зонда для очищення слухового проходу можна використати марлеву турунду, для виготовлення якої взяти смужку марлі шириною 3 см і довжиною 10 см загорнути краї смужки по довжині і туго скрутити її. Потім скласти вдвоє і ще раз скрутити. За допомогою створеного джгутика обертальними рухами прочистити слуховий канал.
Підкладання судна лежачому пацієнту Із санітарної кімнати приносять продезиінфіковане сухе та тепле підкладне судно. У судно наливають невелику кількість води. Пацієнту надають горизонтальне положення, повертають набік або підводять одну руку під його сідниці та піднімають трохи таз. Під сідниці підстеляють клейонку, поверх неї – пелюшку. Повертають пацієнта на спину або опускають таз. Допомагають пацієнту зігнути ноги в колінах і трохи розвести їх у боки. Судно підставляють так, щоб над його великим отвором опинилася промежина, а трубка судна була між стегнами пацієнта в напрямку до колін. Забезпечити пацієнта туалетним папером. Вкрити пацієнта ковдрою і залишити його на деякий час одного. Після акту дефекації підняти таз пацієнта, взяти судно за трубку і обережно вийняти його. Судно накрити кришкою, звільнити від вмісту в туалеті, ополоснути його водою та занурити у дезінфікуючий розчин. Над чистим судном підмити пацієнта, висушити промежину. Забрати судно, клейонку, пелюшку та провести їх дезінфекцію. Провітрити палату. Підкладання сечоприймача лежачому пацієнту Принести із санітарної кімнати продезінфікований сухий та теплий сечоприймач. Надати пацієнту горизонтального положення. Підстелити під сідниці пацієнта клейонку, зверху – пелюшку. Зігнути ноги хворого в колінах, трохи розвести в боки. Дати сечоприймач пацієнту у ліжко, якщо він сам не може втримати сечоприймач, допомогти йому ввести статевий член в отвір сечоприймача та тримати сечоприймач. Після сечовиділення забрати сечоприймач від пацієнта, сечу вилити в унітаз. Промити сечоприймач у санітарній кімнаті теплою водою, занурити його у дезінфікуючий розчин. Забрати клейонку, пелюшку з-під хворого, покласти їх у відповідно марковані ємності для проведення подальшої дезінфекції.
Малюнок 5.3 - Сечоприймач
Для усунення різкого аміачного запаху сечі необхідно періодично полоскати сечоприймач 2-3% розчином хлористоводневої кислоти або мийними пастами чи порошками, які розчиняють солі сечової кислоти.
Дезинфекція судна та сечоприймача Після використання судно або сечоприймач звільняють від вмісту в туалетній кімнаті, промивають теплою водою. Судно занурюють у 0,5% розчин хлорного вапна в ємності, маркованій “Для дезінфекції суден”, аналогічно занурюють сечоприймач в ємність “Для дезінфекції сечоприймачів”. Через 60 хв. судно (чи сечоприймач) прополоснути у проточній воді. Зберігати судна та сечоприймачі в санітарній кімнаті на спеціальних поличках. У тяжкохворих пацієнтів чисте судно або сечоприймач може постійно знаходитись під ліжком у спеціальному заглибленні для судна або на дерев’яному стільчику, накритому клейонкою, яку двічі на день протирають дезрозчином.
Підмивання лежачої пацієнтки Надати пацієнтці горизонтального положення, ноги зігнути у колінах і розвести. На простирадло під нижню частину тіла постелити клейонку, поверх неї – пелюшку. Під сідниці підставити сухе тепле судно. Взяти у ліву руку кухоль, заповнений теплим антисептичним розчином (розчин калію перманганату блідо-рожевого кольору, розчин фурациліну тощо), а в праву – корнцанг із серветкою. Розчин полити на статеві органи. Правою рукою за допомогою корнцанга та затисненої в ньому марлевої серветки здійснювати рухи від статевих органів до заднього проходу, тобто зверху вниз, миючи послідовно: лобок, соромітні губи, пахвинну ділянку справа і зліва, ділянку анального отвору. Так необхідно робити для того, щоб не занести інфекції до сечостатевих органів. Щоразу треба брати чисту марлеву серветку. Використану серветку викидати у лоток для використаного матеріалу. Висушити ділянку промежини сухою марлевою серветкою, затисненою у корнцанг, у тому ж напрямку і в тій самій послідовності. Забрати судно, звільнити його від вмісту, занурити в дезінфекційний розчин, забрати клейонку, пелюшку, покласти їх у відповідно марковані ємності для подальшої дезінфекції. Використані марлеві серветки, корнцанг поміщають у дезінфікуючий розчин.
Комплексна профілактика пролежнів У ослаблених, нерухомих пацієнтів, особливо у тих, які займають пасивне положення в ліжку, порушується живлення м’яких тканин внаслідок порушешшя інервації та тривалого стиснення, внаслідок чого можуть утворюватися пролежні. Виникнення пролежнів свідчить про невідповідний догляд за пацієнтом.
Малюнок 5.4 - Обробка пролежнів
Елементи профілактики пролежнів: · навчити пацієнта піклуватися про себе наскільки це можливо з якомога ранньою активізацією його; · навчити родичів прийомам догляду за тяжкохворим з метою профілактики пролежнів; · розмістити пацієнта комфортно у ліжку. Порекомендувати використати один із матраців: поролоновий, надувний, водяний або матрац, заповнений насінням проса; · змінювати положення хворого в ліжку кожні 2 години, заохочувати пацієнта змінювати положення в ліжку за допомогою перекладин, поручнів та інших пристроїв; · використовувати пристрої для зняття тиску тіла на ушкоджені м’які тканини (поролонові прокладки в чохлах, мішечки, заповнені насінням проса або льону); · перевіряти стан ліжка під час заміни положення пацієнта (кожні 2 години). Постільна білизна має бути чистою, сухою, без складок, рубців, ґудзиків; · після кожного прийому їжі – струшувати простирадло, щоб у ліжку не було крихт; · робити легкий масаж під час зміни положення хворого, не можна робити масаж у місцях виступання кісток; · один раз на добу ділянки, найбільш уразливі щодо виникнення пролежнів, обмивати теплою водою, витирати м’яким рушником методом “промокання”, а потім протирати 10% розчином камфорного спирту, 40% етиловим спиртом або слабким розчином оцту; · контролювати регулярне випорожнення кишечника; · рекомендувати пацієнтам похилого та старечого віку, а також пацієнтам з нетриманням сечі користуватись памперсами. Памперси змінюють кожні 4 години, щоразу підмиваючи пацієнта. При нетриманні калу памперси змінюють одразу ж після акту дефекації, обов’язково підмивши пацієнта. Догляд за пацієнтом з пролежнем · Виконувати заходи профілактики пролежнів. · При відшаруванні епідермісу та утворенні пухирів їх слід обробити 1% розчином діамантового зеленого та накласти асептичну пов’язку. · Після того як пухирі розірвалися, ділянку пролежня промивають розчином антисептика, підсушують стерильною серветкою, шкіру навколо обробляють 1% розчином діамантового зеленого і накладають асептичну пов’язку. · Надавати психологічну підтримку пацієнту та його близьким за наявності негативних емоційних реакцій, пов’язаних із тривалим лікуванням пролежнів.
Харчування тяжкохворих Годування лежачого пацієнта з ложки, поїльника у стаціонарі – це прямий обов’язок палатної медичної сестри. Ентеральне введення харчових продуктів (за допомогою зондів, фістул, клізм), парентеральне введення в організм живильних речовин (обминаючи травний тракт) – більш складні маніпуляції, у виконанні яких беруть участь палатна медична сестра, старша медична сестра та лікар Годування тяжкохворого за допомогою ложки та поїльника Надати пацієнту напівсидячого положення, прикрити груди хворого рушником. Розмістити їжу,. призначену для пацієнта на приліжковому столику. Однією рукою трохи підняти голову пацієнта разом із подушкою,
Малюнок 5.5 - Назогастральний зонд
іншою рукою піднести до рота ложку із їжею. Їжу в рідкому або напіврідкому вигляді (протерті каші, супи, бульйони, киселі тощо) можна дати пацієнту з поїльника або звичайного невеликого чайника. Годувати пацієнта малими порціями, повільно, з достатніми паузами, щоб він мав змогу добре пережувати їжу. Пропонувати напій після декількох ложок твердої їжі. Для пиття соку, компоту, чаю порекомендувати використовувати поліхлорвінілові трубочки довжиною 20-25 см або звичайну чашку, склянку. Після їди запропонувати пацієнту прополоскати ротову порожнину водою, витерти губи пацієнта серветкою, струсити простирадло від крихт, розправити складки на ньому, допомогти пацієнту зайняти зручне положення в ліжку.
Годування пацієнта через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане Надати пацієнту положення: сидячи, напівсидячи, при надмірному виснаженні – лежачи на боці. Прикрити груди хворого серветкою. Отриману їжу з харчоблоку, змішати в одній ємності і зробити рідку поживну суміш. Перевірити місце знаходження зонда – не можна розпочинати годування пацієнта, не переконавшись, що зонд знаходиться у шлунку. Набрати у шприц Жане теплу поживну суміш. На рівні шлунка з’єднати конус шприца із зондом. Повільно підняти шприц вище рівня шлунка пацієнта приблизно на 40-50 см так, щоб рукоятка поршня була спрямована догори. Повільно натискаючи на поршень шприца, забезпечити поступове проходження поживної суміші. Після звільнення шприца перетиснути зонд затискачем, від’єднати шприц від зонда. Таким чином повторювати процедуру до того часу, поки не буде введено всю суміш. Від’єднати шприц, перетиснути зонд затискачем. Через годину зняти затискач і закрити заглушкою зовнішній отвір зонда. Правила поводження з трупом Констатація смерті виконується лікарем стаціонару. Час смерті в стаціонарі лікар фіксує в історії хвороби. Труп роздягають, кладуть на спину. Розгинають ноги, руки, закривають повіки, підв’язують щелепу, накривають простирадлом на 2 години (до виникнення трупних плям). Одяг та цінні речі віддають родичам під розписку. Повязки, дренажі, катетери, спиці не видаляють, а перев’язують, перегинають для попередження витікання рідини. До великого пальця ноги або гомілки, стегна трупа медична сестра кріпить пов’язкою бірку, де попередньо пише прізвище, ініціали, номер історії хвороби, назву відділення та лікувального закладу, дату смерті. Труп транспортують вперед ногами до патолого-анатомічного відділення, накривши простирадлом. У супровідній записці, якщо немає можливості відразу передати історію хвороби, вказують прізвище, ім’я та по батькові, номер історії хвороби, відділення, з якого доставили труп, дату смерті, клінічний діагноз.
Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань.
Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань
У хірургічному відділенні хворому Д. 75 років, який знаходиться на лікуванні з приводу гангрени правої ступні і якому 3 доби назад була виконана ампутація правої ноги на рівні с/3 стегна, лікарем констатована смерть внаслідок розвитку гострої серцево-легеневої недостатності. Які дії в даному випадку має зробити медична сестра? Відповідь: труп роздягають, кладуть на спину. Розгинають ноги, руки, закривають повіки, підв’язують щелепу, накривають простирадлом на 2 години (до появи трупних плям). Одяг та цінні речі віддають родичам під розписку. До ноги трупа медична сестра кріпить бірку, де пише прізвище та ініціали, номер історії хвороби, дату смерті та назву відділення і лікувального закладу. Труп транспортують вперед ногами до патолого-анатомічного відділення. В супровідній записці вказують прізвище, ім’я та по-батькові, номер історії хвороби, відділення, з якого доставили труп, дату смерті, клінічний діагноз.
Медична сестра має годувати хворого С., який був прооперований 2 доби потому з приводу травматичних пошкоджень ротової порожнини. Годування має відбуватися через встановлений пацієнту назогастральний зонд. Для цього медична сестра приєднала до зонда шприц Жане із поживною сумішшю і стала повільно вводити останню через зонд. При цьому хворий став скаржитись на відчуття розпирання за грудниною, біль у цій ділянці. Чому у хворого виникли ці скарги? Яку помилку допустила медична сестра? Відповідь: можливо, кінець зонда вийшов із порожнини шлунка і знаходиться у стравоході; медичній сестрі необхідно було перевірити місце знаходження кінця зонда за мітками на зонді або за допомогою попереднього введення невеликої кількості повітря у зонд під тиском з одночасною аускультацією в епігастральній ділянці. Хворий М., 69 років, був прооперований з приводу розлитого перитоніту, що розвинувся внаслідок гострого перфоративного апендициту. Після операції пройшло 4 доби. Хворому дозволено приймати їжу через рот (стіл 1а). Стан хворого тяжкий, хворий ослаблений, знаходиться в лежачому положенні. Яким чином провести годування даного хворого? Відповідь: тяжкохворого, що знаходиться в лежачому положенні, повинна годувати медична сестра за допомогою ложки та поїльника. Хворій У., 77 років, 1 добу потому була виконана операція – ампутація лівої ноги з приводу вологої гангрени. Стан хворої тяжкий. Самостійно рухатися вона не може. При огляді виявлена гіперемія шкіри в ділянках кутів обох лопаток, крижово-куприкової ділянки. Яке ускладнення може розвинутись у даної пацієнти? Що необхідно робити в такій ситуації? Відповідь: у хворої можуть розвинутись пролежні; необхідно протерти названі ділянки 40% розчином етилового спирту, проводити комплекс заходів з профілактики пролежнів. У хворого М., 77 років, що знаходиться в лежачому положенні, в крижово-куприковій ділянці має місце гіперемія шкіри, наявні пухирі з кров’янистим вмістом. Яке ускладнення розвинулось у даного пацієнта, що необхідно зробити в даному випадку? Відповідь: у хворого розвинувся пролежень крижово-куприкової ділянки (ІІ ступінь); необхідно обробити ділянку ураження 1% розчином діамантового зеленого, накласти асептичну пов’язку, проводити комплексну профілактику пролежнів.
Хвора К., 66 років, 5 діб потому була прооперована з приводу перелому шийки правого стегна. Хворій був виконаний металоостеосинтез шийки правого стегна. Стан хворої середньої тяжкості. Хвора випорожнилася на судно. Яку процедуру необхідно виконати даній пацієнтці після акту дефекації? Відповідь: над чистим судном провести підмивання пацієнтки. Санітарка забрала з-під хворого судно, в яке він випорожнився. Які дії має виконати після цього санітарка із судном та його вмістом? Відповідь: судно накрити кришкою, звільнити від вмісту в туалеті, промити його водою та занурити у дезінфекційний розчин (0,5% розчин хлорного вапна) на 60 хвилин у ємність, марковану “Для дезінфекції суден”. Санітарка забрала з-під хворого сечоприймач, після того як той випорожнився в нього. Які дії має виконати після цього санітарка із сечоприймачем та його вмістом? Відповідь: вилити сечу в унітаз, промити сечоприймач у санітарній кімнаті теплою водою, занурити його у дезінфекційний розчин (0,5% розчин хлорного вапна) на 60 хвилин у ємність, марковану “Для дезінфекції сечоприймачів”. Хворий С., 70 років, оперований з приводу защемленої пахвової грижі. З моменту операції пройшло 20 годин. Хворий самостійно не може мочитися. Яке ускладнення виникло у хворого, яку допомогу необхідно надати хворому.? Відповідь: у хворого розвинулась гостра затримка сечі, необхідно виконати катетеризацію сечового міхура “м’яким катетером”. Хворий Д., 76 років, був прооперований з приводу перфоративної виразки 12-палої кишки. Хворий не може самостійно контролювати акт сечовиділення і мочиться під себе. Яким чином необхідно облаштувати ліжко хворого, які засоби можливо застосувати в даному випадку з метою профілактики пролежнів? Відповідь: можна підстелити під хворого пелюшку з суперадсорбентом, яка не промокає, можна застосувати памперс, за їх відсутності підстеляють клейонку, а зверху – пелюшку;за наявності показань – вставити м’який постійний катетер у сечовий міхур (маніпуляція лікаря). У хворої Д., 46 років, що перенесла операцію з приводу міжм’язової флегмони правого стегна 10 годин потому, забруднилися постільна і натільна білизна виділеннями з післяопераційної рани. Як потрібно поступити в даному випадку? Відповідь: необхідно провести заміну постільної і натільної білизни.
Санітарка хірургічного відділення проводить заміну постільної білизни у хворих у палаті. Забруднену білизну вона складає під умивальником на простирадло. Яку помилку допустила дана санітарка? Відповідь: забруднену білизну необхідно складати в спеціальний водонепроникний мішок або ємність із кришкою.
Санітарка хірургічного відділення провела заміну білизни у хворих у палаті, помістила її в мішок з водонепроникної тканини. Що вона має робити далі із зібраною брудної білизною? Відповідь: віднести мішок із білизною до спеціальної кімнати, провести сортування брудної білизни і помістити її у відповідні водонепроникні мішки, які потім зав’язати та відправити у пральню. Хворий У., 55 років, що був прооперований 5 діб потому, став скаржитися на біль у правому оці, на сльозотечу, на виділення гнійного характеру з ока. Який стан розвинувся у хворого, яку допомогу йому необхідно надати? Відповідь: хворому необхідно провести промивання ока одним із антисептичних розчинів (фурацилін 1:5000, декасан тощо). Хворий К., 35 років, був прооперований 1 добу потому з приводу множинних травматичних ушкоджень обличчя, ротової порожнини, обох губ. Яким чином нагодувати даного пацієнта в післяопераційному періоді? Відповідь: хворому необхідно встановити назогастральний зонд, через який проводити введення живильних сумішей у шлунок.
6. Асептика. Організація роботи в операційному блоці
Актуальність теми Серед ускладнень у хірургії найбільш часто трапляються інфекційні. Вони можуть призвести до летального наслідку, не зважаючи на блискуче виконане оперативне втручання. Попередження таких ускладнень – головний принцип хірургії, в основі якого лежать асептика і антисептика. Одним із головних структурних підрозділів хірургічного відділення є операційний блок. Від злагодженої роботи останнього залежить результат виконаних оперативних втручань. Тут, як жодному з інших підрозділів лікувального закладу, дотримуються всіх вимог асептики та антисептики.
Цілі заняття: 1. Знати визначення асептики, джерела та шляхи передачі хірургічної інфекції. 2. Знати структуру операційного блоку. 3. Знати організацію роботи в операційному блоці. 4. Вміти підготувати до стерилізації перев’язочний матеріал. 5. Вміти підготувати до стерилізації хірургічну білизну. 6. Вміти підготувати до стерилізації хірургічні інструменти. 7. Вміти провести проби, які контролюють якість передстерилізаційного очищення хірургічних інструментів. Список літератури Оосновна: 1. Дужий І.Д., Мадяр В.В. Догляд за хірургічними хворими: навчальний посібник. – Суми, 2011. – С.137-163. 2. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 102-113. 3. Хірургія. Т. І. Підручник із загальної хірургії / за ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 79-90. 4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 67-78. 5. Гостищев В.К. Общая хирургия: учеб. – М.: Медицина, 1993. – С. 28-47. 6. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Асептика и антисептика. – 2-е изд., перераб. и доп. – Л.: Медицина, 1989. – С. 66-77. Додаткова:
Зміст навчання Асептика – це комплекс заходів, спрямований на попередження потрапляння інфекції в рану або організм людини. Операційний блок – це набір спеціальних приміщень для виконання оперативних втручань та проведення заходів, що їх забезпечують. Операційний блок повинен розташовуватись в окремому приміщенні або крилі будівлі і бути з’єднаним коридором із хірургічним відділенням або бути розташованим на окремому поверсі багатоповерхового хірургічного корпусу. Частіше створюються розділені між собою операційні для виконання втручань у “чистих” і “гнійних” хворих, хоча більш доцільним є передбачити окремий, ізольований операційний блок при гнійних хірургічних відділеннях.
Малюнок 6.1 - Передача інфекції
Операційний блок відділений від хірургічних відділень спеціальним тамбуром – частіше це частина коридору, в яку виходять приміщення операційного блоку загального режиму. Для забезпечення режиму стерильності в операційному блоці виділяють спеціальні функціональні зони. 1. Зона стерильного режиму об’єднує операційну, передопераційну і стерилізаційну. В приміщеннях цієї зони виконують: в операційній – безпосередньо операції; в передопераційній – підготовку рук хірурга до операції; в стерилізаційній – стерилізацію інструментів. 2. В зону суворого режиму входять такі приміщення, як санпропускник оперблоку, що складається із кімнат для роздягання персоналу, душових установок, кабін для одягання стерильного одягу. Ці приміщення розташовуються послідовно, і персонал виходить із кабіни для одягання прямо або через коридор в передопераційну. В цю зону входять приміщення для зберігання хірургічних інструментів і апаратів, наркозної апаратури і медикаментів, кабінет переливання крові, приміщення для чергової бригади, старшої операційної сестри, санітарний вузол для персоналу операційного блоку. 3. Зона обмеженого режиму, або технічна зона, об’єднує виробничі приміщення для забезпечення роботи операційного блоку: тут знаходиться апаратура для кондиціювання повітря, вакуумні установки, установки для забезпечення операційної киснем і наркотичними газами, акумуляторна підстанція для аварійного освітлення, фотолабораторія для проявлення рентгенівських плівок. 4. У зоні загального режиму знаходяться кабінети завідуючого, старшої медичної сестри, приміщення для сортування забрудненої білизни тощо. Режим роботи операційного блоку передбачає обмежене його відвідування; в зоні стерильного режиму повинен знаходитись тільки персонал, який бере участь в операції (хірурги та їх асистенти, операційні сестри, анестезіологи і анестезисти, санітарки). У зону стерильного режиму допускаються студенти та лікарі, що проходять стажування. Головним джерелом інфекції в операційній є людина, тому співробітники операційного блоку носять спеціальний одяг: халати або куртки, штани, що відрізняються за кольором від одягу співробітників інших відділень. У цьому одязі їм забороняється виходити з операційного блоку. Гігієна співробітників операційного блоку повинна бути дуже високою. Вони повинні регулярно проходити бактеріологічний контроль, санувати хронічні вогнища інфекції. Приміщення операційного блоку необхідно будувати так, щоб максимально полегшити підтримування хірургічної чистоти. Стіни приміщення фарбують до стелі олійною фарбою або покривають плиткою, кути заокруглюють. На вікнах повинне бути велике скло із фрамугами, що відкриваються всередину. Підлогу покривають плиткою. Площа операційної зали на 1 операційний стіл повинна становити не менше 40 м2.
Малюнок 6.2 - Оперативне втручання в асептичних умовах Оснащення операційної складається із операційного стола, безтіньової лампи, безтіньового пересувного світильника, наркозної апаратури, наркозного столика, великого інструментального стола, пересувного столика для інструментів, біксів на підставках з педальним приводом, настінних або стельових безтіньових бактерицидних ламп, хірургічного інструментарію, апаратів для електрокоагуляції, моніторів та інше. Меблі в операційній повинні бути світлими, легкими (з металу, скла, пластмаси), зручними, простими за конструкцією, легко митися. Для підвищення стерильності повітря використовують засоби для очищення повітря. Для цього використовують припливну вентиляцію з кондиціонуванням та стерилізуванням повітря, під час прибирання операційної відкривають фрамуги. В операційній вологість повинна бути не менша 60%, температура 22-23оС. Підвищений тиск в операційній сприяє течії повітря із операційної в інші приміщення, це дозволяє в декілька разів зменшити число післяопераційних ускладнень.
Малюнок 6.3 - Стерилізація повітря для операційної Кондиціонування повітря виконується місцевими або централізованими методами. Видалення повітря відбувається через витяжні отвори, що розташовуються на протилежній стінці. Ефективність заходів щодо очищення повітря в операційній контролюється посівами повітря до, під час і після операції, а також з рук операційної бригади. Транспортування хворих в операційну і в палату виконується на каталці, що вкрита поліетиленовою плівкою або клейонкою, яку обробляють відповідним чином дезінфектантами. Для попередження контактного інфікування необхідно, щоб все, що повинно стикатися з раною, було стерильним. Це досягається шляхом стерилізації операційної білизни, перев’язувального та шовного матеріалу, інструментів, обробкою рук хірургічної бригади та операційного поля. Стерилізація шовного матеріалу спрямована на попередження як контактного, так і імплантаційного інфікування рани.
Малюнок 6.4 - Операція в асептичних умовах
Стерилізація інструментів, перев’язувального матеріалу та білизни включає такі основні етапи: 1. Передстерилізаційна підготовка матеріалу. 2. Укладка і підготовка до стерилізації. 3. Стерилізація. 4. Зберігання стерильного матеріалу.
До перев’язочного матеріалу належать марлеві кульки, серветки, тампони, турунди, бинти. Застосовують їх під час операції та перев’язок з метою висушування рани, зупинення кровотечі, для дренування або тампонади рани. Перев’язувальний матеріал виготовлюють з марлі і вати, рідше з віскози і лігніну. До поняття операційної білизни входять усі вироби, які використовуються під час операції, а також у роботі перев’язочних, маніпуляційних і спеціалізованих кабінетів. До операційної білизни належать халати хірургічні, простирадла, рушники, маски, шапочки, бахіли. Матеріалом для їх виготовлення служить бавовняна тканина. Операційна білизна багаторазового використання повинна мати спеціальну мітку і здаватися для прання окремо від іншої білизни у спеціальних водонепроникних мішках. У халатів не повинно бути кишень, поясів. Зазвичай перев’язочний матеріал та операційна білизна стерилізуються в автоклаві. Для цього заготовлений і приготований до стерилізації матеріал кладуть у бікси. За відсутності біксів допускається стерилізація в полотняних мішках. Існують наступні способи та види укладок матеріалу в бікси Шиммельбуша. Універсальна укладка – у бікс поміщають матеріал, призначений для однієї невеликої типової операції (апендектомія, герніопластика, флебектомія тощо). Цільова укладка – у бікс кладуть необхідний набір перев’язочного матеріалу та операційної білизни, призначені для виконання конкретної операції (пневмонектомія, резекція шлунка тощо). Видова укладка – у бікс кладуть певний вид перев’язувального матеріалу або білизни (бікс з халатами, бікс з серветками тощо).
Орієнтовна основа дії
Виготовлення та підготовка до стерилізації перев’язочного матеріалу. Вата до стерилізації готується у вигляді шматків розмірами 33х20 см або у вигляді смужок шириною 30 см і довжиною до 1,5 м, згорнутих у рулон. Для обробки шкіри використовують ватні кульки, які щільно накручують на дерев’яні палички. До стерилізації пачки виготовлених паличок по 20-25 штук загортають у марлю. Серветки готують із шматка марлі, складеного у вигляді квадрата. Вони можуть бути 3 розмірів: великі, середні, малі. Із марлі звичайної ширини можна виготовити 2 великих, 4 середніх і 6 малих серветок. При виготовленні серветок краї кожного відрізаного шматка загинають всередину на 2 см, потім складають вдвоє загнутими краями усередину. Серветки широко застосовують для осушення рани, захисту шкіри, накладання пов’язок. Тампони готують зі шматка марлі, складеного в декілька разів у вигляді вузької і довгої смужки. Як правило, готують тампони чотирьох розмірів: великі – із шматка марлі 50х50 см, середні – із шматка розмірами 50х35 см, вузькі – із шматка розмірами 40х20 см, найвужчі – із марлі шириною 3-5 см, довжиною до 2 м. При виготовленні тампонів підгортають краї, складають шматок марлі вдвоє і загладжують. Тампони застосовують для зупинення кровотечі, видалення гною, утримання внутрішніх органів. Марлеві кульки готують, згорнувши шматок марлі. Для цього беруть шматок марлі розмірами 12х12 см. Протилежні боки марлі загинають до середини, а потім смужку обертають навколо нігтьової фаланги і вільний кінець протягують всередину утвореної трубочки. Кульки застосовують для осушення рани від крові, гною. Готові серветки і тампони складають пачками по 10 штук у кожній і перев’язують ниткою або марлевою смужкою. Кульки вкладають у марлеві мішечки по 50-100 штук.
Дезинфекція бікса Шиммельбуша. Налити у чистий лоток 1% розчин хлораміну. Змочити першу ганчірку у 1% розчині хлораміну. Продезінфікувати нею бікс зсередини. Змочити наступну ганчірку у 1% розчині хлораміну, продезінфікувати нею бікс зовні. Використані ганчірки занурити у 0,5% розчин хлорного вапна на 60 хвилин у промарковані ємності. Дезінфекцію бікса можна проводити одним із дезінфікуючих розчинів: 1% розчином хлораміну, розчином первомуру, 0,5% розчином аміаку, 96о етиловим спиртом тощо. Весь матеріал, заготований для стерилізації, кладуть у бікси різних розмірів. Бікси мають кришку і отвори на бокових поверхнях, які можна відкривати і закривати. Отвори, необхідні для проникнення пари під час стерилізації, після закінчення останньої закривають. Матеріал у бікси кладуть пухко. До ручки бікса кріпиться етикетка із зазначеною датою стерилізації, прізвищем особи, яка проводила стерилізацію. При універсальній укладці закладається матеріал приблизно у такій кількості: халати, шапочки (по 4 штуки), простирадла (4 штуки), рушники (6 штук), марлеві кульки (50 штук), марлеві серветки трьох розмірів (по 10 штук), тампони трьох розмірів, бинти широкі та середні (по 2 штуки), вата гігроскопічна (100 г) і палички з ватою (10 штук).
Малюнок 6.5 - Підготовка інструментів до стерилізації Укладання перев’язочного матеріалу та операційної білизни у бікс Шиммельбуша Перед завантаженням перевіряють бікс на цілісність. Завантаження біксів виконується так: дно і стінки застилають простирадлом, білизну акуратно кладуть у вертикальному положенні. Халати складають рукавами всередину, простирадла складають валиком. Перев’язувальний матеріал у стопках кладуть так, щоб його можна було легко вийняти. Наповнений бікс прикривають краями простирадла, що його вистелює. Всередину бікса зверху простирадла поміщають індикатори для контролю стерилізації. В один із біксів зверху простирадла закладають халат, рушник, марлеві серветки. Цей матеріал використовує операційна медична сестра, що дозволяє їй не відкривати інші закладки до підготовки великого операційного стола. При стерилізації в мішку перев’язочний матеріал або білизну вкладають нещільно, мішок зав’язують. Мішок поміщають у другий такий самий мішок і зав’язують.
Підготовка до стерилізації хірургічного інструментарію Ефективність будь якого методу стерилізації багато в чому залежить від чистоти об’єктів, що будуть підлягати стерилізації. Наявність забруднень органічного та неорганічного характеру (залишки заводського мастила, запечена кров, ексудат, сеча, гній тощо), створюючи навколо мікроорганізмів захисну оболонку, різко знижує дію як термічної, так і хімічної стерилізації. Ось чому передстерилізаційному очищенню надається таке велике значення. Перед передстерилізаційним очищенням інструменти, забруднені біологічними матеріалами, повинні бути продезінфіковані одним із таких методів: · кип’ятіння у 2% розчині натрію гідрокарбонату протягом 30 хвилин; · у сухожаровій шафі при температурі 120оС протягом 45 хвилин; · занурення у 1% розчин хлораміну на 60 хвилин; · занурення у 6% розчин перекису водню на 1 годину; · занурення у 0,1% розчин сульфохлорантину на 30 хвилин; · занурення у 0,2% розчин дезактину на 1 годину; · занурення у 3% розчин лізолу на 1 годину; · занурення у 2,4% розчин первомуру на 15 хвилин.
Передстерилізаційне очищення інструментів Передстерилізаційне очищення може проводитися ручним способом або за допомогою спеціальних мийних машин. Машинний спосіб обробки застосовується ЦСВ (центральне стерилізаційне відділення) або у великих операційних блоках багатопрофільних лікарень. Для ручного способу обробки необхідно приготувати спеціальний мийний розчин, який може бути 2 видів: · на 1 л розчину – 978 мл питної води, 17 мл пергідролю технічного марки А або Б або перекису водню медичного (концентрація 27,5%), 5 г СМЗ (“Лотос”, “Айна” тощо). · на 1 л розчину – 995 мл питної води, 5 г СМЗ “Біолот”. Мийний комплекс заготовляють скляному посуді або в емальованих тазах. На початку наливають розраховану кількість води, потім додають необхідну кількість пергідролю і СМЗ. Для отримання 10 л 1% розчину перекису водню беруть 9550 мл води, 400 мл пергідролю і 50 г СМЗ. Комплексний розчин можна використовувати протягом доби з моменту заготовки, якщо колір його не змінився. Такий розчин можна підігрівати до 6 разів, оскільки в процесі підігрівання концентрація перекису водню суттєво не змінюється. Ручний метод передстерилізаційної обробки складається із 7 етапів: 1. Додатковий. Якщо інструмент сильно забруднений кров’ю, його одразу після використання занурюють в 1% розчин натрію бензоату, який додатково є ще й інгібітором корозії, при кімнатній температурі на 1 годину. 2. Ополіскування інструменту в проточній воді протягом 1 хвилини. 3. Занурення у мийний засіб при температурі 50оС на 15-17 хвилин. 4. Миття кожного інструменту в мийному засобі за допомогою щітки або ватно-марлевого тампона протягом 1 хвилини. 5. Ополіскування проточною водою протягом 5-10 хвилин. 6. Ополіскування дистильованою водою у бачку або у ванночці з періодичною зміною води протягом 1 хвилини. 7. Висушування гарячим повітрям у сухожаровій шафі до повного зникнення вологи при температурі 85оС або на столі, вкритому простирадлом.
Після проведеного передстерилізаційного очищення необхідно перевірити її ефективність і впевнитись у тому, що на інструментах не залишились залишки крові і СМЗ. Відсутність СМЗ перевіряють за допомогою фенолфталеїнової проби: на вимитий інструмент наносять піпеткою 1-2 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і спостерігають, чи не з’явилося рожеве забарвлення, що буде свідчити про наявність СМЗ. В цьому випадку необхідно ще раз прополоскати в проточній воді інструментарій і знову після висушування повторити дану пробу. Якість очищення від крові перевіряють за допомогою однієї із проб: · Бензидинова проба. Готують 1% розчин солянокислого бензидину на дистильованій воді. На інструмент наносять 3 краплі цього розчину і 3 краплі 3% розчину перекису водню. За наявності залишків крові з’являється синьо-зелене забарвлення. · Ортолідинова проба. Беруть 4% розчин ортолідину на 96о етанолі у кількості 5 мл і додають до них 5 мл 50% оцтової кислоти та стільки ж дистильованої води. На контрольований інструмент наносять 2-3 краплі розчину і 1-2 краплі 20% перекису водню. За наявності залишків крові з’явиться яскраво-зелене забарвлення. · Амідопіринова проба. Готують реактив, що складається з рівних частин (по 3-5 мл) 5% спиртового розчину амідопірину, 30% розчину оцтової кислоти і 3% розчину перекису водню. На контрольований інструмент наносять 2-3 краплі реактиву. Виникнення синьо-зеленого забарвлення свідчить про наявність залишків крові на інструменті.
Якщо на інструментах виявили залишки крові, то передстерилізаційна обробка повинна бути повторена в повному обсязі за зазначеною вище послідовністю. Укладка інструментів для стерилізації буде залежати від методу стерилізації, що буде застосований (автоклавування, газова стерилізація, параформалінова камера, хімічна стерилізація розчинами тощо).
Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань
Розрізняють такі шляхи передачі екзогенної інфекції: а) поверхневий; б) генералізований; в) контактний (+); г) інтраопераційний; д) імплантаційний (+).
Розрізняють такі шляхи передачі інфекції: а) імплантаційний (+); б) повітряно-крапельний (+); в) інтраопераційний; г) інструментальний; д) поверхневий. Підготовка до застосування інструментів, перев’язувального матеріалу і білизни включає такі основні етапи: а) стерилізацію (+); б) промивання або прання під проточною водою; в) складання і зберігання в кімнаті старшої медичної сестри операційної; г) просушування в сухожаровій шафі; д) зберігання стерильного матеріалу (+).
Підготовка до застосування інструментів, перев’язувального матеріалу і білизни включає такі основні етапи: а) просушування в сухожаровій шафі; б) промивання або прання під проточною водою; в) укладання і підготовку до стерилізації (+); г) передстерилізаційну підготовку матеріалу (+); д) складання і зберігання в кімнаті старшої медичної сестри.
Розрізняють такі види укладок в бікс Шиммельбуша: а) загальна; б) видова (+); в) спеціалізована; г) програмована; д) цільова (+).
Розрізняють такі види укладок в бікс Шиммельбуша: а) цільова (+); б) універсальна (+); в) програмована; г) спеціалізована; д) додаткова.
Стерилізація перев’язочного матеріалу і операційної білизни в автоклаві може відбувтися: а) в одному полотняному мішку; б) біксі Шиммельбуша (+); в) в поліетиленовому мішку; г) в двох полотняних мішках (+); д) матеріал укладається безпосередньо в автоклав.
Малюнок 6.6 - Стерилізація хірургічних інструментів До операційної білизни не належать: а) бахали; б) клейонка, що застилає операційний стіл (+); в) хірургічні халати; г) шапочки; д) рукавички (+).
Укладання перев’язочного матеріалу у бікс Шиммельбуша може бути: а) секторальне (+); б) горизонтальне; в) вертикальне; г) блочне; д) пошарове (+).
Дезінфекцію використаного хірургічного інструментарію можна провести такими методами: а) зануренням у 10% розчин хлораміну на 60 хвилин; б) зануренням у 10% розчин хлорного вапна на 60 хвилин; в) зануренням у 1% розчин хлораміну на 60 хвилин (+); г) зануренням у 6% розчин перекису водню на 1 годину (+); д) зануренням у дистильовану воду при температурі 100оС на 30 хвилин.
Дезінфекцію використаного хірургічного інструментарію можна провести такими методами: а) зануренням у 2,4% розчин первомуру на 15 хвилин(+); б) зануренням у дистильовану воду при температурі 100оС на 30 хвилин; в) зануренням у 96о етиловий спирт на 30 хвилин; г) зануренням у 10% розчин хлораміну на 60 хвилин; д) зануренням у 0,2% розчин дезактину на 1 годину(+).
Асептика - це: а) попередження розвитку інфекції в рані; б)попередження потрапляння мікроорганізмів в організм людини (+); в)попередження потрапляння мікроорганізмів в рану (+); г)попередження поширення інфекції з хронічних джерел в організмі людини д) бактерицидна дія на мікроорганізми антибіотиками.
Дезінфекцію бікса Шиммельбуша можна провести із використанням: а) 96о етилового спирту (+); б) 10% розчину хлораміну; в) 5% розчину нашатирного спирту; г) 1% розчину хлораміну (+); д) 3% спиртового розчину діамантового зеленого.
До операційного блоку входять такі зони: а) зона стерильного режиму (+); б) зона дезінфекційного режиму; в) зона вільного режиму; г) зона загального режиму (+); д) зона передстерилізаційного режиму.
До операційного блоку входять такі зони: а) зона дезінфекційного режиму; б) зона обмеженого режиму (+); в) зона передстерилізаційного режиму; г) зона строгого режиму (+); д) зона вільного режиму. Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань. Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань
Старша операційна сестра операційного блоку провела бензидинову пробу на якість передстерилізаційної обробки інструментарію. При цьому вона отримала синьо-зелене забарвлення на одному із контрольних інструментів. Про що свідчить даний результат? Що необхідно робити в такому випадку? Відповідь: даний результат проби свідчить про те, що на інструменті є залишки крові, необхідно знову провести передстерилізаційну обробку інструментарію в повному обсязі.
Старша операційна сестра операційного блоку провела ортолідинову пробу на якість передстерилізаційної обробки інструментарію. При цьому вона отримала яскраво-зелене забарвлення на одному із контрольних інструментів. Про що свідчить даний результат? Що необхідно робити в такому випадку? Відповідь: даний результат проби свідчить про те, що на інструменті є залишки крові, необхідно знову провести передстерилізаційну обробку інструментарію в повному обсязі.
Медична сестра проводить контрольну амідопіринову пробу на якість передстерилізаційної обробки інструментарію. Вона нанесла 3 краплі на один із інструментів (краплі нанесла на ріжучу частину ножиць), що були в даній партії і пройшли обробку, і не отримала ніякого забарвлення. Який можна зробити висновок? Чи можна вважати закінченою передстерилізаційну обробку даної партії інструментів? Відповідь: реактив необхідно наносити на місця, де з’єднуються бранші або де є нарізка на робочих частинах інструменту; треба повторити правильно дослідження ще на 2-3 інструментах.
Медична сестра проводила пробу на якість передстерилізаційної обробки хірургічного інструментарію. Вона нанесла на робочу поверхню затискача 3 краплі 1% розчину солянокислого бензидину. Забарвлення в місці нанесення реактиву не виникло. Який можна зробити висновок? Яку, можливо, помилку допустила медична сестра? Відповідь: треба наносити на інструмент по 3 краплі 1% розчину солянокислого бензидину і 3% перекису водню; результат проведеної проби не можна враховувати.
Медична сестра проводила пробу на якість передстерилізаційної обробки хірургічного інструментарію. Вона нанесла на 2 інструменти по 2 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і отримала рожеве забарвлення. Про що свідчить результат проби, що необхідно зробити з даною партією інструментарію, що пройшов передстерилізаційне очищення? Відповідь: результат проведеної проби свідчить про наявність на інструментах залишків синтетичного мийного засобу; необхідно знову прополоскати інструмент у проточній воді, потім - у дистильованій воді, висушити його і знову провести пробу.
З операційної санітарка принесла до стерилізаційної хірургічні інструменти, що сильно забруднені засохлою кров’ю. Даний інструмент необхідно підготовити до стерилізації. Як можна очистити даний інструментарій від забруднення до проведення передстерилізаційної обробки? Відповідь: даний інструментарій треба занурити в 1% розчин натрію бензоату на 1 годину, що забезпечить розчинення біологічних залишків на ньому і надасть певну протикорозійну дію.
Хірургічний інструмент був застосований під час оперативного втручання у хворого на розлитий перитоніт. Медична сестра після операції стала готувати інструменти до стерилізації і почала мити його під проточною водою із щіткою. Яка помилка допущена медичною сестрою? Що вона повинна була зробити з даним хірургічним інструментом? Відповідь: медична сестра на початку повинна була провести дезінфекцію даного інструментарію одним із методів, а потім тільки починати його передстерилізаційне очищення. Медичній сестрі необхідно приготувати 10 л мийного комплексного розчину для передстерилізаційного очищення інструментів. Яким чином вона має це зробити? Відповідь: мийний комплекс заготовляють у скляному посуді або в емальованих тазах; на початку наливають розраховану кількість води, потім додають необхідну кількість пергідролю і СМЗ – для отримання 10 л 1% розчину перекису водню беруть 9550 мл води, 400 мл пергідролю і 50 г СМЗ.
Медична сестра провела складання перев’язувального матеріалу в бікс Шиммельбуша. Що вона повинна покласти зверху на матеріал для контролю стерильності? Відповідь: у бікс зверху матеріалу вкладається спеціальний індикатор для контролю стерилізації в автоклаві.
Медична операційна медсестра проводила передстерилізаційне очищення хірургічного інструментарію. Вона пополоскала інструмент у проточній воді впродовж 1 хвилини, занурила його у мийний засіб при температурі 50оС на 15-17 хвилин, помила кожен інструмент в мийному засобі за допомогою щітки протягом 1 хвилини, пополоскала інструменти в проточній воді протягом 5-10 хвилин, пополоскала їх у дистильованій воді, просушила у сухожаровій шафі. Що ще треба зробити до укладання інструментарію на лотки для його стерилізації у сухожаровій шафі? Відповідь: необхідно провести проби на якість передстерилізаційної обробки.
Медична операційна медсестра проводила передстерилізаційне очищення хірургічного інструментарію. Вона пополоскала інструмент у проточній воді впродовж 1 хвилини, занурила його у мийний засіб при температурі 50оС на 15-17 хвилин, помила кожен інструмент у мийному засобі за допомогою щітки протягом 1 хвилини, пополоскала інструменти в проточній воді протягом 5-10 хвилин, просушила у сухожаровій шафі. Чи правильно вона провела передопераційне очищення? Відповідь: після промивання інструменту в проточній воді необхідно було прополоскати інструменти у дистильованій воді.
Медична операційна медсестра проводила передстерилізаційне очищення хірургічного інструментарію. Вона пополоскала інструмент у проточній воді впродовж 1 хвилини, занурила його у мийний засіб при температурі 50оС на 15-17 хвилин, пополоскала інструменти в проточній воді протягом 5-10 хвилин, пополоскала їх у дистильованій воді, просушила у сухожаровій шафі. Чи правильно вона провела передстерилізаційне очищення? Відповідь: після замочування у розчині СМЗ вона повинна була помити кожен інструмент у мийному засобі за допомогою щітки протягом 1 хвилини, Медична операційна медсестра проводила передстерилізаційне очищення хірургічного інструментарію. Вона занурила його у мийний засіб при температурі 50оС на 15-17 хвилин, помила кожен інструмент у мийному засобі за допомогою щітки впродовж 1 хвилини, пополоскала інструменти у проточній воді протягом 5-10 хвилин, пополоскала їх у дистильованій воді, просушила у сухожаровій шафі. Яку помилку допустила медична сестра? Відповідь: необхідно було пополоскати інструментарій у проточній воді до занурення його в мийний комплексний засіб. Медична операційна медсестра проводила передстерилізаційне очищення хірургічного інструментарію. Вона пополоскала інструмент у проточній воді впродовж 1 хвилини, помила кожен інструмент у мийному засобі за допомогою щітки протягом 1 хвилини, пополоскала інструменти в проточній воді протягом 5-10 хвилин, пополоскала їх у дистильованій воді, просушила у сухожаровій шафі. Яку помилку допустила медична сестра? Відповідь: необхідно було занурити інструмент у приготований мийний засіб на 15 –17 хвилин.
Медична операційна медсестра проводила передстерилізаційне очищення хірургічного інструментарію. Вона пополоскала інструмент у проточній воді протягом 1 хвилини, занурила його у мийний засіб при температурі 50оС на 15-17 хвилин, помила кожен інструмент у мийному засобі за допомогою щітки протягом 1 хвилини, пополоскала їх у дистильованій воді, просушила у сухожаровій шафі. Яку помилку допустила медична сестра? Відповідь: необхідно пополоскати інструменти в проточній воді протягом 5-10 хвилин після замочування та ополіскування їх в мийному комплексному засобі.
7. Догляд за хворими в операційному блоці
Актуальність теми Велике значення в роботі операційного блоку має дотримання відповідного санітарно-гігієнічного режиму, що запобігає розвитку інфекційних ускладнень у оперованих хворих. Велику роль для профілактики ускладнень відіграє підготовка рук хірурга та операційної медичної сестри, спеціальна хірургічна обробка операційного поля перед оперативним втручанням, застосування стерильної хірургічної білизни. Оволодіння навичками з дотримання санітарно-гігієнічного режиму в операційному блоці є надзвичайно важливим для подальшого навчання на кафедрах хірургічного профілю і для майбутньої професійної діяльності.
Цілі заняття:
Список літератури Основна:
Додаткова: 1. Нестеренко Ю.А. Хирургические болезни: учебник. – М.: Медицина, 1983. – С. 29-30, 34-37, 44-46. 2. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.
Зміст навчання
Будова і обладнання операційного блоку мають виключати можливість скупчення пилу, бруду, забезпечити швидке, зручне прибирання підлоги, стін, стелі. Необхідно, щоб операційна, що містить операційний стіл, мала площу не меншу 40 м2. Підлогу і стіни найкраще облицьовувати кахлями або пластмасовою плиткою, стіни і стелю можна пофарбувати світлою олійною фарбою. Вікна в операційній у південних регіонах повинні виходити на північ або на північний захід (аби уникнути перегрівання). Меблі в операційній повинні бути світлими, легкими (з металу, скла, пластмаси), зручними, простими за конструкцією, легко митися. У передопераційній мають бути крани з холодною та гарячою проточною водою, тази для миття рук. Для зменшення ризику забруднення в сучасних операційних бажано обмежувати присутність на опера Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 3890 | Нарушение авторских прав |
